Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/5055/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4528/24 Справа № 243/5055/23 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 243/5055/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2024 року, яке ухвалено суддею Дюміною Н.О. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, та повне судове рішення складено 19 січня 2024 року, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем. Позовна заява мотивована тим, що хрещеною матір`ю позивача ОСОБА_1 була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останні 10 років свого життя ОСОБА_2 хворіла на хронічну серцево-судинну недостатність. Через вік і стан здоров`я, ОСОБА_2 потребувала сторонньої допомоги, крім того вона була незаміжня, дітей у неї не було. Особливо стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився після подій 2014 року. У зв`язку з цим, разом з нею, з червня 2014 по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав однією сім`єю її хрещеник ОСОБА_1 , який здійснював за нею догляд, забезпечував необхідними продуктами харчування, ліками, гігієнічними засобами, приносив готову їжу, слідкував за порядком у будинку, підтримував будинок та прилеглу територію у належному стані. У них були спільні витрати на вище перелічені заходи. Саме ОСОБА_1 займався вирішенням побутових проблем, оформлення субсидії, оскільки самостійно зробити це вона не могла. Зазначає, що вони проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний побут за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Організацією поховання ОСОБА_2 займався ОСОБА_1 . Після її смерті залишилась спадщина: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їй на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку. ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки подав заяву нотаріусу, була заведена спадкова справа. Крім ОСОБА_1 інших спадкоємців немає, з заявою про прийняття спадщини крім нього ніхто не звертався. Пізніше ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу йому Свідоцтва про право на спадщину за законом, протее, нотаріус відмовив йому видати свідоцтво про право на спадщину через відсутність документів, які підтверджують родинні або інші відносини зі спадкодавцем, і запропонував звернутись до суду для встановлення відповідного факту. Зазначив, що у ОСОБА_1 немає можливості отримати документ, який би підтверджував факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю не менше як п`ять років. Посилаючись на вищевикладене, просив суд: встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з червня 2014 року по 01 грудня 2022 року, оскільки це необхідно йому для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Прокопцев С.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне та необ?єктивне з?ясування обставин справи та їх оцінку. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було надано належної оцінки доказам, наданих позивачем на підтвердження факту його спільного проживання із померлою ОСОБА_2 .. Зазначає, що обставини спільного проживання позивача з ОСОБА_2 підтверджено показами свідків, зокрема, свідок ОСОБА_3 пояснив, що позивач мав окрему кімнату у будинку ОСОБА_2 , де знаходились його речі. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не виїхав з міста Слов?янська після повномаштабного вторгнення рф, у зв?язку з тим, що ОСОБА_2 не могла б перенести переїзд, що теж підтверджує факт спільного проживання його з ОСОБА_2 . Вважає, що судом не було враховано висновки Верховного суду у постанові від 25 листопада 2019 року у справі №711/348/17. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, позивач ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Прокопцев С.В., надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а інші учасники справи про причину неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що, згідно з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . В зазначеному документі є відомості про державну реєстрацію шлюбу з ОСОБА_4 . Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.12.2022 року, виданого Слов`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Слов`янську Донецької області. Згідно лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті № 1412 від 02.12.2022 року, форма № 106/у, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 85 років, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність. Згідно довіреності № 280 від 16.05.2018, завіреної керівником комітету мікрорайону «Північний», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 довірила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , оформити субсидію. Відповідно до довідки № 340352-21-14 від 06.03.2023, виданої відділом з надання адміністративних послуг Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в тому що він фактично приживав разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснював догляд та поховання, що підтверджують свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які несуть відповідальність за достовірність фактів, викладених у довідці та наданих документах. Згідно Договору купівлі-продажу будинку від 29.06.2010, ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_6 , продала, а ОСОБА_2 купила житловий будинок з відповідними господарськими будовами та спорудами АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок було зареєстроване 02 липня 2010 року за номером 6938 в книзі 43а-9, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26598113 від 02.07.2010. Вищезазначені відомості підтверджуються витягом з Державного реєстру правочинів № 8703000 від 29.06.2010, технічним паспортом та домовою книгою. Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.09.2023, приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігуна В.В. ОСОБА_1 у вчинені такої нотаріальної дії, як видача Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , відмовлено, оскільки не подано документів, що підтверджують родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем, або не надані документи, що підтверджують проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. З матеріалів спадкової справи № 73/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігуном В.В. 09.03.2023, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 . Заповіту спадкодавець не залишила, спадкового договору немає. Інші спадкоємці спадщину не приймали. Згідно Акту обстеження санітарно-технічного стану житлового будинку (житлового приміщення) від 19.10.2023 вбачається, що комісією, що утворена відповідно до розпорядження керівника Слов`янські міської ВЦА 03.11.2021 № 464 обстежено будинок садибного типу (згідно листа відділу по обліку та розподілу житлової площі від 09.10.2023 № 10-16/296) за адресою: АДРЕСА_1 з метою визначення його технічного стану. Комісія встановила: будинок розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Будівля будинку оглянута зовні, доступ відсутній. Зовні будівля будинку в задоволеному стані, скління вікон, покрівля без пошкоджень, є під`єднання до центральних інженерних мереж. Зі слів сусідки (будинок АДРЕСА_3 ) в будинку тривалий час (понад шість місяців) відсутні мешканці. Висновок за результатами обстеження: для більш детального визначення стану будинку необхідно доступ до приміщення. Акт підписаний головою комісії та її членами. Згідно квитанції від ІНФОРМАЦІЯ_2, долученої до матеріалів справи представником позивача, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 придбав товари для здійснення поховання, та сплатив вартість цих товарів. Крім того, до матеріалів справи були долучені копія технічного паспорту цифрового супутникового приймача ТВ-32.2, копія технічного паспорту конвенційного обігрівача та товарного чеку, копія технічного паспорту газового проточного обігрівача, копія технічного паспорту пральної машини. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тоді як таких доказів суду не надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі). Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261, 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо. Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім`єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц, постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, від 28 травня 2021 року у справі №182/653/17. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , на підтвердження факту спільного проживання із ОСОБА_2 , надав суду довідку Відділу з надання адміністративних послуг Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 340352-21-14 від 06.03.2023, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично приживав разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснював догляд та поховання, що підтверджують свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які несуть відповідальність за достовірність фактів, викладених у довідці та наданих документах. Крім того, ним було надано суду: Довіреність № 280 від 16.05.2018, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 довірила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , оформити субсидію; квитанцію від ІНФОРМАЦІЯ_2 про придбання товарів для здійснення поховання; копію технічного паспорту цифрового супутникового приймача ТВ-32. 2; копію технічного паспорту конвенційного обігрівача та товарного чеку; копію технічного паспорту газового проточного обігрівача; копію технічного паспорту пральної машини. Однак, зазначені документи не доводять факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки не містять в собі підтверджуючої інформації про обставини, на які посилається позивач. ОСОБА_1 не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що у нього та спадкодавиці був спільний бюджет, що вони здійснювали спільні витрати, спільно харчувалися, купували майно для спільного користування, приймали участь у витратах на утримання житла, наданні взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчували б реальність сімейних відносин. Посилання в апеляційній скарзі на показання свідків, яких було допитано судом першої інстанції, колегією суддів відхиляються. Так, свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 проживає по сусідству з ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною та двома дітьми, останні 3,4,5 років ходив до ОСОБА_2 допомагав по господарству, іноді ночував в неї. Окрім ОСОБА_1 , ОСОБА_2 допомагала дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та сусідка ОСОБА_3 , яка останній часом дуже часто ходила до неї, годувала її, оскільки ОСОБА_2 вже не вставала з ліжка та потребувала більш жіночої допомоги (покупатися, переодягатися). З ліжка вже не вставала десь останні шість місяців. ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_2 грошима, як і всі сусіди, бо любили та поважали її. Свідок ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 з 2014 року практично проживав з ОСОБА_2 , оскільки він був хрещеним сином ОСОБА_2 , вони жили як однією сім`єю. ОСОБА_1 купував все потрібне, сплачував комунальні послуги, ніколи ні в чому ОСОБА_2 не відмовляв. Купував та встановлював побутову техніку, яка і зараз там стоїть. З 2014 року ОСОБА_2 часто просила ОСОБА_1 щоб він залишався біля неї. До ОСОБА_2 вона приходила, спочатку не дуже часто (один, два рази на тиждень), а останні два року десь чотири, п`ять разів на тиждень. У ОСОБА_1 в будинку ОСОБА_2 була власна кімната. Речі ОСОБА_1 частково зберігалися в будинку ОСОБА_2 , частково в нього вдома. Він більше часу проводив у ОСОБА_2 , ніж у себе вдома. Отже, показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не підтверджено факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків. Викладені вище обставини не можуть свідчити про те, що між ОСОБА_1 з ОСОБА_2 протягом вказаного періоду часу склались та мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України. Інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_1 щодо обставин спільного проживання між ним та ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, позивачем не надано. Встановивши, що ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні його вимог про встановлення факту його проживання однією сім`єю з червня 2014 року по 01 грудня 2022 року з спадкодавицею ОСОБА_2 . Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2024 року - залишити без мін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року. Головуючий: Судді: