Постанова Волинський апеляційний суд № 165/153/24

Справа № 165/153/24 Провадження №33/802/320/24 Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О. Р. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2024 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Герасимчук Л.Р., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 27 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03.01.2024 о 23 год. 42 хв. в м.Нововолинську на вул.Соборній керував автомобілем марки «Фольксваген Тауран», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітке мовлення, нестійка хода, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із постановою судді, захисник Герасимчук Л.Р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин у справі, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На переконання захисника, у працівника поліції не було законних підстав для пред`явлення ОСОБА_1 вимоги пройти огляду на стан алкогольного сп`яніння, адже останній транспортним засобом не керував. Крім того, апелянт вважає, що судом, в порушення положень ст.268 КУпАП, безпідставно відмовлено стороні захисту у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , адже дана особа керувала автомобілем за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та яка могла підтвердити показання ОСОБА_1 .. Зважаючи на вказане, захисник просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу та просили оскаржувану постанову скасувати і закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався. Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому, його винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується наявними у справі доказами. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №003237 від 03.01.2024 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.01.2024 (а.с.4); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.7). Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, які у своїй сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину. Основні доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до відсутності в матеріалах справи доказів, які вказують на керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , однак, на переконання апеляційного суду, вони є голослівними та спростовуються матеріалами справи. З відеозапису №…4550 вбачається, що працівниками поліції введеться розмова з водієм транспортного засобу ОСОБА_1 , будь-яких інших осіб в салоні автомобіля немає. На запитання працівника поліції «звідки їдете», ОСОБА_1 відповів, що їде з м. Луцька. У свою чергу, на відеозаписі № 0050 зафіксовано, як ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він просто катається по місту. Відеозаписом з бодікамер поліцейських не зафіксовано будь-якої іншої особи, яка могла керувати транспортним засобом у час та місці зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, та й сам ОСОБА_1 не повідомляв патрульних про факт керування автомобілем іншою особою, зокрема, і ОСОБА_2 .. Водночас, при вимозі працівника поліції ОСОБА_1 закрити транспортний засіб та пройти в службовий автомобіль для подальшого його доставляння в медичний заклад, перший вказав, що поїде сам за кермом (а.с.7). З огляду на зазначене, працівниками поліції правильно встановлено особу водія, щодо якого було складено відповідні адміністративні матеріали. Резюмуючи наведене, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, на переконання апеляційного суду, є голослівними і способом захисту, метою якого є уникнення останнім від адміністративної відповідальності, яка згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є безальтернативною. Крім зазначеного, з відеозапису №..4550 вбачається, що працівниками поліції було озвучені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, неодноразово запропоновано першому пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови від проходження вказаного огляду, права і обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.7). Виходячи зі змісту вказаних відеозаписів, дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відповідали вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та вимогам ст.266 КУпАП. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину. Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. Беручи до уваги сукупність доказів в даній справі та зміст відеозаписів з бодікамер працівників поліції, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про виклик та допит свідка ОСОБА_2 , оскільки твердження сторони захисту про керування автомобілем вказаною особою суперечить сукупності доказів. які є в матеріалах справи, також апелянтом не наведено доводів, які б свідчили про неповноту судового розгляду внаслідок недопиту вказаного свідка. При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 27 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов