Постанова 4855 № 620/17241/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/17241/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2023 № 253950009869 відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії; зобов`язати відповідача 2 призначити з 12.06.2023 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку відповідача 2, позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії Головним управлінням Пенсійного фонду України з Чернігівській області безпідставно задоволені, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є ГУ ПФУ в Харківській області; та в силу положень ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції мав би зобов`язати саме цього суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, при прийнятті рішення суд першої інстанції належним чином не проаналізував ту обставину, що у позивача відсутній пільговий стаж, оскільки відсутні уточнюючі довідки відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №

637. Крім того, пільговий стаж за Списком № 2 після 2004 року обчислюється з урахуванням даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, відповідач 2 вказує, що оскільки заяву про призначення пенсії позивач подав 28.08.2023, тобто до спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку з урахуванням вимог ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то за наявності необхідних документів він мав би право на призначення пенсії за поданою заявою з 26.08.2023, а не з 12.06.2023, як вказано в зобов`язальній частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду. Крім цього, суд першої інстанції зобов`язує відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, натомість не зобов`язав зарахувати ті чи інші періоди роботи до пільгового стажу. 10.04.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач 2 рішенням від 04.09.2023 № 253950009869 відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №

2. Так, відповідачем 1 не враховані записи в трудовій книжці позивача, з яких вбачається, що позивач за періоди: з 25.05.1989 по 18.09.1990 працював на посаді копрівника 3-го розряду 1 дільниці у СУ-2 "Будмеханізатор"; з 19.02.2001 по 30.09.2011 працював на посаді копрівника 4-го розряду 1 дільниці у ТОВ "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"; з 01.11.2011 по 20.05.2013 працював на посаді копрівника 5-го розряду 1 дільниці у ТОВ "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"; з 21.05.2013 по 13.03.2014 працював на посаді копрівника 5-го розряду на комплексній дільниці землебудівельних і аварійних робіт у ТОВ "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"; з 06.03.2018 по 24.06.2020 працював на посаді копрівника на комплексній дільниці оренди будівельних механізмів та підряду у ТОВ "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління». Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (28.08.2023), позивач досягнув віку 55 років, його пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить більше 16 років, загальний страховий стаж складає 35 років, а тому позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. А для ефективного захисту порушених прав позивач доцільно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію починаючи з 28.08.2023 (з моменту звернення із заявою про призначення пенсії). Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституцій України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною 1 та 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Як вбачається з оскаржуваної відмови в призначенні пенсії, на дату звернення до пенсійного органу, позивач мав страховий стаж - 35 років 1 місяць 19 днів, досяг необхідного у спірному випадку, віку - 55 років, який дає право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 стала недостатність пільгового стажу, оскільки відсутня пільгова довідка, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За приписами пунктів 18, 20 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. В тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Тобто, довідки мають надаватися в разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. Матеріали справи свідчать, що відповідачем не зараховано пільговий стаж позивача за Списком № 2 для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. В той же час, оскаржуване рішення не містить будь-якої деталізації які саме періоди не зараховані відповідачем

1. Верховний Суд, у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі № 688/4170/16-а дійшов висновку про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відтак, зважаючи на вказані норми та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач 1 протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії. В той же час, колегія суддів не може дати оцінку вимозі позивача про зобов`язання відповідача 2 призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, починаючи з 12.06.2023, з огляду на наступне. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2000 (заява №38722/02)). «Ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем. Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13). Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Крім того, як встановлено вище, відповідач 1 в оскаржуваній відмові не зарахував пільговий стаж позивача в повному обсязі, але не вказав яке саме періоди ним не зараховані, лише протиправно послався на відсутність пільгової довідки. Отже, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача саме призначити пенсію за віком на пільгових умовах не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідачів щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №

2. Колегія суддів звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а. Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2023 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням висновків суду, наведених у даній постанові. Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача 2 частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції та таке слід змінити в мотивувальній та резолютивній частинах. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року змінити в мотивувальній та резолютивній частині, виклавши її редакцію наступним чином: «Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення від 04 вересня 2023 року № 253950009869 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 858,88 грн.» Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Грибан