Постанова 4855 № 620/12335/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12335/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області: № 7540592/2937401688 від 01.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.10.2022 № 87; № 7540593/2937401688 від 01.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2022 № 88; № 7553521/2937401688 від 02.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.10.2022 року № 89; № 7553520/2937401688 від 02.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.10.2022 № 90; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою фактичного подання податкові накладні, подані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 04.10.2022 № 87, від 11.10.2022 № 88, від 18.10.2022 № 89, від 19.10.2022 №

90. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7540592/2937401688 від 01.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.10.2022 № 87 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну від 04.10.2022 № 87 датою її фактичного подання. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7540593/2937401688 від 01.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2022 № 88 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну від 11.10.2022 № 88 датою її фактичного подання. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7553521/2937401688 від 02.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.10.2022 року № 89 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну від 18.10.2022 року № 89 датою її фактичного подання. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7553520/2937401688 від 02.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.10.2022 № 90 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну від 19.10.2022 № 90 датою її фактичного подання. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та матеріального права, неповно з`ясовано всі обставини справи. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відмови у реєстрації податкових накладних є правомірними. Також апелянт в апеляційній скарзі заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, з підстав пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду. Зокрема, відповідач вказує, що оскаржувані рішення датовані 01.11.2022 та 02.11.2022, вони оскаржені позивачем в адміністративному порядку, що свідчить про її обізнаність зі змістом останніх та необхідність застосування тримісячного строку звернення до суду. Однак, з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась лише 17.08.2023, тобто, поза межами тримісячного строку звернення до суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Також ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року запропоновано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у строк до 20 квітня 2024 року надати пояснення щодо дотримання тримісячного строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення Комісії з питань зупинення реєстрах податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладні Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та клопотання про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову з врахуванням положень Податкового кодексу України та КАС України. На виконання ухвали, позивач надіслав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначає, що 13 грудня 2022 року отримала рішення № 7850812/2937401688 про врахування Таблиці даних платника ПДВ та до закінчення грудня 2022 року очікувала від податкового органу відповідних дій щодо реєстрації податкових накладних, однак таких дій не відбулося. Також позивач зазначає, що здійснення військової агресії Російською Федерацією проти України створює перешкоди для своєчасної реалізації робочих завдань і дотримання строків реалізації прав і обов`язків учасниками приватноправових і публічно-правових відносин. Так, у період з грудня 2022 року по лютий 2023 року кількість повітряних тривог у Чернігівській області через загрозу ракетних обстрілів становила 74 рази (тобто майже щодня і по декілька разів), що перешкоджало діяльності позивача і можливості залучення представника для надання правничої допомоги. Крім того, у період грудень 2022 року - лютий 2023 року мали місце тривалі перебої з електропостачанням (доволі часто електроенергія була наявна тільки по дві-чотири години протягом світового дня). Означені обставини є загальновідомими. Більше того, у період з початку лютого 2023 року бухгалтер ОСОБА_2 , яка надає ФОП ОСОБА_1 послуги з бухгалтерського обліку та фінансової звітності і у якої знаходились документи у цій справі, через військову агресію Російської Федерації і постійні повітряні тривоги на території Чернігівської області виїжджала за межі Чернігівської області, внаслідок чого позивач не мала у своєму розпорядженні первинних документів про здійснення фінансово-господарської діяльності за період, який стосується відмови у реєстрації податкових накладних, і які є необхідними для обґрунтування позову. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 18.10.2005, яке здійснює господарську діяльність, що відповідає коду КВЕД 16.10 лісопильне та стругальне виробництво (основний); 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду); 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 02.20 лісозаготівлі. За результатом господарських операцій, позивачем складено і подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні: від 04.10.2022 № 87; від 11.10.2022 № 88; від 18.10.2022 № 89; від 19.10.2022 № 90 (а.с.19, 48, 76, 102). Позивачем отримано квитанції від 19.10.2022: № 9215214270 ;№ 9215215993; №9215210183; від 20.10.2022 № 9215888132, в яких зазначено, що документ прийнято; відповідно до пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена; коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 4407 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 20, 49, 77, 103). Позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. До повідомлення позивач надав письмові пояснення та копії первинних документів на підтвердження інформації, зазначеної у спірних ПН. За результатами розгляду поданих позивачем документів, Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято рішення від 01.11.2022: № 7540592/2937401688; № 7540593/2937401688; від 02.11.2022 № 7553521/2937401688; № 7553520/2937401688. Підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних зазначено: ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В графі додаткова інформація вказано: не надано документи щодо транспортування (ТТН та/або довіреність) (а.с.21, 50, 78, 104). Не погодившись з правомірністю вказаних рішень, позивач скористалась процедурою адміністративного оскарження останніх шляхом подання скарг від 11.11.2022 та 15.11.2022 (а.с. 42, 71, 97, 125). За результатами розгляду таких скарг рішеннями Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.11.2022, від 28.11.2022, подані скарги залишено без задоволення (а.с. 43, 73, 99, 126). Позивач, вважаючи рішення від 01.11.2022: № 7540592/2937401688; № 7540593/2937401688; від 02.11.2022 № 7553521/2937401688; № 7553520/2937401688 протиправними, звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що оспорювані рішення не містять обґрунтувань підстав та причин віднесення до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Колегія суддів при прийнятті цієї постанови виходить з такого. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, КАС України визначає скорочений строк звернення до суду. Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Як уже зазначено вище, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України). Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду. Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Дослідження змісту зазначених статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони регулюють строки звернення до суду з позовом, в якому оскаржується податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання. Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання. З метою формування та застосування судами єдиної практики при вирішенні питання щодо визначення строків звернення до суду з адміністративним позовом, в якому оскаржується рішення контролюючого органу, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 сформував наступні висновки. Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження. Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави. Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням. Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1). Цей висновок Конституційного Суду України колегія суддів вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання. Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 цього Кодексу, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Згідно з частиною третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Так, предметом оскарження у цій адміністративній справі є рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області: № 7540592/2937401688 від 01.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.10.2022 № 87; № 7540593/2937401688 від 01.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.10.2022 № 88; № 7553521/2937401688 від 02.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.10.2022 року № 89; № 7553520/2937401688 від 02.11.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.10.2022 №

90. Не погодившись з правомірністю вказаних рішень, позивач скористалась процедурою адміністративного оскарження останніх шляхом подання скарг. За результатами розгляду таких скарг рішеннями Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.11.2022 № 65494/2937401688/2, від 28.11.2022 № 659/2937401688/2, № 66006/2937401688/2, № 65981/2937401688/2 подані скарги залишено без задоволення, рішення - без змін. Отримання вказаних рішень датами 25.11.2022 та 28.11.2022 підтверджує сама позивач у позовній заяві. Отже, оскільки позивач скористався порядком досудового вирішення спору, то строк звернення з цим позовом до суду складає три місяці з 25.11.2022 та 28.11.2022, тобто спливає 25.02.2023 та 28.02.2023 відповідно. Однак, з цим адміністративним позовом позивач звернулася до суду 17.08.2023, тобто з пропущенням тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України. Колегія суддів зауважує, що Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2023 у цій справі залишав адміністративний позов без руху з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України. У подальшому, в ухвалі від 18.09.2023 про відкриття провадження у справі суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновив позивачу пропущений строк звернення до суду з цим адміністративним позовом. Однак, будь-яких мотивів, які стали підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд не навів. Зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду, поданого на виконання вимог суду апеляційної інстанції, вбачається, що позивач не заперечує факту пропуску строку звернення до адміністративного суду. Доводів про те, що позивач дізнався чи повинен був дізнатися про результати розгляду поданих ним скарг в іншу дату не наведені. Натомість, позивач вказує, що строк звернення ним пропущений з поважних причин з огляду на те, що 13 грудня 2022 року отримала рішення № 7850812/2937401688 про врахування Таблиці даних платника ПДВ та до закінчення грудня 2022 року очікувала від податкового органу відповідних дій щодо реєстрації податкових накладних, однак таких дій не відбулося. Також позивач зазначає, що здійснення військової агресії Російською Федерацією проти України створює перешкоди для своєчасної реалізації робочих завдань і дотримання строків реалізації прав і обов`язків учасниками приватноправових і публічно-правових відносин. Так, у період з грудня 2022 року по лютий 2023 року кількість повітряних тривог у Чернігівській області через загрозу ракетних обстрілів становила 74 рази (тобто майже щодня і по декілька разів), що перешкоджало діяльності позивача і можливості залучення представника для надання правничої допомоги. Крім того, у період грудень 2022 року - лютий 2023 року мали місце тривалі перебої з електропостачанням (доволі часто електроенергія була наявна тільки по дві-чотири години протягом світового дня). Означені обставини є загальновідомими. Більше того, у період з початку лютого 2023 року бухгалтер ОСОБА_2 , яка надає ФОП ОСОБА_1 послуги з бухгалтерського обліку та фінансової звітності і у якої знаходились документи у цій справі, через військову агресію Російської Федерації і постійні повітряні тривоги на території Чернігівської області виїжджала за межі Чернігівської області, внаслідок чого позивач не мала у своєму розпорядженні первинних документів про здійснення фінансово-господарської діяльності за період, який стосується відмови у реєстрації податкових накладних, і які є необхідними для обґрунтування позову. Частина перша статті 121 КАС передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поряд з цим, обставини введення воєнного стану дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 29.09.2022 у справі №500/1912/22). Аргумент позивача про те, що запровадження воєнного стану плинуло на залучення представника для надання правничої допомоги, не є непереборною та безумовною обставиною чи об`єктивною підставою для поновлення строку звернення до суду в межах цих правовідносин, а фактично свідчить лише про відсутність інтересу у вирішенні цього предмета позову зі сторони позивача. Посилання позивача на те, що після отримання 13 грудня 2022 року рішення № 7850812/2937401688 про врахування Таблиці даних платника ПДВ очікувала до закінчення грудня 2022 року від податкового органу дій щодо реєстрації спірних податкових накладних, не заслуговує на увагу, оскільки позивач з січня 2023 року до 25.02.2023 та 28.02.2023 (закінчення тримісячного строку звернення до суду) мала можливість звернутися до суду з цим позовом. Доводи позивача про те, що з початку лютого 2023 року бухгалтер ОСОБА_2 , у якої знаходились документи пов`язані з цією справою, знаходилась за межами Чернігівської області, внаслідок чого позивач не мала у своєму розпорядженні первинних документів про здійснення фінансово-господарської діяльності за період, який стосується відмови у реєстрації податкових накладних, колегія суддів колегія суддів не враховує, оскільки такі доводи не підтверджуються жодними доказами. Надаючи оцінку посиланням апелянта в апеляційній скарзі на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, де Суд вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - апеляційний суд вважає необхідним відзначити наступне. Покликаючись на згаданий висновок, позивач ігнорує встановлені Судом у справі №500/1912/22 обставини, а саме: позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України. Отже, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування висновку Верховного Суду у справі №500/1912/22, з огляду на очевидну нерелевантність. Наведений позивачем висновок, сформований у адміністративній справі за інших установлених судами фактичних обставин. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду. Аналогічний підхід у подібних правовідносинах застосований Верховним Судом у постановах від 12.10.2023 по справі № 560/2291/23, від 21.09.2023 по справі № 480/5116/22, від 31.07.2023 по справі № 240/7127/23 та ін. З огляду на викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. З урахуванням зазначеного, доводи апелянта в частині пропуску строку звернення до суду знаходять своє підтвердження. Однак, оскільки апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За змістом частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно з частиною четвертої статті 123 КАС якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Оскільки визнання судом першої інстанції поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду стало передчасним, та, враховуючи відсутність інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, а позов - залишенню без розгляду. Керуючись ст. 243, 315, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року -скасувати. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма