Постанова 4854 № 420/6045/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6045/19 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Запорожана Д.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України в якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 03 квітня 2019 року за номерами 1129920/3094309894, 1129916/3094309894, 1129917/3094309894, 1129918/3094309894; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати датою їх фактичного надходження податкові накладні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 1 від 17.01.2019, № 2 від 31.01.2019, № 1 від 12.02.2019, № 2 від 14.02.2019 та вважати їх прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ФОП ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. 18 грудня 2019 року до суду першої інстанції від ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначено, що оскаржувані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України та результат розгляду даних скарг отриманий позивачем 15.04.2019 року, а тому відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України позов по даній справі подано з пропуском тримісячного строку звернення до суду. 19 грудня 2019 року представником позивача до суду подано за вх. №48436/19 заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, а 19.12.2019 року за вх.№48435/19 заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яку обґрунтовує тим, що правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 11.10.2019 року (справа №640/20468/18) була опублікована лише 21.10.2019 року, а тому позивач не міг застосувати її положення на практиці. Вказує, що на час звернення до суду з даним позовом ним дотримано положення законодавства та правових позицій ВСУ, та лише після звернення до суду змінилось роз`яснення щодо термінів звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними та від позивача жодним чином не залежали. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у задоволені клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено та позовну заяву залишено без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього кодексу. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Позбавлення позивача права на звернення після подачі позовної заяви через зміну правової позиції Верховного Суду призведе до порушення принципу верховенства права, що гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. На час звернення до суду позивачем дотримано положення законодавства та правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 14.02.2019 року по справі №813/492/17, від 17.07.2019 по справі №640/46/19, з приводу визначення строків звернення. Вказані позиції Верховного Суду заповнювали прогалину в законодавстві щодо чіткого визначення строку на звернення до суду у справах з подібними до оскаржуваних правовідносин і здійснювали трактування законодавства яким і керувався позивач при оцінці своїх дій та їх наслідків. Таким чином позивач правомірно розраховував на існування строку оскарження у 1095 днів. Крім того, з даною позовною заявою ОСОБА_1 вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду 06.08.2019 року. В рамках розгляду справи№420/4672/19 її повернено у зв`язку з несплатою судового збору. Таким чином при первісному зверненні з позовом позивачем пропущено строк звернення лише на 20 днів, що свідчить про відсутність ознак недбалого ставлення ОСОБА_1 до реалізації права на справедливий судовий розгляд. Відповідно до п. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з пропуском тримісячного строку на звернення визначеного ч.4 ст.122 КАС України, оскільки рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС, прийняті під час застосування позивачем досудового порядку вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження, отримані позивачем 15.04.2019 року, а позовну заяву подано до суду 11.10.2019 року, тобто більш ніж через 5 місяців з моменту отримання вказаних рішень. Спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, КАС України встановлено скорочений строк звернення до суду. Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався порядком досудового вирішення спору та отримав рішення за результатом розгляду його скарги 15.04.2019 року. Щодо висновків суду першої інстанції про наявність спеціальних строків для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань судова колегія зазначає наступне. Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання. Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору. Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження. Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави. Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням. Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1). Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що з прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 року по справі №640/20468/18; Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.10.2019 року по справі №640/20569/18. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що при подачі позовної заяви користувався діючими правовими позиціями Верховного Суду викладених в постановах від 17.07.2019 року по справ №640/46/19, від 14.12.2019 року по справі №813/4921/17, щодо встановлення терміну звернення з позовом у строк 1095 днів. Доводи апелянта про відступ Верховним Судом від своїх правових позицій не спростовує факт пропуску строку звернення до суду, оскільки як вірно зазначалося судом першої інстанції, змін до законодавства в частині визначення строків звернення до суду в період дії оскаржуваних правовідносин не вносилося. Позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду у строки визначені законом, зокрема, ч. 4 ст. 122 КАС України. Апелянт також зазначає, що отримав рішення, за результатом розгляду його скарги в порядку досудового вирішення спору, 15.04.2019 року та звернувся до суду вперше з даним позовом 06.08.2019 року, що свідчить про пропуск строку лише на 20 днів. Дані доводи не свідчать, що позивачем зроблено все можливе для реалізації свого права на звернення до суду з дотриманням норм законодавства, зокрема, в частині строків звернення до суду. Крім того, апелянт зазначає, що вперше подану позовну заяву з даними позовними вимогами в рамках розгляду справи №420/4672/19 повернено у зв`язку з несплатою судового збору 01.10.2019 року. При цьому лист з ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 13.08.2019 року по справі №420/4672/19 повернувся до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання, що не свідчить про його отримання позивачем. Дані доводи, на думку судової колегії, є належними для оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року по справі №420/4672/19 про повернення позовної заяви та не спростовують факт пропуску строку звернення до суду Судова колегія враховує доводи апелянта з посиланням на практику Європейського суду, проте звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93). Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Судова колегія вважає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, він не наводить та зі змісту матеріалів справи не вбачається будь-яких причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із даним позовом, що позбавляє суд можливості застосувати приписи КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними, колегія суддів приходить до висновку про правильність рішення суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.308,311,312,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач: Н.В.Вербицька Судді: Д.В. Запорожан К.В. Кравченко