Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 759/21944/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 759/21944/23 Суддя (судді) першої інстанції: Шум Л.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Голяшкін О.В., судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2024 року у справі № 759/21944/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови від 30.10.2023 року № 977 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірна постанова прийнята з порушенням процедури та є протиправною, оскільки він має відстрочку від мобілізації до 24.11.2023 року, тобто має бронювання на підставі наказу Міністерства економіки України від 25.05.2023 року № 4223. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2024 року позовні вимоги задоволено, постанова від 30.10.2023 року № 977 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП визнана протиправною та скасована. При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що повістка від 28.10.2023 року на ім`я ОСОБА_1 не містить підпису останнього про її отримання, відповідачем не доведено наявності обов`язку позивача з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08:00 год 28.10.2023 року, відповідно до наказу Мінекономіки від 25.05.2023 року № 4223 позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 24.11.2023 року, тому в діях позивача щодо неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про правомірність та законність оскаржуваної постанови, дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також наявність достатніх доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. У поданому відзиві представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає про чинність наказу Мінекономіки про бронювання позивача, наявність у нього відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації. Вважає неправомірними дії відповідача щодо намагання вручити ОСОБА_1 повістку та відсутність у позивача обов`язку з`явитися до РТЦК, оскільки повістка не містить підпису про її отримання. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Із матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, придатним до військової служби відповідно до висновку військово-лікарської комісії від 25.10.2023 року № 15/11952, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується військово-обліковим документом - тимчасовим посвідченням (замість військового квитка) № НОМЕР_1 . Оскаржуваною позивачем постановою у справі про адміністративне правопорушення від 30.10.2023 року № 977, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 5100,00 грн. Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування вказаної постанови, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Положеннями ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною другою цієї статті визначена кваліфікуюча ознака, зокрема вчинення такого порушення в особливий період. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Відповідно до визначень ст. 1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. (ч. ч. 2, 5 ст. 4 Закону). Статтею 22 вказаного Закону встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Згідно ч. 5 ст. 22 Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Частиною 6 ст. 22 Закону заборонено громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті. Як встановлено ч. ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період (ч. 8 ст. 2 Закону про військовий обов`язок і військову службу). Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку; військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період. Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів тощо. Як встановлено п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком № 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні : 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; 3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника); 4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки; 5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві; 6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району; 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа; 10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки; 11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу. Як встановлено п. 2 цих Правил, якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України. Відповідно до п. 3 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Входячи із вищенаведених положень закону, про що вірно зазначено судом першої інстанції, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, є порушення військовозобов`язаним, призовниками та резервістами правил військового обліку, ухилення від мобілізаційних заходів, непроходження медичного огляду та військової підготовки, їх неявка на виклик до, зокрема відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки без поважних причин, порушення встановлених заборон щодо зміни місця проживання тощо. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 після проходження військово-лікарняної комісії прибув 26.10.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому було запропоновано отримати повістку для призову на військову службу за мобілізацією на 08:00 год 28.10.2023 року. Позивач від отримання повістки відмовився, про що склав заяву, у якій зазначив, що він є заброньованим від підприємства АТ «Укрпошта» /а.с.49/. Представником відповідача 26.10.2023 року складений акт про відмову від отримання повістки /а.с.46/. 26.10.2023 року ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд адміністративної справи, але позивач не погодився і повідомив, що йому потрібен час для підготовки до розгляду, внаслідок чого 27.10.2023 року йому вручено повідомлення про розгляд о 10:00 год 30.10.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_6 адміністративної справи стосовно нього за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП /а.с.51/. 28.10.2023 року ОСОБА_1 не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 за викликом, про що представником відповідача - офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , 29.10.2023 року складений рапорт /а.с.47/. 30.10.2023 року складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 /а.с.43/. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення від 30.10.2023 року № 977 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 5100,00 грн /а.с.14, 45/. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як встановлено ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлені ст. 256 КУпАП. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Отже, протокол складається за фактом вчинення адміністративного правопорушення і має відображати суть правопорушення. Зі змісту протоколу від 30.10.2023 року вбачається, що він складений про те, що гр. ОСОБА_1 , 30.10.2023 року в АДРЕСА_1 , відмовився від отримання повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28.10.2023 року, чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в період правового режиму особливого періоду. Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 30.10.2023 року № 977, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП фактично з`явилось те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , оповіщений 26.10.2023 року та викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08:00 год 28.10.2023 року для призову на військову службу за мобілізацією, але відмовився від отримання повістки. За висновками посадової особи, що розглядала справу про адміністративне правопорушення, своїми діями позивач порушив обов`язок громадян з`являтись за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, під час правового режиму особливого періоду, встановлений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, виходячи зі змісту протоколу та оскаржуваної постанови від 30.10.2023 року, позивача фактично притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за відмову від отримання повістки. Колегія суддів вважає, що сам лише факт відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 у даному випадку не може бути самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП. Законодавством не встановлено прямого обов`язку військовозобов`язаного отримувати повістку, невиконання якого само по собі мало б наслідки притягнення до відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки. Процедура вручення повісток передбачає складання акту про відмову у її отриманні із підписом уповноважених осіб та свідків. При цьому, особа, відмовившись від отримання повістки, може в подальшому з`явитися на визначені час і дату до ТЦК, і у такому випадку підстав для визнання її поведінки щодо відмови у отриманні повістки протиправною не буде. Порушенням вимог закону визнається невиконання вимог щодо прибуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, незалежно від отримання або неотримання повістки, при цьому факт неявки має бути зафіксований як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові про притягнення до відповідальності. Проте, обставини щодо неявки позивача на виклик до ТЦК на 28.10.2023 року ні протоколом, ні оскаржуваною постановою, не встановлені. Більш того, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, одразу після відмови у отриманні повістки, 26.10.2023 року, тобто до настання визначеної дати прибуття для призову на військову службу 28.10.2023, позивачу було повідомлено розгляд адміністративної справи стосовно нього, але позивач не погодився і повідомив, що йому потрібен час для підготовки до розгляду, у зв`язку з чим 27.10.2023 року, знову ж таки, до настання встановленої у повістці дати прибуття до ТЦК 28.10.2023 року, позивачу було вручено повідомлення про розгляд адміністративної справи за вчинення ним адміністративного правопорушення. Слід також відзначити, що абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 673 затверджено Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори, до яких відносяться: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах. При вирішенні питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 212-1 КУпАП з`ясування обставин щодо порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема щодо встановлення факту неявки особи на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в тому числі щодо існування поважних причин такого неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , є обов`язковим. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення - це систематизована сукупність ознак та обставин, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. До неї відносяться: саме протиправне діяння; шкідливі наслідки діяння; причинний зв`язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем об`єктивна сторона правопорушення, що вмінюється позивачу, не розкрита. Зокрема не визначено суть протиправної поведінки позивача та її шкідливих наслідків, не доведений причинний зв`язок між зокрема відмовою від отримання повістки та невиконанням обов`язку з`являтися за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, не зазначено час, місце, умови, способи вчинення правопорушення та не встановлено обставин та щодо фактичного неприбуття позивача на виклик до ТЦК, причин неявки тощо. Як встановлено ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Оскаржувана постанова від 30.10.2023 року № 977 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 212-1 КУпАП вищенаведеним вимогам, зокрема щодо законності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, не відповідає, що є безумовною підставою для визнання її протиправною та скасування. За такими обставинами колегія суддів вважає вірним по суті рішення суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовним вимог. Проте судова колегія не може погодитися з мотивами, покладеними судом першої інстанції в обґрунтовування рішення, зокрема щодо посилання суду на відсутність на повістці підпису позивача про її отримання , надання відповідно до наказу Мінекономіки від 25.05.2023 року № 4223 позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 24.11.2023 року. Факт здійснення відповідачем дій щодо вручення позивачу повістки та відмови останнього від її отримання підтверджується наявними у справі доказами, а бронювання військовозобов`язаного не звільняє останнього від обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістці. Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції є вірним по суті, але постановлено із частково помилкових мотивів, а покладені в обґрунтування рішення висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи й судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів її постановлення з урахуванням висновків даної постанови. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Решта доводів апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та безпідставними і спростовуються вищенаведеними мотивами даної постанови. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду у м. Києві від 05.03.2024 року змінити в частині мотивів його ухвалення з урахуванням висновків даної постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.В. Голяшкін Судді М.М. Заїка Е.Ю. Швед Повний текст постанови складено 13.05.2024 року.