Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 613/64/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 р.Справа № 613/64/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Катунова В.В., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Шалімов Д.В., м-н. Кірова, 17, м. Богодухів, Богодухівський, Харківська, 62103, повний текст складено 07.03.25 року по справі № 613/64/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якому просив суд: - скасувати постанову № 1003/7650-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП; - скасувати постанову № 1005/7651-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. - судові витрати стягнути з відповідача. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 03.03.2025 позов задоволено частково. Скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 грудня 2024 року №1003/7650-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 грудня 2024 року №1003/7650-п за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП - закрито. В задоволенні позовних вимог про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 грудня 2024 року №1005/7651-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1КУпАП та закритті провадження по справі відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Богодухівського районного суду від 03.03.2025 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27 грудня 2024 року №1005/7651-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1005/7651-п від 27.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою звернення до суду за захистом законних прав та інтересів стало те, що 27 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанови № 1003/7550-п та № 1005/7651-п за ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Вважає, що вказані постанови підлягали скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та не доведеністю вини ОСОБА_1 . Зазначив, що 16.12.2024 позивач від співробітників поліції на блок посту поблизу м. Харків дізнався, що він знаходиться у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_5 . В цей же день 16.12.2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де на нього склали не зважаючи на заперечення протокол за неявку по повістці, та за відмову проходити у цей день медичну комісію, а в подальшому поштовим зв`язком 04.01.2025 року під підпис він отримав дві постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зі сплатою штрафу у розмірі 17000 гривень по кожній постанові. Вказав, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 16.12.2024 намагались супроводити ОСОБА_1 до Богодухівської ЦРЛ для проходження військово-лікарської комісії виписавши повістку на день його прибуття, тобто на 16.12.2024 року. Таким чином маючи хронічні захворювання та за відсутності при собі копій медичних документів які необхідні для встановлення медичних діагнозів ОСОБА_1 об`єктивно не міг 16.12.2024 року проходити медичні обстеження тому і підписав акт відмови від отримання повістки саме на 16.12.2024 року, не відмовляючись при цьому від проходження військово-лікарської комісії взагалі. Вважає, що дії щодо відмови в отриманні повістки самі по собі не утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є неправомірним. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Відповідно до вимог ст. 286 КАС України вказана категорія справ розглядається в скорочені строки. Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Позивач надав до суду клопотання про перенесення розгляду справи для ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу. Протокольною ухвалою колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання враховуючи те, що позивач завчасно отримав копію відзиву на апеляційну скаргу та мав достатньо часу для ознайомлення з її змістом, а також те, що вказана справа належить до категорії термінових адміністративних справ, особливості розгляду яких визначені ст.ст.268-272, 286 КАС України та передбачають скорочені строки розгляду справи. Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується мобільним додатком « Резерв +». 16 грудня 2024 року представниками Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Самойлов В.С. був супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно до протоколу № 1003/7410 від 16 грудня 2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.. 210-1 КУпАП, 16 грудня 2024 року в м. Богодухові у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 (зі змінами) у порядку, визначеному п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» при перевірці документів у гр. ОСОБА_1 , було встановлено, що він без поважних на те причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за викликом у строк, а саме 03 грудня 2024 року на 14.00 год. Своєю бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч.1, абз. 8, ч. 3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, 27 грудня 2024 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1003/7650-п, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку без поважних причин за викликом у строк, визначений у повістці, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог абз. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», абз. 2 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, 16 грудня 2024 року начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №1005/7416 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 210-1 Кодексом України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 16 грудня 2024 року о 13.10 год. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 відмовився проходити військово лікарську комісію згідно з направленням №1139 від 16 грудня 2024 року. 27 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто справу про адміністративне правопорушення та складено постанову №1005/7651-п, в якій вказано, що «16 грудня 2024 року було встановлено факт порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 . Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», № 470/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку загальної мобілізації» . ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від проходження військово лікарської комісії згідно з направленням №1139 від 16 грудня 2024 року, що підтверджується Актом відмови від отримання повістки з метою проходження ВЛК. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, зазначеною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Не погодившись із правомірністю вказаних постанов від 27.12.2024 №1003/7650-п та №1005/7651-п позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для задоволення позову в частині скасування постанови 1003/7650-п від 27 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із закриттям справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача. Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову щодо визнання протиправною та скасування постанови від 27.12.2024 №1005/7651-п, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу. Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу. Нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відповідно до п.1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. У пункті 2 Порядку №1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Підпунктом 1, 2, 7, 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку №1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також згідно з підпунктом 101 пункту 1 Правил у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий обліку районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Пунктами 68, 80 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до пункту 74 Порядку №560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком

11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду. Направлення на медичний огляд ВЛК, обов`язкове до виконання. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, а проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1005/7651-п від 27 грудня 2024 року, зазначено: «16 грудня 2024 року було встановлено факт порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 . Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», № 470/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку загальної мобілізації». ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від проходження військово лікарської комісії згідно з направленням №1139 від 16 грудня 2024 року, що підтверджується Актом відмови від отримання повістки з метою проходження ВЛК. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Складенню вказаної постанови передувало складення начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколу від 16 грудня 2024 року №1005/7416 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 16 грудня 2024 року о 13.10 год. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 відмовився проходити військово лікарську комісію згідно з направленням №1139 від 16 грудня 2024 року. До матеріалів справи №1005 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП долучено повістку на ВЛК №12/109. Як вбачається із змісту повістки №12/109, ОСОБА_1 було запропоновано прибути для проходження медичного огляду (ВЛК) з метою встановлення ступеня придатності до військової служби за адресою АДРЕСА_1 на 14.00 год. 16 грудня 2024 року. У повістці №12/109 відсутній підпис позивача. До матеріалів справи відповідачем надано копію акта відмови від отримання повістки від 16 грудня 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Крім того, позивач не заперечував той факт, що 16 грудня 2024 року він відмовився від отримання повістки, для проходження військово-лікарської комісії, вказавши, що оскільки він маючи хронічні захворювання та за відсутності при собі копій медичних документів, які необхідні для встановлення медичних діагнозів, об`єктивно не міг 16 грудня 2024 року проходити медичні обстеження. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що відмова позивача від отримання повістки про виклик для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби підтверджує наявність у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. Доводи позивача про те, що його дії щодо відмови від отримання повістки самі по собі не утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, колегія суддів відхиляє, оскільки відмова від отримання повістки про виклик для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби і є відмовою від проходження медичного огляду та проходження військово-лікарської комісії. Крім того, слушними є доводи суду першої інстанції, що з часу винесення протоколу, 16 грудня 2024 року до дати складання оскаржуваної постанови 27 грудня 2024 року позивач, мав змогу прийти принести всі необхідні медичні документи, пройти ВЛК, однак вказаного не зробив. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 №1005/7651-п від 27 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови № 1005/7651-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03.03.2025 року по справі № 613/64/25 в оскаржуваній частині відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03.03.2025 по справі № 613/64/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий