Постанова 4850 № 360/221/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року справа №360/221/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Чекарьова Євгена Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 360/221/24 (головуючий І інстанції Захарова О.В.) за позовом адвоката Чекарьова Євгена Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними та скасування рішень, - ВСТАНОВИВ: 01 березня 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФСУ у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2017 № 0030691314 на суму 80 886,62 грн; -визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФСУ у Луганській області від 28.11.2017 № 0030671314 на суму 12 501,39 грн; - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФСУ у Луганській області від 28.11.2017 № 0030701314 на суму 170,00 грн. Разом з позовом надано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску. 13 березня 2024 року представником позивача на виконання ухвали суду надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування зазначено, що відлік строку звернення до адміністративного суду розпочався після фактичного отримання позивачем оскаржуваних рішень, і сплив наприкінці 2017 року. Позивачем своєчасно був поданий позов до суду про визнання протиправними, та скасування оскаржуваних рішень відповідача, обґрунтований іншими правовими підставами, ніж у цій справі. Рішенням суду від 23 травня 2018 року у справі № 812/111/18 в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову при розгляді питання законності проведення перевірки суд послався, як преюдиційну обставину, на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 № 812/821/17, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Луганській області від 26.05.2017 № 322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки відмовлено у повному обсязі. Тому суд дійшов висновку про законність проведення перевірки податковим органом. Позивачем судові рішення у справі № 812/821/17 оскаржені в касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 08.04.2021 касаційна скарга позивача залишена без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду 29 серпня 2017 року у справі № 812/821/17 залишені без змін. Представник позивача зазначив, що внаслідок відступлення Верховного Суду від попередніх правових позицій у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, позивач починаючи з 21.02.2020 фактично позбавлений можливості захистити своє право на оскарження рішень відповідача таким способом, який був застосований позивачем раніше, оскільки за результатами перегляду судових рішень у справі № 812/821/17 (з урахуванням нової правової позиції ВС у справі № 826/17123/18) могло бути прийнято тільки рішення про відмову в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Луганській області від 26.05.2017 № 322, з мотиву неналежного способу захисту права, обраного позивачем. В свою чергу, це не дає можливості переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду від 23.05.2018 у справі № 812/111/18, яким відмовлено у скасуванні оскаржуваних рішень відповідача, оскільки преюдиційна обставина (постанова Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 № 812/821/17) не зміниться. Представник позивача мав обґрунтовані сподівання, що після скасування (або перегляду за нововиявленими обставинами) судових рішень у справі № 812/821/17 буде ухвалене судове рішення про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Луганській області від 26.05.2017 № 322, та/або про визнання протиправним проведення позапланової документальної невиїзної перевірки на підставі цього наказу. У свою чергу, це дозволить переглянути за нововиявленими обставинами рішення адміністративного суду Луганської області від 23.05.2018 у справі № 812/111/18. Після ухвалення Верховним Судом постанов від 08.04.2021 та від 31.05.2021 по справі № 812/821/17 про відмову у задоволенні касаційних скарг позивача остаточно визначено, що окреме оскарження наказу відповідача на проведення перевірки є неможливим. Тому позивачем до суду 21.07.2020 був поданий позов про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2017 № 0030691314 на суму 80 886,62 грн; рішення від 28.11.2017 № 0030671314 на суму 12 501,39 грн; рішення від 28.11.2017 № 0030701314 на суму 170,00 грн. Підставою оскарження рішень в позові зазначено скасування ухвали слідчого судді, на підставі якої призначена податкова перевірка позивача, внаслідок чого рішення відповідача за наслідком такої перевірки є протиправними, з огляду на зміну судової практики з цих питань. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 360/2799/20 позовна заява повернута з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду. Таким чином, позивач станом на 27.08.2020 втратив процесуальну можливість оскаржити рішення відповідача з підстав скасування ухвали слідчого судді, на підставі якої була призначена і проведена податкова перевірка позивача. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.03.2020 у справі № 813/2775/15, представник позивача вважав, що оскільки позивач вжив всіх доступних йому заходів щодо своєчасного захисту своїх прав у суді, а обрання позивачем невірного способу захисту права спричинено неналежною організацією правосуддя державою, то позивач має право на поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Наразі підставою оскарження рішень відповідача є обставини, встановлені іншим судовим рішенням, про що позивачем зазначено у позовній заяві. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позов адвоката Чекарьова Є.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними та скасування рішень, повернуто позивачу з підстав, передбачених в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду відповідно до ст. 123 КАС України. Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. В обгрунтування апеляційної скарги послався на аналогічні обставини, які викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, поданої на виконання ухвали суду першої інстанції від 06 березня 2024 року. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду встановлено, що строк звернення до адміністративного суду розпочався після фактичного отримання позивачем оскаржуваних рішень, і сплив наприкінці 2017 року, що підтверджується представником позивача в заяві про усунення недоліків. Позивач своєчасно в 2018 році звернулась до суду про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2017 № 0030691314; рішення від 28.11.2017 № 0030671314, № 0030701314. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 208 року у справі № 812/111/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 28.11.2017 № 0030691314, рішень від 28.11.2017 № 0030671314, № 0030701314 відмовлено повністю. 01 квітня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду була скасована ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 у справі № 752/21365/16-к, яка слугувала підставою для проведення перевірки позивача, за наслідком якої був складений акт перевірки від 19.10.2017 № 302/12-32-13-14/2955014167, на підставі якого ГУ ДФС в Луганській області, прийняті рішення про нарахування єдиного внеску. 22 липня 2020 року позивач звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2017 № 0030691314 на суму 80886,62 грн; рішення від 28.11.2017 № 0030671314 на суму 12501,39 грн; рішення від 28.11.2017 № 0030701314 на суму 170,00 грн, у зв`язку із виникненням нових обставин. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2799/20 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду. Так в ухвалі від 27 серпня 2020 року у справі № 360/2799/20 суд встановив, що наприкінці 2017 року позивачці стало відомо про порушення її прав, та з квітня 2019 року позивачці достеменно стало відомо про всі нові обставини. Отже, станом на дату звернення до Луганського окружного адміністративного суду 22 липня 2020 року позивачем був пропущений строк звернення до суду за оскарженням вимоги про сплату боргу від 28.11.2017 № 0030691314, рішень від 28.11.2017 № 0030671314, № 0030701314, і суд не встановив наявність поважних причин для поновлення цього строку. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, причини пропуску є неповажними. Оцінка суду. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною. Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI). За змістом преамбули Закону № 2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску. Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску. Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону № 2464-VI. Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19. При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку. Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 05 березня 2021 року у справі № 640/9172/20. Наразі Верховний Суд не відходив від вказаних правових позицій. Отже, в обох випадках при оскарженні у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску при визначенні строку звернення до суду застосовуються саме вимоги статті 122 КАС України. Що стосується строку на оскарження рішень податкового органу про нарахування податкових зобов`язань (штрафів), суд зазначає наступне. 26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 580/3469/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. В постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд сформулював наступний правовий висновок: Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності. Також судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Отже з огляду на сталу судову практику, при визначенні строку звернення до суду щодо оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень податкового органу про нарахування податкових зобов`язань (штрафів) застосовуються саме вимоги частини другої статті 122 КАС України. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріали справи свідчать, що наприкінці 2017 року позивачу стало відомо про порушення її прав, та з квітня 2019 року позивачу достеменно стало відомо про нові обставини, на які вона посилається у позові як на такі, що порушують її права, а саме: скасування в судовому порядку ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 у справі № 752/21365/16-к. З позовом до суду у цій справі позивач звернулася 01.03.20243 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду більше ніж на 5 років. Щодо поважності причин пропуску строку, на які посилається апелянт, суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, зазначав, що пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Як свідчать матеріали справи, вже станом на дату звернення до Луганського окружного адміністративного суду 22 липня 2020 року позивачем був пропущений строк звернення до суду за оскарженням вимоги про сплату боргу від 28.11.2017 № 0030691314, рішень від 28.11.2017 № 0030671314, № 0030701314, і суд не встановив наявність поважних причин для поновлення цього строку. Є неприйнятними посилання позивача як на підставу поновлення строку, на обставини, встановлені іншим судовим рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 360/2281/19, оскільки в даній справі позивачем оскаржувались рішення відповідача також з підстав скасування в судовому порядку ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 у справі № 752/21365/16-к, тобто з таких самих підстав, як у справі № 360/2799/20 та у справі № 360/221/24. При цьому ОСОБА_1 позовна заява про оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.11.2017 № 0033751314; № 0030721314; № 0030641314; № 0030621314; № 0030631314; № 0033731314; № 0030611314; № 0030591314; № 0030601314, які винесені на підставі акту перевірки від 19.10.2017 № 302/12-32-13-14/2955014167, подана 03 червня 2019 року, тобто з дотримання строку звернення до суду. Як правильно зазначив суд першої інстанції, в даному випадку посилання на обставини, встановлені іншим судовим рішенням, є штучним відтермінуванням строку звернення до суду. Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, є неповажними, - суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову ОСОБА_1 та відсутністю поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Чекарьова Євгена Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 360/221/24 залишити без задоволення. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 360/221/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 травня 2024 року та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України. Повне судове рішення складено 13 травня 2024 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв