Постанова 4807 № 332/1232/24

Дата документу 14.05.2024 Справа № 332/1232/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 332/1232/24 Пр. № 22-ц/807/1023/24 Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю.І. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Трофимової Д.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (надалі ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ») про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію ВСТАНОВИВ: 26.02.2024 року ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» звернулось до суду першої інстанції поштою (конверт з відміткою поштового відділення від 26.02.2024 року - а.с. 29) із вищезазначеною заявою про видачу судового наказу (а.с. 1-13), в якій просило стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 43822,97 грн., яка складається з: заборгованості за спожиту електричну енергію у період з 01.01.2020 року по 31.10.2023 року 42634,44 грн., 3% річних за період з 21.02.2020 року по 23.02.2022 року 271,52 грн., інфляційних втрат за період з 01.03.2020 року по 23.02.2022 року 917,01 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн. (а.с. 1-3). В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Ретинську Ю.І. (а.с. 30). Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року (а.с. 32) ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» у видачі вищезазначеного судового наказу у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 36-42) просило ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В автоматизованому порядку 28 березня 2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 46). Ухвалою апеляційного суду від 29 березня 2024 року (а.с. 47) дану справу витребувано у суду першої інстанції, остання була надана апеляційному суду 05 квітня 2024 року (а.с. 50). Ухвалою апеляційного суду від 08 квітня 2024 року (а.с.51) вищезазначену апеляційну скаргу апелянта залишено без руху. 19 квітня 2024 року апелянт усунув недоліки апеляційної скарги (а.с. 54-58). У період з 20.04.2024 року по 21.04.2024 року включно мали місце вихідні дні. В автоматизованому порядку 22 квітня 2024 року суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_2 у зв`язку із звільненням останньої у відставку (а.с. 59-60). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 22 квітня 2024 року (а.с. 61), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с. 62). Оскільки, згідно зі ст. 353 ч. 1 п. 1 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … відмови у видачі судового наказу. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Боржник ОСОБА_1 (конверт, що надсилався апеляційним судом на ім`я боржника з копіями ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги заявника, повернувся на адресу апеляційного суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній») не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу заявника у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В автоматизованому порядку суддею Трофимовою Д.А. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв`язку з тривалою відпусткою останньої (а.с. 66-67). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга заявника ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … ухвали, постанови… (ст. 258 ч. 1 п. 1,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» у видачі судового наказу у цій справі, керувався ст.ст. 165, 260 ЦПК України та виходив із такого. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою. Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність складає три роки та застосовується до вимог про стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг. Із заяви та доданих до неї документів, поданих до суду першої інстанції (вх. № від 29.02.2024 року а.с. 1) вбачається, що ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» заявлено вимогу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2020 року по 31.10.2023 року в сумі 42634,44 грн., що свідчить про те, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує загальну (трирічну) позовну давність, встановлену законом для такої вимоги. Враховуючи викладене, такі вимоги можуть бути вирішені лише у позовному провадженні (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із додержанням вимог закону, є правильною та законною. Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» не спростовують обставин, правильно встановлених судом першої інстанції у цій справі, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. Так, дійсно, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг…з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних нарахованих заявником на суму заборгованості (ст. 161 ч. 1 п. 3 ЦПК України). Та в силу вимог ст. 161 ч. 2 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у ч. 1 цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Проте, в силу вимог ст. 5 ч. 1 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…юридичних осіб… у спосіб, визначений законом або договором. В обґрунтування свого «очевидного» права на стягнення вищезазначеної заборгованості з боржника ОСОБА_1 заявник ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» у цій справі посилався на: - наявність договору приєднання (копія а.с. 18-25), якій не містить домовленості про збільшення строків позовної давності понад 3 (три) роки та підпису ОСОБА_1 , та - норми матеріального права, а саме: п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України № 435-IV, 16.01.2003 року. І хоча доводом апеляційної скарги апелянта у цій справі (а.с. 38-39) є посилання у вищезазначеній його заяві про видачу судового наказу з боржника у тому числі на п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України № 435-IV, 16.01.2003 року (а.с. 2), за змістом якого: «…Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.с. 257, 258… цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020)». Проте, цим доводом не спростовується той факт, що суд першої інстанції саме при видачі судового наказу про стягнення заборгованості з боржника у цій справі при вищевикладених обставинах мав виходити із «очевидності» права заявника та не зобов`язаний був перевіряти докази заявника про те, як і коли саме, з яких саме підстав збільшився цей загальний (трирічний) строк позовної давності. Оскільки, саме ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» вже у спрощеному позовному провадженні належними, допустимими доказами має доводити той факт, що він має право у тому числі на стягнення заборгованості з боржника за весь період нарахування вищезазначеної заборгованості, у тому числі якій перевищує загальний (трирічний) строк позовної давності, з будь-яких саме підстав, у тому числі через введення карантину в Україні у зв`язку із коронавірусною хворобою (COVID-19) тощо, а ОСОБА_1 має право заявляти (не заявляти) позовну давність та надавати (не надавати) свій контррозрахунок заборгованості в межах позовної давності, у тому числі з урахуванням вимог п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України № 435-IV, 16.01.2003 року. Так як, саме у ст. 257 ЦК України (Загальна позовна давність), за змістом якої зазначено лише : «Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки» без вказівки про те, що суд сам, на свій розсуд, без дослідження будь-яких пояснень та доказів сторін і без судового засідання саме у наказному провадженні зобов`язаний вирішувати питання про продовження цього загального (трирічного) строку позовної давності, у тому числі автоматичного, на будь-який інший строк, у тому числі з урахуванням вимог п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Крім того, в силу вимог ст. 165 ч. 3 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження (у цій справі це вимоги заявника про стягнення з боржника заборгованості, що перевищує загальний (трирічний) строк позовної давності), суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги заявника. Оскільки, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема заявником апеляційному суду не надані. За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення вищезазначеного процесуального питання. При вищевикладених обставинах, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням вимог ЦПК України, а тому апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування цієї ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни. Крім того, у разі відмови заявнику у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок боржника будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 12, 141, 353, 367, 369 ч. 2, 371-372, 374-375, 381-384, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року про відмову у видачі судового наказу у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови апеляційним судом складений 14.05.2024 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Трофимова Д.А.