Постанова 4823 № 748/4029/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 травня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/4029/23 Головуючий у першій інстанції Кухта В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/580/24 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Шитченко Н.В., суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 вересня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1784. Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 вересня 2006 року між сторонами укладеного шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , інші спільні діти є повнолітніми. Указує на те, що сімейні стосунки погіршилися, сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, чоловік її принижує та ображає. Після початку військової агресії РФ проти України позивачка разом з неповнолітнім сином вимушено евакуювалась за кордон, де перебуває на даний час, зареєстрована у Франції як особа, яка потребує тимчасового притулку. Шлюбні та сімейні відносини з відповідачем припинилися з березня 2022 року. Подальше спільне життя і збереження шлюбу вважає неможливим. Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 вересня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1784, серія НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 коп. Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2024 року залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні відомості про вручення судової повістки під розписку відповідачу ОСОБА_2 або будь-якому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ним, що виключало можливість ухвалення заочного рішення. Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення не містить аргументації, на підставі яких обставин і доказів суд дійшов висновку про неможливість примирення (збереження сім`ї), що свідчить про недотримання вимог ст. 263 ЦПК України. У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Марченко Н.І., вважаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 необґрунтованою, просила відмовити у її задоволенні і залишити заочне рішення суду першої інстанції без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що шлюбні відносини між сторонами давно припинилися, позивачка наполягає на тому, що примирення з відповідачем є неможливим, наявність зареєстрованого шлюбу з відповідачем перешкоджає їй у використанні права на створення нової сім`ї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами втрачено почуття взаєморозуміння і поваги, шлюбні стосунки фактично припинились і перебування у шлюбі носить формальний характер, примирення між подружжям неможливо. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону. У справі встановлено, що 12 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб (а.с. 6). Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7). Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. За змістом ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з положеннями ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 Кодексу). За приписами ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Положеннями ст. 112 СК України та роз`ясненнями п. 10 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 визначено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суд повинен повно та всебічно з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати інші обставини життя подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне. Оскаржуючи заочне рішення, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому судової повістки під розписку або будь-якому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ним, що виключає можливість ухвалення заочного рішення За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Матеріали справи свідчать, що ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 11-12). За даними з Єдиного державного демографічного реєстру № 253379 від 03 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10). Копію ухвали суду від 03 жовтня 2023 року разом із копією позовної заяви з додатками надіслано за наведеним зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , але поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 13, 16 ). Судом першої інстанції повторно направлено копію ухвали суду від 03 жовтня 2023 року разом з копією позовної заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , проте поштове відправлення знову повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 17, 18). Відповідач, звернувшись із заявою про перегляд заочного рішення та апеляційною скаргою, зазначив адресу для листування: АДРЕСА_1 , що є аналогічною тій, яку зазначила у позовній заяві ОСОБА_1 , і на яку судом першої інстанції здійснювалося направлення судової кореспонденції. Отже, суд виконав обов`язок про направлення копії ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками на адресу відповідача, яка є його зареєстрованим місцем проживання. Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною або іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Таким чином, з огляду на наведені процесуальні норми копія ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви з додатками вважаються врученими відповідачу у належний спосіб. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зі змісту ухвали про відкриття провадження вбачається, що судові засідання не призначались, судовий розгляд проведено за наявними у справі матеріалами, відтак судові повістки на адресу відповідача не направлялися і підстави для застосування положень ч. 3 ст. 376 ЦПК України відсутні. Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування у провадженні цієї справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживанням, однак у встановлений строк відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подавав, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив заочне рішення в порядку ст. 280 ЦПК України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване рішення не містить аргументації про неможливість примирення (збереження сім`ї) не ґрунтуються на встановлених обставинах, оскільки відповідачем не наведено переконливих доводів того, що сторони вчиняють дії, направлені на збереження сім`ї. Заявляючи вимоги про розірвання шлюбу ОСОБА_1 зазначала, що шлюбні та сімейні відносини з відповідачем припинилися з березня 2022 року, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим. Після початку військової агресії РФ проти України позивачка разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 виїхали за межі України, де на даний час перебувають. Відповідач, заперечуючи проти розірвання шлюбу, належних доказів на спростування наведених в позовній заяві обставин не надав ні під час звернення із заявою про перегляд заочного рішенні, ні безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Як свідчать матеріали справи, позов про розірвання шлюбу скеровано до суду у жовтні 2023 року, скарга заявника вирішується в суді апеляційної інстанції у травні 2024 року, позивачка від заявлених вимог не відмовилася, тобто сторони мали достатньо часу для відновлення сімейних стосунків, чого не відбулося. Заперечення ОСОБА_2 проти розірвання шлюбу не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду, оскільки приписи сімейного законодавства не передбачають можливості примушення жінки або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу являється їх основою. Оскаржуючи заочне рішення суду першої інстанції, відповідач у апеляційній скарзі не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновку суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про хибність висновку щодо неможливості збереження шлюбу. Установивши, що позивачка не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини із ОСОБА_2 , які фактично припинилися і носять формальний характер, суд першої інстанції, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2023 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.І. Онищенко