Постанова 4817 № 595/1261/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 595/1261/23Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 22-ц/817/349/24 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу № 595/1261/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2023 року (ухвалене суддею Содоморою Р.О., дата складення повного тексту судового рішення не зазначена) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що з 27 листопада 2016 року вона перебуває із відповідачем в зареєстрованому шлюбі. У даному шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на теперішній час діти проживають разом з позивачкою. Зазначила, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, однак відповідач свого обов`язку не виконує, в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. У зв`язку з наведеним позивачка просила суд стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн щомісячно, на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття. Заочним рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2023 року позов ОСОБА_3 , задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн на кожну дитину, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 07 липня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3500 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 1073.60 грн судового збору. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Бучацького районного суду від 08 вересня 2023 року у справі №595/1261/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2023 року, ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру призначених аліментів. Зазначає, що станом на теперішній час він офіційно не працює та має лише тимчасовий заробіток, який на місяць в середньому становить 8500 грн. Також у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно. Крім того, судом не враховано той факт, що відповідач оплачував аліменти в добровільному порядку, що підтверджується відповідними банківськими квитанція та не досліджено матеріальне становище позивачки. На думку апелянта, суд поклав на відповідача обов`язок одноосібного матеріального утримання дітей. Також стягнення витрат на правову допомогу позивачці в суді першої інстанції на суму 3500 грн не підтверджено належними та допустимими доказами. У зв`язку з викладеним просить заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити частково, стягнувши аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно. 04 квітня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивачки ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що відповідач є особою працездатного віку. Відомостей про його незадовільний стан здоров`я чи наявність на утриманні інших осіб суду не надано. Зазначає, що визначений судом розмір аліментів є повністю співмірним до реальних потреб дітей. У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 1, 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; cправи про стягнення аліментів. Предметом позову у даній справі є стягнення аліментів. При цьому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв`язку з тим, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи слід відмовити. Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. ОСОБА_3 у позовній заяві зазначено, що сторони у справі з 27 листопада 2016 року перебувають шлюбі, який зареєстровано у Язловецьцій сільській раді Бучацького району Тернопільської області, актовий запис №8. У даному шлюбі у сторін народилося двоє дітей донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 01 від 18 січня 2004 року, та донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №61 від 28 лютого 2022 року (а.с.7-8). Згідно із довідкою про склад сім`ї та проживання №170 від 21 червня 2023 року, виданою Бучацькою міською радою вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають разом із матір`ю ОСОБА_3 (а.с.9). З позовної заяви ОСОБА_3 слідує, що між сторонами відсутня домовленість про утримання дітей та сплату аліментів, що стало підставою для звернення до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ст.18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. На підставі ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій і (або) натуральній формі. Згідно із ч.ч.1, 3 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум становить: для дітей віком до 6 років - 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень. Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Аналогічний висновок викладений у постановах КСЦ у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа № 664/2746/17; від 25 вересня 2019 року справа № 755/14148/18. З матеріалів справи вбачається, що діти сторін проживають разом із матір`ю (позивачкою у справі) та перебувають на її утриманні. Судом встановлено, що позивачка для забезпечення належного рівня життя та розвитку дітей несе витрати, які збільшуються у зв`язку з загальним підвищенням цін на продукти харчування, одяг, ліки, комунальні послуги, навчання та інше. При цьому, відповідачем не представлено належних доказів, що за своїм матеріальним станом та станом здоров`я він не може надавати матеріальне утримання своїм донькам Златі та ОСОБА_9 . Більше того, відповідач підтвердив той факт, що в місяць орієнтовно отримує дохід 8500 грн. Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідач має можливість надавати допомогу малолітнім дітям. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що визначений щомісячний розмір аліментів по 3500 грн на кожну дитину значно перевищує визначений прожитковий мінімум для дітей. Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_3 на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення аліментів в сумі 7000 грн надала лише свідоцтва про народження дітей та довідку про склад сім`ї. Отже, позивачка не подала до суду належні докази, на підставі яких можливо врахувати обставини, визначені у ст.182 СК України, на що місцевий суд уваги не звернув. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру аліментів на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі до 2500 грн на кожну дитину щомісячно. Такий розмір не є меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину, та буде достатнім для навчання та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку малолітніх дітей. Доводи апелянта про те, що він оплачував аліменти в добровільному порядку колегія суддів відхиляє, оскільки у долучених ним квитанцій від 12 квітня 2023 року на загальну суму 2000 грн не зазначено ні отримувача (ПІБ), ні призначення платежу. Посилання апелянта про те, що судом не досліджено матеріальне становище позивачки апеляційний суд враховує та вважає, що даний факт служить правовою підставою для зменшення аліментів до розміру, визначеного даною постановою. Твердження апелянта про те, що станом на теперішній час він офіційно не працює та має лише тимчасовий заробіток суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_4 з метою офіційного працевлаштування звертався до Державної служби зайнятості та відповідно перебуває на обліку у статусі безробітного. Доводи апелянта про те, що суд виключно на відповідача поклав обов`язок утримувати малолітніх дітей в більшому розмірі від встановленого законом мінімуму колегія суддів відхиляє, оскільки суд при визначенні розміру аліментів не обмежується розміром 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Твердження апелянта про те, що стягнення судом витрат на правову допомогу позивачці на суму 3500 грн не підтверджено належними та допустимими доказами колегія суддів не приймає, оскільки у справі, яка переглядається апеляційний судом, позивачкою на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано належним чином завірені копії договору № 13 про надання правничої допомоги від 30 березня 2023; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 30 березня 2023 року, якою встановлено, що вартість послуг 3500 грн, оплата провадиться не пізніше, як 30 днів після остаточного рішення; акт прийому-передачі наданих правничих послуг до додаткової угоди № 1 від 11 серпня 2023 року. Таким чином витрати позивачки на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а оскаржуване судове рішення прийняте місцевим судом на підставі повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, їх доведеності, відповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із дотриманням норм процесуального та матеріального права. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей з 3500 грн. до 2500 грн. на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 3500 (трьох тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок до 2500 (двох тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, на кожну дитину, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 07 липня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Реквізити сторін: Позивачка: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 . Відповідач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 . Головуючий О.З. Костів Судді: М.В. Хома Б.О. Гірський