Постанова Одеський апеляційний суд № 946/46/24

Номер провадження: 33/813/991/24 Справа № 946/46/24 Головуючий у першій інстанції Бурнусус О. О. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.04.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Волкогонова О.К. на постанову судді Ізмаїльського районного суду Одеської області від 01.03.2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з оскарженою постановою, ОСОБА_1 , 01.01.2024 року, о 15:12 год., на вул. Придунайська, 200 в м. Ізмаїл Одеської області, керував автомобілем «Toyota Hilux», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, а також порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись із постановою судді, захисник Волкогонов О.К. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Захисник вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не врахував, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис є недопустимими доказами, а працівниками поліції при складанні протоколу грубо порушені вимоги КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп?яніння. Захисник зазначає, що протокол складено з порушеннями, оскільки не конкретизовано від якого саме огляду відмовилась особа: чи на місці зупинки, чи в закладі охорони здоров?я. На думку захисника, з відеозапису не вбачається у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп?яніння, оскільки відсутнє тремтіння рук, а поведінка його адекватна, крім того з відеозапису не вбачається хто саме перебував за кермом автомобіля. Також захисник вказує про незаконність постанови, з посиланням на те, що об?єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, а не з його ознаками. Захисник також посилається на неправомірність зупинки транспортного засобу та відсутність доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем. Разом з апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що перший раз апеляційна скарга була подана у визначений законодавством строк для оскарження, однак 18.03.2024 року постановою Одеського апеляційного суду скарга була повернута, у зв`язку із недолученням витягу з договору про надання правової допомоги. Після цього подана повторна апеляційна скарга, разом із усіма необхідними документами. Апеляційний розгляд проведено без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Волкогонова О.К., які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, з клопотаннями про перенесення розгляду справи не звертались. За таких обставин суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників процесу на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд приходить до висновку про таке. Щодо клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, судом встановлено таке. Згідно приписів ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як убачається з матеріалів судової справи оскаржена постанова ухвалена судом за результатами судового розгляду в якому ОСОБА_1 участі не приймав, але за участю захисника Волкогонова О.К. В матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення судом копії постанови на адресу місця проживання ОСОБА_1 , однак відсутнє підтвердження про вручення та отримання її адресатом. Згідно розписки захисника Волкогонова О.К., копія оскарженої постанови ним отримана 06.03.2024 року. 11.03.2024 року захисником вперше подана апеляційна скарга. 18.03.2024 року постановою судді Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника Волкогонова О.К. в інтересах ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із не підтвердженням повноважень на звернення із апеляційною скаргою, а саме без долучення засвідченого підписами сторін витягу з договору про надання правової допомоги, який обов`язково має додаватися до ордера (а.с.37). 20.03.2024 року захисник Волкогонов О.К. повторно подав апеляційну скаргу, шляхом направлення на електронну адресу суду, із долученням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та документами на підтвердження своїх повноважень. Скарга зареєстрована апеляційним судом 21.03.2024 року. 22.03.2024 року до апеляційного суду також надійшла апеляційна скарга захисника Волкогонова О.К., яка була відправлена 20.03.2024 року через відділення «Укрпошти». З урахуванням встановлених обставин, винесення місцевим судом постанови без участі ОСОБА_1 , отримання захисником ОСОБА_2 копії постанови 06.03.2024 року, первинне подання апеляційної скарги в межах строку на апелчяційне оскарження, суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя. Щодо доводів про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційним судом встановлено таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції в цілому є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколом серії ААД №536628 від 01.01.2024 року, водій ОСОБА_1 , 01.01.2024 року, о 15:12 год., на вул. Придунайська, 200 в м. Ізмаїл Одеської області, керував автомобілем «Toyota Hilux», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, а також порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Від підпису протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом серії ААД №536628 від 01.01.2024 року та диском з відеозаписами обставин події. Апеляційний суд вважає, що зібрані по справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З переглянутих судом відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбувались 01.01.2024 року, зокрема: на відеозаписі з реєстратору автомобіля працівників поліції зафіксовано рух автомобіля «Toyota Hilux», державний номер НОМЕР_1 та його зупинку працівниками поліції. На відеозаписах зафіксовано, що за кермом автомобіля «Toyota Hilux», державний номер НОМЕР_1 , перебуває ОСОБА_1 , повідомлення працівниками поліції про встановлення в нього ознак алкогольного сп?яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, а також факт відмови водія від проходження на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер», так і у медичному закладі. При цьому, відповідно до відеозаписів, ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд, але останній відмовився від проходження будь-якого огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Працівником поліції роз`яснено водію, що у разі відмови на нього буде складено протокол за порушення п.2.5 ПДР України за ч.1 ст.130 КУпАП, а також роз`яснені положення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів, а тому даний доказ, у розумінні ст.251 КУпАП, є належним і допустимим. Апеляційний суд наголошує, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти огляд. Враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та в медичному закладі, на що останній відмовився, в діях останнього міститься склад адміністративного правопорушення. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. На відеозаписах зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, а також перебіг складання протоколу про адміністративне правопорушення, в тому числі і відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Поліцейськими від самого початку повідомлено останнього, що в нього виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, а також тремтіння рук. Тобто, дій, які б вказували на порушення поліцейськими порядку або Інструкції під час апеляційного розгляду скарги не встановлено та дії останніх були здійснені в межах наданих їм повноважень. Зі змісту апеляційної скарги захисника вбачається, що останній фактично не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксовано саме ОСОБА_1 за подій, які відбувались 01.01.2024 року, зокрема його спілкування з працівниками патрульної поліції. Апеляційний суд вважає, що об`єктивних даних зафіксованих на відео достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. За наведених обставин, даний доказ, з огляду на приписи ст.251 КУпАП, є належним та допустимим. Будь-яких інших фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких даних і під час апеляційного розгляду справи. Доводи апелянта про те, що на відеозаписі у ОСОБА_1 не вбачається ознак алкогольного сп?яніння, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки цілком очевидним є той факт, що відеозапис не в змозі передати запах алкоголю з порожнини рота особи чи тремтіння рук, тому наявність чи відсутність у особи ознак алкогольного чи іншого сп?яніння встановлюється працівниками патрульної поліції на місці, з урахуванням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015 року. Твердження захисника про незаконність оскарженої постанови з посиланням на те, що об`єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, а не з ознаками алкогольного сп?яніння, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки за вказаною нормою закону передбачена відповідальність і за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, і окремо за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд критично ставиться до доводів скарги стосовно неправомірності зупинки працівниками патрульної поліції автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , оскільки з відеозаписів вбачається, що працівником поліції було роз`яснено водію, що причиною зупинки автомобіля слугувало порушення ним п.9.2 «б» ПДР України, зокрема не увімкнення світлового покажчика повороту при здійсненні повороту праворуч. Доводи захисника про відсутність доказів про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, шляхом залишення автомобіля на місці зупинки. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України. Накладаючи адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. За викладених обставин, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, а тому оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Водночас, у відповідності до положень ч.7 ст.294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційним судом встановлені обставини, які тягнуть за собою зміну оскарженої постанови, оскільки місцевий суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 283 КУпАП, оскільки в абзаці двадцятому мотивувальної частини постанови припустився помилки та виклав обставини, які апеляційний суд визнає суперечливими. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини оскарженої постанови, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №536628 від 01.01.2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП, дослідивши докази наявні в матеріалах адміністративної справи, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, через допущене ним порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, зміст двадцятого абзацу мотивувальної частини оскарженої постанови не відповідає висновку суду та доказам на підтвердження винуватості особи, оскільки суд вказав, що вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного, чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, хоча окрім огляду на стан алкогольного сп?яніння, огляди на інші стани сп?яніння ОСОБА_1 не ставились в вину. Таким чином, місцевий суд помилково, окрім відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, додатково зазначив про його відмову від огляду на стан наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд звертає увагу, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність окремо за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, окремо за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, чи то наркотичного, чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не є тотожними поняттями. Апеляційний суд відносить вказані посилання місцевого суду в абзаці двадцятому мотивувальної частини до очевидної технічної описки, яка допущена під час виготовлення оскарженої постанови за допомогою комп`ютерної техніки, яка фактично не впливає на правильність висновків суду та законність рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. До початку апеляційного розгляду даної справи, на адресу апеляційного суду не надходило рішення місцевого суду щодо виправлення вказаної описки. Враховуючи наведені обставини, оскільки встановлені судом недоліки оскарженої постанови можливо усунути за результатами апеляційного розгляду, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова підлягає зміні, шляхом викладення в іншій редакції двадцятого абзацу мотивувальної частини постанови, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Задовольнити клопотання захисника Волкогонова О.К. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та поновити строк на апеляційне оскарження постанови. Апеляційну скаргу захисника Волкогонова О.К. - задовольнити частково. Постанову судді Ізмаїльського районного суду Одеської області від 01.03.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП - змінити. Викласти абзац двадцятий мотивувальної частини постанови судді Ізмаїльського районного суду Одеської області від 01.03.2024 року в такій редакції: «Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння». В іншій частині постанову судді першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський