Постанова Одеський апеляційний суд № 511/981/24

Номер провадження: 33/813/1129/24 Справа № 511/981/24 Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.04.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.03.2024 року, щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в, за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив: оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятиста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з оскарженою постановою, 29.02.2024 року, о 19:20 год., на південній околиці с. Новокрасне Роздільнянського району Одеської області, на відстані 900 метрів від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який в групі осіб, зокрема з громадянином України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова в районі прикордонного знаку №0512 в напрямку с. Новокрасне (Україна) с. Стара Андріяшівка (Республіка Молдова) поза пунктом пропуску через державний кордон України, в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати, та прийняти нову, якою закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Апелянт вказує, що висновки викладені в постанові суду не відповідають фактичним обставинам справи та судом не надано належної оцінки доказам у справі. ОСОБА_1 зазначає, що 29.02.2024 року його зупинили працівники прикордонної служби на шляху до пункту пропуску через державний кордон та доставили до прикордонної установи. Однак, йому не роз`яснили прав, не пропонували скористатись правовою допомогою, він не усвідомлював, що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Вказав, що перебуваючи в прикордонному пункті бачив ще якихось не знайомих людей, проте в групі з ними не перебував. Крім того, апелянт вказує на неповноту судового розгляду, оскільки справу розглянуто без його виклику та без його участі. Апеляційний розгляд проведено без участі ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався. За таких обставин суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників процесу на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд приходить до висновку про таке. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №255429 від 29.02.2024 року, цього ж дня, о 19:20 год., на південній околиці с. Новокрасне Роздільнянського району Одеської області, на відстані 900 метрів від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який в групі осіб, зокрема з громадянином України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова в районі прикордонного знаку №0512 в напрямку с. Новокрасне (Україна) с. Стара Андріяшівка (Республіка Молдова) поза пунктом пропуску через державний кордон України, в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №255429 від 29.02.2024 року; поясненнями ОСОБА_1 від 29.02.2024 року; рапортом патрульного 2 групи ІПС віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_5 від 29.02.2024 року; копіями протоколів про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх поясненнями від 29.02.2024 року. Зібрані по справі докази відповідають критерію належності, допустимості та достатності, а їх сукупність вказує на обґрунтованість висновку місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Суд визнає безпідставними доводи апелянта про порушення місцевим судом його прав з огляду на здійснення судового розгляду справи без його виклику та за його відсутності, оскільки з матеріалів судової справи вбачається, що 06.03.2024 року, ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про його сповіщення про призначене судове засідання на 10:00 год. 06.03.2024 року, зобов`язався з`явитися до суду для розгляду справи, вказав про визнання своєї вини та щирого каяття у скоєному. Крім того, у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що у разі його неявки, просить розгляд справи здійснювати без його участі (вх.№4388/24) (а.с.14). Також про дату розгляду справи в суді ОСОБА_1 був повідомлений під підпис при складанні протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.2). За таких обставин, доводи апелянта про не повідомлення його про дату розгляду справи в місцевому суді є неспроможними. Апеляційний суд критично відноситься до доводів ОСОБА_1 про не усвідомлення ним складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки будучи особою, яка перебуває у віці 42 років, підписуючи протокол, останній вочевидь усвідомлював події, які відбуваються з його участю. Твердження апелянта про не роз`яснення йому прав при складанні протоколу є безпідставними та такими, що спростовуються особистим підписом ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про роз`яснення йому ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, із викладом його прав. З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_1 стосовно невідповідності висновків місцевого суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.03.2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський