Постанова 4818 № 643/5820/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/5820/23 Номер провадження 22-ц/818/287/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Бурлака І.В., Тичкової О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року в складі судді Новіченко Н.В. у справі № 643/5820/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У червні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що відповідно до умов кредитного договору від 02 листопада 2007 року відповідач отримав кредит у вигляді початкового кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 22 травня 2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 696, 69 грн, з яких: 33 395, 35 грн заборгованість за кредитом, 7 301, 34 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в указаному розмірі, а також 2684,00 грн судового збору. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 22 202, 63 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 464, 29 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків у розмірі 11 192, 72 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку лише заборгованості за тілом кредитом в сумі 22 202, 63 грн. 30 жовтня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції правильно було встановлено, що Банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов`язання не виконав, кредитні кошти не повернув. Зазначає, що підписавши анкету-заяву відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. Сторонами були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, у анкеті-заяві була визначена базова процентна ставка у розмірі 3% на місяць, проте суд першої інстанції на це уваги не звернув. Відповідачем ОСОБА_1 на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» письмового відзиву не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 02 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 17). У заяві зазначено, що відповідачка погоджується з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами банку», які були надані їй для ознайомлення в письмову вигляді. Згідно наданого Банком розрахунку станом на 22 травня 2023 року мається заборгованість в розмірі 40 696, 69 грн, з яких: 33 395, 35 грн заборгованість за кредитом, 7 301, 34 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 13-15). Також до позовної заяви Банк додав Умови та Правила надання банківських послуг в Приват Банку, які відповідачем не підписані (а. с. 22-27). Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до статті 1048 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не вс тановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів вс тановлюються договором. Якщо договором не вс тановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової с тавки Національного банку України. Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 4000,00 грн, який в подальшому був збільшено. З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 надано кредитні картки, остання з яких № 5363542015997274 з терміном дії до останнього дня грудня 2024 року (а.с.16). Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 02 листопада 2007 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси. У порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02 листопада 2007 року вбачається, що станом на 22 травня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 40696, 69 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 33395, 35 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом, на думку банку, - 7301,34 грн. Зменшуючи суму тіла кредиту на 11 192,72 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих, а отже стягненню з відповідача на користь банку підлягає лише заборгованості за тілом кредитом в сумі 22 202, 63 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач підписував анкету-заяву, в якій чітко зазначено, що базова процентна ставка по кредитному ліміту на останок заборгованості становить 3 % в місяць, тобто 36,0% річних (а.с. 17). Згідно зі статтею 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, банк мав нарахувати проценти за користування кредитними коштами тільки в тому розмірі, з яким відповідач ознайомився під підпис. Однак, протягом дії договору банк змінював відсоткову ставку за кредитом, про що не було відомо відповідачу. Так, з січня 2013 року - до 30,0% річних, з вересня 2014 року - до 34,80 % річних, з квітня 2015 року до 43,20 % річних, з червня 2015 року до 30,00 % річних, з жовтня 2015 року до 34,80 % річних, з лютого 2016 року до 42, 0 % річних, з квітня 2019 року 0% річних, з серпня 2019 року до 84,00 % річних, у лютому 0% річних, з березня 2020 року до 42,00 % річних, з серпня 2020 року до 40,80 річних, у березні 2021 році 0 % річних, з квітня 2021 року 40,80 % річних (а.с. 3 -15). Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Саме такі правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 та в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі за № 61-1415св18, від 14 березня 2018 року у справі за № 61-6187св18, від 04 квітня 2018 року у справі за № 61-2067св18. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, банк належним чином не повідомляв ОСОБА_2 про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом. Починаючи з лютого 2016 року банк неправомірно підняв відсоткову ставку до 42 відсотків річних, з урахуванням якої розраховував суму відсотків за користування кредитом. Таким чином, фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося банком не у відповідності з умовами договору та зазначеної в Заяві № б/н від 02 листопада 2007 року процентної ставки. Таким чином, апеляційний суд вважає, що вказані дії позивача призвели до штучного завищення розміру заборгованості за тілом кредиту і позбавляють суд можливості визначити реальний розмір простроченої суми заборгованості за тілом кредиту на момент узгодженого сторонами строку для вчинення платежів за користування кредитом за відповідні звітні періоди, що з об`єктивних підстав унеможливлює проведення судом самостійного розрахунку заборгованості за простроченими відсотками за узгодженою між сторонами процентною ставкою у розмірі 3 % на місяць на залишок заборгованості. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині нарахування відсотків за користування кредитом - не відповідає умовам зобов`язання, а характер проведення нарахування заборгованості за тілом кредиту унеможливлює визначення судом вихідних даних для проведення власного розрахунку боргу, як на те вказує висновок Верховного Суду у справі № 189/2109/18 від 22 липня 2020 року. Однак, відповідач не спростував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів, користувався кредитними коштами (що вбачається із розрахунку заборгованості та із витягу з рахунку щодо руху кошті за кредитним договором б/н від 02 листопада 2007 року) та частково сплачував заборгованість за договором, отже, не заперечував факт укладення кредитного договору. Згідно розрахунку, наданого банком, який не спростовувався відповідачем, заборгованість за тілом кредиту становить 33 395, 35 грн. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану заборгованість. Посилання Банку на те, що зміна (підвищення) процентної ставки узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору, колегія суддів не приймаються. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з 02 листопада 2007 року до 22 травня 2023 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Не в повній мірі дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, не надавши їм належну оцінку, не з`ясувавши належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зменшення тіла кредиту. За таких обставин заочне рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні з позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у сумі 2684,00 грн (а.с.40). За подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплатило 4026,00 грн (а.с. 91), хоча сума судового збору за подання апеляційної скарги з урахуванням оскарження рішення частково становила розмір - 2183,09 грн. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а саме - на 82, 05 % (33 395,35 х 100) : 40696,69, то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 3 993,44 грн (2684 + 2183,09) х 82,05 %. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року в частині стягнення заборгованості за тіло кредиту змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 листопада 2007 року за тілом кредиту у розмірі 33 395 (тридцять три тисячі триста дев`яносто п`ять) грн 35 коп та судовий збір у розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 44 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 13 травня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака О.Ю. Тичкова