Постанова 4818 № 638/1489/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «20» грудня 2021 року м. Харків справа № 638/1489/19 провадження № 22ц/818/4946/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , представниця відповідача Ямполець І. С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року в складі судді Хайкіна В.М. в с т а н о в и в: У лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 14 березня 2007 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 2080,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 13 січня 2019 року має заборгованість в розмірі 110 270,55 грн, з яких тіло кредиту 35 343,12 грн; нараховані відсотки за користування кредитом 40 409,80 грн; нарахована пеня 28 790,46 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн та штраф (процентна складова) 5227,17 грн. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 110 270,55 грн за кредитним договором № б/н від 14 березня 2007 року та судові витрати в розмірі 1921,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року у задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що су першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Зазначив, що як вбачається з виписки з карткового рахунку відповідач активно користувався кредитною платіжною карткою, зокрема, знімав кошти з банкомату, частково погашав заборгованість, що неможливо без отримання картки. Вказав, що в подальшому, а саме 27 листопада 2010 року, відповідачу збільшено кредитний ліміт до 2080,00 грн. Посилався на те, що відповідач на підставі укладеного договору отримав кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до січня 2009 року, яка в подальшому неодноразово перевипускалась на вимогу клієнта. Востаннє картка була перевипущена за номером НОМЕР_2 зі строком дії до березня 2022 року та отримана клієнтом 21 травня 2018 року. Зазначив, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Постановою Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 35 343,12 грн тіло кредиту, 34 636,97 грн відсотки за користуванням кредитом, 1200,00 грн пеня, а всього 71 180,09 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 2250,00 грн. Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 14 грудня 2021 року електронною поштою до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що в даному випадку клієнтом підписано заяву позичальника за технологією кредитування новий кредит + кредитка, відповідно до якої позичальником отримано два кредитні продукти, а саме строковий кредит в сумі 1634,12 грн (розстрочка) (стандарт) та кредитна картка «Універсальна 30 днів пільгового періоду». Вказав, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за кредитною карткою «Універсальна 30 днів пільгового період». Зазначив, що заборгованість за тілом кредиту складає 35 343,12 грн, базова відсоткова ставка 2,0% - на місяць, 0,66% - на день; дата початку прострочки 01 квітня 2018 року; сума відсотків до стягнення складає 6718,02 грн (35 343,12 х 0,66% / 100 х 288). Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із безпідставності та недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надав суду відомостей про номер карткового рахунку, дату вручення картки відповідачеві та повідомлення йому пін-коду, строку дії картки, а також доказів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 2 080,00 грн. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 березня 2007 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та підписав заяву позичальника № HAXRFB16100033 від 14 березня 2007 року, згідно із якою отримав кредит у сумі 1 634,12 грн на строк 24 місяця з 14 березня 2007 року по 13 березня 2009 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 0,42 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 49,02 грн та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 грн в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені у заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 20 по 25 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 12,79 грн для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами. У вказаній заяві зазначено, що для виконання зобов`язань банк відкриває позичальнику рахунок № НОМЕР_3 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, винагород та іншим платежами. Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до заяви та Умов. Товар та/або інше майно позичальника є предметом застави. Інформація про товар (його найменування, вартість, заводський номер) визначені у супроводжувальних документах на товар, копії яких додаються до заяви позичальника. Товар належить/буде належати у майбутньому позичальникові на правах власності. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується предметом застави, складає 2 898,96 грн. Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно пункту 4.2 Умов при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 10,83% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Відсоткова ставка за кредитом може змінюватися в залежності від змін облікової ставки Національного банку України чи в інших випадках, відповідно до пункту 3.3 Умов. Також, в заяві позичальника зазначено, що 14 березня 2007 року ОСОБА_1 надано кредитну картку № НОМЕР_4 «Кредитка «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, базова ставка за кредитом становить 2% на місяць на залишок заборгованості, а щомісячна комісія - 1 %. Водночас, у заяві в графі «кредитний ліміт» зазначено 0,00 грн (а.с.14). З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 надано кредитні картки, а саме: 14 березня 2007 року - № НОМЕР_1 , 06 вересня 2010 року - № НОМЕР_5 , 25 жовтня 2014 року - № НОМЕР_6 , 21 травня 20148 року - № НОМЕР_2 , остання з терміном дії до останнього дня березня 2022 року (а.с.112). Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , з 13 квітня 2007 року йому встановлено кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, з 28 липня 2007 року 1600,00 грн, з 17 квітня 2009 року 1480,00 грн, з 27 вересня 2010 року 1680,00 грн, з 21 жовтня 2010 року 1880,00 грн, з 27 листопада 2010 року 2080,00 грн, з 23 травня 2017 року 48 000,00 грн (а.с.113, 114). До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які відповідачем не підписано. Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. У відповідності до пункту 1.1.7.11 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно діючих тарифів. Пунктом 2.1.1.2.13 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутись до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Невиконання цього обов`язку не звільняє клієнта від виконання договірних зобов`язань. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що термін внесення мінімального обов`язкового платежу за кредитом, а також овердрафту до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим, в розмірі, розрахованому згідно Тарифу від суми поточних боргових зобов`язань. Платіж включає відсотки за користування кредитом, передбачені Тарифом, частину заборгованості за тілом кредиту, штраф, згідно цих Умов. Термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків за овердрафтом щомісячно за попередній місяць до 1-го числа. Пунктом 2.1.1.12.5 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі наявності прострочених кредитів (овердрафту) терміном повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків за овердрафтом щомісячно за попередній місяць до 25-го числа; термін погашення штрафів і пені за кредитом з дня нарахування. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 березня 2007 року вбачається, що станом на 13 січня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 110 270,55 грн, з яких тіло кредиту 35 343,12 грн; нараховані відсотки за користування кредитом 40 409,80 грн; нарахована пеня 28 790,46 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн та штраф (процентна складова) 5227,17 грн. Із виписки по кредитній картці НОМЕР_7 за період з 01 березня 2007 року по 23 квітня 2019 року вбачається, що з 13 квітня 2007 року по 18 квітня 2007 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, 28 липня 2007 року кредитний ліміт збільшено до 1600,00 грн, 17 квітня 2009 року кредитний ліміт зменшено до 1480,00 грн, 28 вересня 2010 року кредитний ліміт збільшено до 1680,00 грн, 21 жовтня 2010 року до 1880,00 грн, а 27 листопада 2010 року до 2080,00 грн, а з 31 березня 2009 року по 01 квітня 2019 року банком нараховувалися відсотки за користування кредитним лімітом, відсотки за прострочений кредит, штрафи та пеня (а. с.76-78). Як вбачається з матеріалів справи розмір неустойки встановлено тільки Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачу не були відомі, оскільки він їх не підписував. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 березня 2007 року шляхом підписання заяви позичальника, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів). Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» пені та штрафів у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві позичальника від 14 березня 2007 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 . Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо. Ураховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальник добровільно Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» не повернув, а також, вимоги частини другої статті 530 ЦК України (якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час), свідчить про порушення прав банку, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із виписки за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи (а.с.75-83), є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19 вбачається наявна заборгованість позичальника за тілом кредиту. З наданого Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням збільшених відсотків та нарахування неустойки, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості. Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 35 343,12 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались збільшені проценти на заборгованість за кредитом, неустойка. ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення збільшених процентів, пені та штрафів, які передбачені Умовами та Правилами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. При цьому, як вбачається з виписки банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків та списання за прострочення кредиту, що теж враховано банком як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є. Крім того, з виписки по рахунку за період з 01 березня 2007 року по 23 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 з 13 квітня 2007 року по 18 квітня 2007 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, 28 липня 2007 року кредитний ліміт збільшено до 1600,00 грн, 17 квітня 2009 року кредитний ліміт зменшено до 1480,00 грн, 28 вересня 2010 року кредитний ліміт збільшено до 1680,00 грн, 21 жовтня 2010 року до 1880,00 грн, а 27 листопада 2010 року до 2080,00 грн. Твердження Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що кредитний ліміт відповідача було збільшено до 48 000,00 грн колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, випискою по рахунку за період з 01 березня 2007 року по 23 квітня 2019 року, з якої вбачається, що максимальний кредитний ліміт ОСОБА_1 було встановлено в розмірі 2080,00 грн і в подальшому цей розмір ліміту не змінювався. Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених банком вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35 343,12 грн та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2080,00 грн. Щодо стягнення нарахованих відсотків, колегія суддів виходить з наступного. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 березня 2007 року, банк посилався на заяву позичальника № HAXRFB16100033, яка була підписана відповідачем. Як вбачається з заяви позичальника № HAXRFB16100033 від 14 березня 2007 року сторони погодили, що позичальник сплачує за користування кредитом відсотки у розмірі 2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, тобто 24% річних. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 651 та частини третьої статті 653 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі, щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині четвертій указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Саме такі правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 та в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі за № 61-1415св18, від 14 березня 2018 року у справі за № 61-6187св18, від 04 квітня 2018 року у справі за № 61-2067св18. Зі змісту заяви позичальника вбачається, що базова процентна ставка за кредитом становить 2% в місяць на залишок заборгованості, тобто 24% річних. Протягом дії договору банк змінив та підвищив відсоткову ставку за кредитом, а саме з березня 2007 року до 36,00% річних, з січня 2013 року 30,00% річних, з вересня 2014 року - до 34,8% річних, з жовтня 2014 року 32,40% річних, з квітня 2015 року 42,00% річних, з червня 2015 року по лютий 2016 року встановлено дві ставки одночасно 32,4% річних та 42% річних, з березня 2016 року 42% річних. Фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося банком не у відповідності з умовами договору та зазначених в розрахунку банку підвищених процентних ставок. Таким чином, починаючи з березня 2007 року, тобто з дня укладення кредитного договору, банком неправильно, в рахунок збільшення, розраховано суму відсотків за користування кредитом. Колегія суддів не приймає до уваги розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, наданий банком в письмових поясненнях від 14 грудня 2021 року, оскільки його здійснено з розрахунку, що сума заборгованості за тілом кредиту становить 35 343,12 грн, а не з 2080,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, належним чином банк не проінформував ОСОБА_1 про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 24% до 42%, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягають відсотки за користування кредитом, з урахуванням письмових пояснень банку, за період з 01 квітня 2018 року (дата початку прострочки) по 13 січня 2019 року в розмірі 3953,66 грн (2080 грн х 0,66% / 100 х 288). За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню з підстав, зазначених вище. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено на 5,47%, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 105,80 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 157,62 грн, а всього 262,70 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 14 березня 2007 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2080, 00 грн, за відсотками - 3953,66 грн та судовий збір - 262,70 грн. В іншій частині в задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року.