Постанова 4803 № 209/5019/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5405/24 Справа № 209/5019/23 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т.О Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Барильської А.П., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, - в с т а н о в и л а: У вересні 2023 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, мотивуючи його тим, що 02 жовтня 2019 року між ними та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту №1455/19-Т/ДП/19, згідно якого вони взяли на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. Зазначали, що 16 вересня 2020 року на вул.Космічній в м.Дніпрі сталася ДТП за участю автомобіля «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська по справі №201/9341/20. Вказували, що згідно рахунків СТО загальна вартість відновлювального ремонту склала 97 466,16 грн. На підставі умов договору ними було відшкодовано 97 466,16 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в СГ «ТАС», вони звернулися до зазначеної страхової компанії з вимогою щодо відшкодування шкоди, завданої відповідачем. Посилаючись на те, що ПрАТ «СГ «ТАС» відшкодувала їм частину завданої шкоди в розмірі 73 659, 21 грн., їх претензія, надіслана ОСОБА_1 , не виконана, сума боргу у розмірі 23 806,95 грн. неповернута, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 суму майнової шкоди у розмірі 23 806, 95 грн. та судовий збір. Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ДТП сталося раніше укладання договору страхування. Страховий акт в матеріалах справи відсутній. Його страхова компанія повністю відшкодувала збитки, зазначивши їх розрахунок, який у матеріалах справи відсутній, та позивачем не наданий. Позивачем не було надано претензію, яку він надсилав до ПрАТ «СГ «ТАС». Без платіжного доручення рахунки не дебетуються. Після настання страхового випадку ОСОБА_2 відмовилася від спрощеної фіксації, складання євро-протоколу та викликала поліцію. Шкода, завдана автомобіля, була малозначною. Вказує проте, що страхове відшкодування виплачене ОСОБА_3 , яка є невідомою йому особою. 22 квітня 2024 року відповідач надав клопотання, в якому вказав про відсутність в матеріалах справи первинних документів Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська щодо ДТП (справа №201/9341/20). 24 квітня 2024 року від ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказували про те, що ними надано достатньо належних та допустимих доказів, які доводять заявлені вимоги. Вказує, що зазначення того, що договір страхування було укладено у 2020 році, є виключно технічною опискою, до позову було долучено договір страхування від 02 жовтня 2019 року №1455/19-Т/ДП/19. ОСОБА_2 19 серпня 2021 року змінила прізвище на ОСОБА_3 07 травня 2024 року відповідач подав клопотання про виїмку первинних доказових документів ДТП від 16 вересня 2020 року. 08 травня 2024 року відповідач подав клопотання про витребування доказів, які знаходяться в архіві Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, (адміністративна справа №201/9341/20). 10 травня 2024 року відповідач подав повторне клопотання про витребування доказів, які знаходяться в архіві Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, (адміністративна справа №201/9341/20). Вказані клопотання до задоволення не підлягають, оскільки у даній справі не доводиться факт ДТП, а вирішується питання про стягнення грошових коштів в порядку суброгації. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 23 086, 95 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 16 вересня 2020 року о 12 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем Шкода, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху в районі електроопори №55 по вул.Космічній в м.Дніпрі, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Хюндай, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка зупинилась попереду. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП. Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року по справі №201/9341/20 відповідача ОСОБА_1 було визнано винним в скоєні адміністративного правопорушника за ст.124 КУпАП. На підставі ст.22 КУпАП звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням та провадження по справі закрито. Транспортний засіб марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », потерпілої ОСОБА_2 на дату ДТП забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4357193. З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/8080243 в ПрАТ «СГ «ТАС». 16 вересня 2020 року потерпіла ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту. З розрахунку страхового відшкодування від 28 вересня 2020 року вбачається, що розмір страхового відшкодування становить 97 466,16 грн. На підставі страхового акту №006.02403620-1 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 28 вересня 2020 року було виплачено на користь ОСОБА_3 (колишнє прізвище ОСОБА_4 ) страхове відшкодування у розмірі 97 466,16 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №52029748 від 29 вересня 2020 року та копією платіжного доручення №52029775 від 29 вересня 2020 року. З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СГ «ТАС» відшкодувала позивачу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» частину завданої шкоди в розмірі 73 659, 21 грн. 04 лютого 2021 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслало на адресу ОСОБА_1 претензію №040221-615/р, згідно якої відповідачеві запропоновано в добровільному порядку врегулювати спір і перерахувати на рахунок позивача суму в розмірі 23 806,95 грн. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є обґрунтованими та доведеними, встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач, відшкодувавши збитки спричинені відповідачем та отримавши від страховика винної у ДТП особи лише частину шкоди, має право на стягнення її решти в порядку суборгації. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України). Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Статтею ст.9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. За загальним правилом, майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник особа, яка завдала шкоди. Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Колегія суддів зазначає, що у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року, справа №154/2094/16-ц, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19. З матеріалів справи встановлено, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 97 466,16 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту №1455/19-Т/ДП/19 від 02 жовтня 2019 року. ПрАТ СГ ТАС, страхова компанія відповідача, відшкодувала позивачу частину завданої шкоди у сумі 73 659,21 грн., тобто, як наголошує позивач, невідшкодованою залишилась сума у розмірі 23 806,65 грн. В той же час з матеріалів даної справи встановлено, що на час ДТП відповідач мав чинний поліс страхування з лімітом відповідальності за шкоду спричинену майну 150 000 грн, франшиза 1 500 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем до позову було долучено лише копію договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №1455/19-Т/ДП/19 від 02 жовтня 2019 року (а.с.4-8); копію заяви на страхування (а.с.8-9); копію акту огляду транспортного засобу (а.с.10); копію заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с.11); копію рахунку на оплату (а.с.16) копію ремонтної калькуляції № 1046 від 23 вересня 2020 року (а.с.17-18); копію розрахунку страхового відшкодування (а.с.19), копію страхового акту № 006.02403620-1 від 28 вересня 2020 року (а.с.20) платіжне доручення № 52029788 від 29 вересня 2020 року на суму 32 644,46 грн. (а.с.21), платіжне доручення №52029775 від 29 вересня 2020 року на суму 64 821,70 грн. (а.с.22) та копію претензії, яка була надіслана відповідачу (а.с.23) . З вказаної претензії вбачається, що ПрАТ СГ ТАС (поліс №АР/8080243) виплатило їм 73 659,21 грн. Втім, жодних документів, з яких би можливо було встановити чому, незважаючи на ліміт відповідальності за шкоду спричинену майну у розмірі 150 000 грн., з врахуванням франшизи у розмірі 1 500 грн. (а.с.15 зворот), була виплачена саме така сума, позивачем надано не було. Відповідно до п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року. Головуючий: Е.Л.Демченко Судді: А.П.Барильська М.О.Макаров