Постанова 4813 № 947/2843/24

Номер провадження: 22-ц/813/4511/24 Справа № 947/2843/24 Головуючий у першій інстанції Петренко В.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Смирнової Лариси Петрівни, представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2024 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену під головуванням судді Петренко В.С., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- в с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_1 , у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не погодившись з ухвалою суду,адвокат Смирнова Л.П., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду,а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи,порушення норм процесуального права. У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду про те, що заявницею не надано доказів того, що неповнолітній син проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, не відповідають дійсності, оскільки до заяви був наданий Витяг з реєстру територіальної громади, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за якою також зареєстрована та проживає заявниця. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відмовляючи ОСОБА_1 у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про видачу судового наказу заявником зазначено, що дитина проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні, про те в порушення вимог п.4 ч.3 ст.163 ЦПК доказів, підтверджуючих знаходження дитини на утриманні заявника до заяви не додано, що є підставою для відмови у видачі судового наказу. Однак, з таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав. Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173). Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. За змістом статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі змісту заяви вбачається, що вона містить вимогу, передбачену п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України та за своїми формою і змістом відповідає ст.163 ЦПК України. На підтвердження вимог про стягнення аліментів заявником до заяви були додані: - свідоцтво про шлюб; - копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 - рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_4 ; - витяг про місце проживання від 16.01.2024; - копії паспортів, РНОКПП, свідоцтва про народження дитини і довідки про реєстрацію ОСОБА_1 . Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 додала до заяви копію витягу про місце реєстрації та проживання неповнолітньої дитини, однак вказаний додаток не був роздрукований судом та не доданий до заяви. Таким чином, оскільки до заяви про видачу судового наказу було додано всі наявні у заявника документи, якими вона обґрунтовувала свої вимоги щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів, у суду першої інстанції не було підстав для відмови заявнику у видачі судового наказу про стягнення аліментів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у видачі судового наказу. Відповідно до приписів п.п.3,4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скаргаадвоката Смирнової Л.П., представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргуадвоката Смирнової Лариси Петрівни, представника ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2024 року скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 13 травня 2024 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова