Постанова 4811 № 463/3135/18

Справа № 463/3135/18 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В. Провадження № 22-ц/811/1155/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: О.В. Псярук розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в: 05 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача в її користь 46 000 грн матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди, завданої виведенням з ладу обладнання системи індивідуального опалення її квартири. Позов обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідачка - власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку. Внаслідок проведення ремонтних робіт ОСОБА_1 втрутилась у систему індивідуального опалення квартири та пошкодила цілісність системи, у результаті чого система індивідуального опалення у її квартирі перестала функціонувати. Під час обстеження квартири було виявлено, що частина труби системи індивідуального опалення її квартири, що проходила вздовж стелі ванної кімнати у квартирі відповідача демонтована. Крім того, у результаті проведення поточного ремонту та встановлення системи індивідуального опалення у квартирі відповідача було обрізано та заглушено ще й інші труби, які проходили в її квартирі. На неодноразові звернення добровільно відшкодувати шкоду відповідач не реагує. Тому просила стягнути з неї суму матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням системи індивідуального опалення. Також просила стягнути в її користь моральну шкоду, оскільки завдані пошкодження з вини відповідача спричинило погіршення житлових і побутових умов, що її пригнічувало, створювало щоденний дискомфорт, у зв`язку з чим погіршувалося її самопочуття. Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в розмірі 46 000 грн (сорок шість тисяч грн.) Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 15 000 грн (п`ятнадцять тисяч грн.) Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 704,80 грн сплаченого судового збору. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначив, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував надані відповідачкою ОСОБА_1 докази на підтвердження відсутності протиправної поведінки та вини останньої у заподіянні будь-якої шкоди позивачу, а також відсутності причинного зв`язку між діями відповідача і шкодою, яка ніби заподіяна позивачу, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі. Зазначає, що ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_3 , проводила ремонтні роботи з переобладнання системи опалення своєї квартири у передбаченому чинним законодавством порядку з отриманням усіх необхідних дозволів та розробленням відповідного проекту та документації. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в ході проведення ремонтних робіт у встановленому порядку, відповідачем вчинені будь-які протиправні дії та заподіяно позивачу шкоду. Заазначає, що ОСОБА_1 не обрізала трубу, що була частиною системи індивідуального опалення квартири позивачки, та жодним чином не пошкоджувала таку систему, що виключає її протиправну поведінку. При цьому вважає, що відповідні негативні насліди виникли саме з вини позивачки внаслідок нехтування останньою своїми обов`язками як власника майна. Так, згідно висновку будівельно-технічної експертизи №042/19 від 29 листопада 2019 року, проведеній у даній справі, скрите влаштування труб системи автономного опалення квартири АДРЕСА_4 під стелею квартири АДРЕСА_3 суперечить нормам п.3.11, п.3.63 СНіП ІІ-33-75, п.3.12СНіП 2.04.05-86, п.3.17 СНіП2.04.05-19*У, п.6.6.5 ДБН В.2.5-67:2013 у зв`язку з неможливістю їх технічного обслуговування та ремонту. Вважає, що зазначений висновок експерта спростовує протиправну поведінку відповідачки та наявність вини останньої у заподіяні позивачу шкоди. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 скаргу підтримав, просив скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 проти скарги заперечили, просили у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статей ст.ст. 76,77,78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України). Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено поняття та види збитків. Зокрема, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи,а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_5 від 16.03.1994 року. Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 30.08.2016 року співвласники квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 будинку АДРЕСА_8 звернулися до Львівської міської ради з заявою щодо надання їм дозволу на відключення від системи центрального опалення та влаштування індивідуальних систем опалення в квартирах будинку. Згідно протоколу засідання Міжвідомчої комісії з розгляду питань з відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при виконкомі Львівської міської ради №7 від 24.11.2016 року співвласникам квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 надано дозвіл на виготовлення робочого проекту на виконання робіт з влаштування індивідуальних систем опалення в квартирах будинку. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1195 від 29.12.2017 року співвласникам квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 будинку АДРЕСА_8 надано дозвіл на відключення від мережі центрального опалення та влаштування індивідуальних систем опалення у цілому будинку. Листом від 12.10.2017 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 , що в ході проведення ремонтних робіт у своїй квартирі АДРЕСА_2 нею виявлено факт використання позивачкою металевих труб недіючої системи централізованого опалення для потреб автономного опалення квартири АДРЕСА_4 , в результаті чого відбулося залиття квартири АДРЕСА_2 . Вимагала переобладнати систему опалення квартири АДРЕСА_4 та демонтувати зазначені труби. 24.11.2017 року комісією в складі представників Департаменту житлового господарства та інфраструктури ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заступника голови Личаківської РА. Герича І.С., провідного спеціаліста ВЖГ ОСОБА_8 , директора ЛКП «№503» Рудика М.В., помічника депутата ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , доцента Кафедри будівельних конструкцій та мостів НУ «Львівська політехніка» ОСОБА_11 , проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що при проведенні ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 відбулося несанкціоноване втручання в мережу індивідуального опалення квартири АДРЕСА_4 , в результаті якого було пошкоджено цілісність системи, встановлено руйнування труби звортньої подачі води до котла індивідуального опалення, що унеможливлює експлуатацію стистеми опалення в квартирі АДРЕСА_4 , та зафіксовано факт встановленняя заглушки на зазначеній трубі, про що складено відповідний акт. Згідно акту комісії в складі представників Департаменту житлового господарства та інфраструктури ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , заступника голови Личаківської РА. Герича І.С., провідного спеціаліста ВЖГ ОСОБА_8 , директора ЛКП «№503» Рудика М.В., адвоката Лемеха Р.І., складеного 30.11.2017 року, в квартирі АДРЕСА_3 , зі слів власників, проведено демонтаж труб центрального опалення, при зливі води з яких була спущена вода з квратири №5, яка, на думку власників квартири АДРЕСА_2 , не під`єднана до внутрішньо будинкової системи опалення. У листопаді 2017 року на замовлення позивачки ОСОБА_3 експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_11 проведено технічне обстеження несучих конструкції перекриття будинку АДРЕСА_8 , стін та системи опалення, їх технічного стану та причин, що унеможливили запуск системи опалення. Згідно звіту, складеного за результатами технічного обстеження будинку АДРЕСА_8 , до аварійного стану системи індивідуального опалення в квартирі АДРЕСА_4 призвело несанкціоноване, не фахове втручання в неї при проведенні ремонту власниками в нижче розміщеній квартирі першого поверху; для приведення системи опалення в квартирі АДРЕСА_4 до нормального стану необхідно відновити цілісність труби зворотної подачі або влаштувати нову. 21.11.2017 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_12 було укладено договір на проведення робіт з монтажу нового обладнання системи опалення у квртирі АДРЕСА_1 , на виконання умов якого відновлено роботу системи опалення, а саме виконано роботи, пов`язані з від`єднанням котла і радіатора від існуючої неробочої системи опалення, прокладанням нових трубопроводів, проведення гідравлічних випробувань і запуском нової системи опалення, що підтверджується актом виконаних робіт №30/11-1 на суму 24 000 грн. Вартість матеріалів для монтажну системи опалення згідно зі специфікацією, що є додатком №1 до зазначеного договору, та рахунком-фактурою від 11.12.2017 року №СФ-000012, становить 22 054 грн. 15.12.2017 року ОСОБА_3 сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_12 вартість матеріалів та виконаних робіт в сумі 46 054 грн, що підтверджується квитанцією №ПН930. Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що система опалення в квартирі позивача була влаштована самовільно, без відповідних погоджень, оскільки така тривалий час (з 2008 року) використовувалася, порушень щодо її експлуатації відповідними службами не було виявлено. Згідно листа ПАТ «Львівгаз» від 15.11.2017 року, 10 листопада 2017 року за адресою АДРЕСА_10 працівником Львівського відділення ПАТ «Львівгаз» проведено позачергове обстеження стану газової мережі та газових периладів, про що було складено акт №

522. При обстеженні встановлено, що газова мережа та запірна арматура щільні, витоків газу виявлено не було. Тяга в димових та вентиляційних каналах на момент обстеження була наявна. Газові прилади встановлені раніше і знаходяться в справному стані. Реконструкція газової мережі не проводилася (а.с. 31, т. 1). Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності факту пошкодження відповідачкою системи індивідуального опалення у квартирі позивачки та завдання їй у зв`язку з цим збитків в сумі 46 000 грн, розмір яких підтверджено належними доказами та не спростовано відповідачкою. З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь позивачки 15 000 грн моральної шкоди, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Під моральною шкодою, згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до п

4. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Як убачається з матеіралів справи, в таких відсутні належні докази того, що діями ОСОБА_1 , пов`язаними з пошкодженням відповідачкою системи індивідуального опалення у квартирі позивачки, ОСОБА_3 завдано моральну шкоду у виді фізичних та душевних страждань, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. При цьому, колегія суддів враховує, що порушене право позивачки відновлено шляхом відшкодування їй відповідачкою завданих збитків, що свідчить по відсутність, передбачених законом підстав для стягнення в її користь моральної шкоди. Схожі висновки викладені у посанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 439/1127/18, в якій суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди з огляду на те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди лише у разі неможливості відновлення порушеного права, і як наслідок, відсутні підстави для її відшкодування відповідно до статей 23,1167 ЦК України. З наведених мотивів, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 15 000 грн моральної шкоди слід скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 березня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 15 000 грн моральної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03 травня 2024 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді Я.А. Левик М.М. Шандра