LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824752/12533/23

від 30.04.2024 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 752/12533/23 провадження № 22-ц/824/6516/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Халепчук Д. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Новохатько Вікторії Володимирівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року в складі судді Мазура Ю. Ю., встановив: 21.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Посилався на ті підстави, що 28 грудня 1990 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Ленінградським в/ЗАГС м. Києва. Зазначав, що впродовж останніх місяців між ними відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Ними втрачено почуття любові та поваги один до одного. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинені та спільне господарство не ведеться. Наразі вони проживають окремо. Просив не встановлювати строк для їх примирення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.12.1990 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Києва, актовий запис № 2126. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити без змін. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 змінити на ОСОБА_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат. 29.12.2023 представник ОСОБА_2 - адвокат Новохатько В. В. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про розірвання шлюбу. Прізвище ОСОБА_2 не змінювати та залишити надалі ОСОБА_4 . Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В порушення статті 113 СК України суд першої інстанції змінив прізвище відповідачки на дошлюбне. Відповідачка в силу приписів чинного законодавства має право сама обирати прізвище після розірвання шлюбу, однак суд вирішив за неї це питання. 28 серпня 2023 року відповідачка подала заяву про надання строку на примирення, проте суд першої інстанції 08 грудня 2023 року прийняв рішення про відмову у його наданні. Зазначила, що станом на дату подання апеляційної скарги позивач та відповідач проживаються разом однією сім`єю, спільно ведуть побут та спілкуються кожен день, при цьому чоловік про розлучення не згадує. Отже, є всі підстави вважати, що сім`ю можна зберегти. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався. 28.03.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Новохатько В. В. надіслала до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . До клопотання долучила копію свідоцтва про смерть, відповідно до якого ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25.04.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Новохатько В. В. надіслала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 у неї немає повноважень представляти її інтереси під час судового засідання. 30.04.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Слободянюк В. В. надіслав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю відповідача. Розгляд клопотання та судове засідання здійснювати без участі позивача та його представника. Клопотання про відмову від позову та у зв`язку з цим про закриття провадження у справі позивач суду не заявив. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 28 грудня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Ленінградським в/ЗАГС м. Києва, актовий запис №2126. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що впродовж останніх місяців між ним та відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Між ними втрачено почуття любові та поваги, фактично шлюбні відносини між сторонами припинені та спільне господарство не ведеться, вони проживають окремо. Просив не встановлювати строк для їх примирення. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 36, 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, сімейне життя сторін не склалося, суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст. 24, 56 СК України. 13 березня 2024 року, до набрання вказаним судовим рішенням законної сили, відповідачка ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Відповідно до ч. 3 ст. 104 СК України якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті. Смерть одного з подружжя об`єктивно припиняє існування шлюбу як сімейного союзу дружини та чоловіка. Це означає, що шлюб припиняється незалежно від волі та бажання подружжя або одного з них. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. З огляду на те, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання шлюбу є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону, підстави для застосування положень пункту 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі відсутні. Відповідно до ч. 1 ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Помилкове зазначення суду першої інстанції про зміну після розірвання шлюбу прізвища відповідачки ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підлягає виключенню з резолютивної частини рішення. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Новохатько Вікторії Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін. Виключити з резолютивної частини рішення речення: "Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 змінити на - ОСОБА_3 ". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»