Постанова 4815 № 560/904/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2024 року м. Рівне Справа № 560/904/15-ц Провадження № 22-ц/4815/344/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Ковальчук Н. М., судді: Гордійчук С. О., Шимків С. С., секретар судового засідання Пиляй І. С., учасники справи за первісним позовом: позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , учасники справи за зустрічним позовом: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк»), Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» (правонаступник Акціонерного товариства «Альфа-Банк») на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», співвідповідачів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору, договорів поруки та застосування правових наслідків недійсності правочинів, ухвалене 29.12.2023 року у м. Дубровиця у складі судді Отупор К. М. об 09:17, повний текст складено 08 січня 2024 року В С Т А Н О В И В: У червні 2015 року Публічне Акціонерне Товариство "Альфа-Банк"(далі ПАТ "Альфа-Банк"), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів солідарно на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором №1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року на загальну суму 400470,62 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредиту - 366844,85 грн., заборгованість за відсотками - 22537,79 грн., пеня - 11087,98 грн. Банк просив стягнути також всі його витрати по сплаті судового збору у сумі 3654 грн. Вимоги мотивовані тим, що 15 квітня 2008 року між кредитором Відкритим акціонерними товариством «Сведбанк" та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1703/0408/55-004 за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 30000 дол.США, а останній зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування коштами до 15 квітня 2018 року. Банк зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 30000 дол.США, а Позичальник умови договору не виконав, в результаті чого станом на 10 квітня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 15653,47 дол.США, що за курсом НБУ на 10 квітня 2015 року складає 366844,85 грн., за відсотками - 961,70 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 22537,79 грн., пеню 473,13 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 11087,98 грн. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ВАТ "Сведбанк" та відповідачем ОСОБА_2 15 квітня 2008 року укладено договір поруки №1703/0408/55-004-Р-2, відповідно до якого ОСОБА_2 поручилась перед банком за виконання відповідачем ОСОБА_1 обов`язків по поверненню кредитних коштів. 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором №1703/0408/55-004. 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" за договором купівлі-продажу продало для ПАТ "Альфа Банк" право вимоги за цим кредитним договором. 01 квітня 2016 року позивач подав до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просив: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість станом на 10 березня 2016 року у розмірі 21215,97 доларів США у т.ч.: 15653,47 доларів США заборгованості за кредитом, 2667,10 доларів США заборгованості за процентами, 2895,40 доларів США пені за останній календарний рік. Публічне акціонерне товариства "Альфа-Банк" з 12 серпня 2022 року змінило назву на Акціонерне товариств АТ "Сенс Банк». Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк", (з 12 серпня 2022 року зміна найменування на Акціонерне товариство "Сенс Банк") заборгованість за кредитним договором у розмірі 400470,62 гривень, а саме: за кредитом -366844,85 гривень, по відсотках - 22537,79 гривень, пеня - 11087,98 гривень. У задоволенні позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк", співвідповідачів Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Публічного акціонерного товариства "Омега банк", треті осіби, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним Кредитного договору №1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року, Іпотечного договору №1703/0408/55-004-Z-1 від 15 квітня 2008 року, Договору поруки №1703/0408/55-004-Р-1 від 15 квітня 2008 року, Договору поруки №1703/0408/55-004-Р-2 від 15 квітня 2008 року та застосування правових наслідків недійсності правочинів відмовлено. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Акціонерне товариство «Сенс Банк»(далі АТ «Сенс Банк») оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності, встановленої частиною 4 ст. 559 ЦК України. Вказує, що на момент ухвалення судом оскаржуваного рішення ст. 559 ЦК України діяла у іншій редакції, відповідно до якої порука припиняється якщо закінчився строк, встановлений в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Тому, зважаючи на дату надіслання письмової вимоги про дострокове погашення кредиту 5 листопада 2014 року, такий строк почав свій відлік саме з цієї дати та закінчився 5 листопада 2017 року. Банк звернувся з позовом у 2015 році. Судом мала би бути застосована стаття 559 ЦПК України у редакції на дату ухвалення рішення. Окрім цього, АТ «Сенс Банк» в апеляційній скарзі вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги подану 01 квітня 2016 року позивачем заяву про уточнення та збільшення позовних вимог з якої вбачається, що станом на 10 березня 2016 року розмір заборгованості за кредитним договором у зв`язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобов`язань за кредитним договором становить 15653,57 доларів США, що станом на 10 березня 2016 року еквівалентно 409850,99 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 2667,10 доларів США, що еквівалентно 69832,03 грн.; пеня у розмірі 3204,16 доларів США, що еквівалентно 75809,55 грн. Заява банку від 01 квітня 2016 року прийнята судом, однак суд стягнув заборгованість у гривнях, що суперечить судовій практиці Верховного Суду, який у своїх постановах вказував, що заборгованість за кредитними договорами має бути стягнута у тій валюті, у якій був наданий кредит. З наведених підстав просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 адвокат Нікольченко Б. Б., вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення через її безпідставність. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 учасниками справи не оскаржено, а тому, в апеляційному порядку не переглядається. Судом встановлено: 15 квітня 2008 року між Відкритим акціонерними товариством "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1703/0408/55-004 (далі - Кредитний договір) відповідно до якого Банк надає Позичальнику грошові кошти на споживчі потреби у вигляді кредиту у розмірі 30000 доларів США на строк до 15 квітня 2018 року включно та на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у термін, передбачений договором. Згідно п. 1.3 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 11,90% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Розмір визначеної відсоткової ставки може змінюватися шляхом укладання додаткового правочину до цього Договору, у випадку і в порядку, встановленому п. 6.1, п. 8.4 цього Договору. Виконання зобов`язань за Кредитним договором забезпечено договорами поруки: - №1703/0408/55-004-Р-1 від 15 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та поручителем ОСОБА_3 ; - №1703/0408/55-004-Р-2 від 15 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та поручителем ОСОБА_2 . Відповідно до умов договорів поруки поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов`язалися солідарно із ОСОБА_1 відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком у вигляді кредиту/кредитної лінії за Кредитним договором №1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року у сумі 30000 доларів США, строком до 15 квітня 2018 року, з процентною ставкою 11,90% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 15 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 , укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , і яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови 15 лютого 2007 року за номером 227-р, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 лютого 2007 року. 16 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до Кредитного договору, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти пункт 1.3 Кредитного договору в наступній редакції: "1.3 З дати підписання цієї Додаткової угоди до Договору позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних. Сторони з а взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього Договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього Договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1, п. 8.4 цього Договору". ПАТ "Сведбанк" за договором купівлі-продажу від 25 травня 2012 року продало для ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за Кредитним договором №1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року. 15 червня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за Кредитним договором №1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року продало для ПАТ "Альфа Банк". У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, 31.10.2014 ПАТ "Альфа Банк" направило відповідачам вимогу протягом 30 днів з моменту надіслання вимоги достроково повернути кредит, нараховані проценти та штрафні санкції. Станом на 28.10.2014 року загальна заборгованість становила 15972 дол. США, що еквівалентно 206852,49 грн. З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, долученим до позовної заяви, встановлено, що на 10.04.2015 року заборгованість складала: 15653,47 дол.США за тілом кредиту, що за курсом НБУ на 10 квітня 2015 року складає 366844,85 грн., за відсотками - 961,70 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 22537,79 грн., пеня 473,13 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 11087,98 грн. Розрахунок заборгованості, поданий ПАТ "Альфа Банк", жодними доказами ОСОБА_1 не спростовано як, відповідно, не надано останнім власного розрахунку заборгованості або доказів, які підтверджують повернення ним кредиту у розмірі та строки, передбачені Кредитним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 527 ЦК України визначається, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Ухвалюючи рішення про стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором станом на 10 квітня 2015 року у розмірі 400470,62 грн., суд першої інстанції посилався на те, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконав та допустив заборгованість, яка підтверджена відповідним розрахунком, а відповідач вказаного розрахунку жодним чином не спростував. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що заборгованість за відсотками та пенею підлягає задоволенню частково, оскільки право позивача нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за кредитом та пеню припинились після спливу місячного строку з дня пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту. Оскаржуючи в цій частині висновки суду, позивач за перевісним позовом вказував на те, що заборгованість з позичальника має бути стягнути у валюті кредиту, а не у національній валюті. Такі аргументи апеляційної скарг є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Як видно з умов Кредитного договору позивач надав ОСОБА_1 300 000 доларів США на споживчі цілі. Умови договору передбачали повернення кредиту у доларах США. Кредитний договір не містить іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку боргу доларів США у гривні за офіційним курсом НБУ не вбачається. Оскільки, правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з невиконанням зобов`язання у валюті, в якій наданий кредит, стягненню підлягає заборгованість у доларах США станом на 10 квітня 2015 року. Така заборгованість відповідно до разрахунку складає: 15653,47 дол.США за тілом кредиту та 961,70 дол.США заборгованість за відсотками. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц вказала: «Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України». Пунктами 8.1-8.3 Кредитного договору визначено порядок та розміри нарахування пені за порушення сплати позичальником Ануїтетних платежів. У п. 8.3 вказано, що пеня та/або штраф нараховуться та сплачуються у національній валюті по офіційному курсу НБУ на день сплати. Зазначене дає підстави для висновку, що суд першої інстанції вірно стягнув нараховану банком пеню в національній валюті у розмірі 11087,98 гривень. Відмовляючи у задоволенні позову банку до поручителя ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно послався на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач, як кредитор, скориставшись своїм правом на дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за користування кредитом та пені шляхом пред`явлення 31 жовтня 2014 року письмової вимоги про дострокове повернення кредиту як до позичальника, так і до поручителя, достроково змінив строк виконання кредитних зобов`язань встановивши для позичальника та поручителя нові строки повернення всієї суми заборгованості по кредиту та, водночас, зумовив початок перебігу строку, протягом якого він набув право відповідно до закону задовольнити свої вимоги у судовому порядку. Звернувшись до суду з позовом у червні 2015 року, про що свідчить штамп суду про реєстрацію вхідної кореспонденції, банк втратив право на солідарне стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитом, яка утворилась у зв`язку з невиконанням зробов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 , оскільки така вимога пред"явлена поза межами шестимісячного строку. Вірно зазначивши, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права в порумінні позовної давності, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Посилання в оскаржуваній постанові на строки позовної давності, які врегульовані Главою 19 ЦК України, є помилковими, тому з мотивувальної та резолютивної частини рішення підставу відмови у задоволенні вимог банку до поручителя ОСОБА_2 за спливом позовної давності слід виключити. Зазначеного суд першої інстанції не врахував, тому оскаржуване рішення в частині, яка переглядається апеляційнеим судом, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, на користь АТ «Сенс Банк» з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у сумі 12655 гривень 59 копійок. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» (правонаступник Акціонерного товариства «Альфа-Банк») задовольнити частково. Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року у розмірі 15 653(п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три),57 доларів США тіла кредиту; 961(дев`ятсот шістдесят один),70 доларів США заборгованості за відсотками; 11 087(одинадцять тисяч вісімдесят сім) гривень 98 копійок пені. У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 відмовити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» відшкодування витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору у сумі 12655(дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 59 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 9 травня 2024 року. Головуючий Ковальчук Н.М. Судді: Гордійчук С. О. Шимків С. С.