Постанова Кропивницький апеляційний суд № 383/663/23

ПОСТАНОВА іменем України 02 травня 2024 року м. Кропивницький справа № 383/663/23 провадження № 22-ц/4809/472/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 рокуу складі судді Адаменко І.М., В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту АТ «Ощадбанк» ) про стягнення коштів за депозитним договором. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 11 листопада 2016 року він уклав з Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі по тексту - ПАТ «Державний ощадний банк України») договір №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ». За умовами цього договору позивач передав відповідачеві депозитний вклад у сумі 2402 долара США 54 цента. Строк дії депозиту становив 6 місяців. Днем повернення депозиту сторони визначили 11 травня 2017 року. Відповідно до п.1.2 договору розмір депозитної ставки становить 4,50 %. Згідно з п.4.1 договору він набув чинності з моменту його підписання сторонами і продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За умовами п.4.2 договір вважається припиненим і рахунок закривається з моменту виплати банком вкладнику всієї суми депозиту та нарахування процентів. Пунктом 1.1 договору передбачено можливість зміни строку дії депозиту за взаємною згодою сторін договору шляхом укладення додаткового договору. Сторони договору не скористалися правами зміни строку дії правочину і банк зобов`язаний був виплатити йому всю суму з відсотками станом на 11 травня 2017 року. Проте, на його звернення по закінченню строку дії договору про повернення суми депозиту банком було відмовлено у поверненні коштів з посиланням на їх відсутність на депозитному рахунку та повідомлено про службове розслідування по факту їх зникнення. Працівниками банку також було роз`яснено, що після з`ясування обставин кошти будуть повернуті у повному обсязі. Як стало згодом відомо, за фактом зникнення з депозитних рахунків фізичних осіб, серед яких був і він, розміщених у ПАТ «Державний ощадний Банк України» депозитних коштів, 05 липня 2018 року було відкрито кримінальне провадження №12018120000000120 за ч.3 ст.191 КК України. Станом на день подання до суду даного позову зазначене кримінальне провадження перебуває на розгляді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області. Банк разом із вкладниками є потерпілими особами по даному кримінальному провадженні. Зважаючи на тривале неповернення коштів він періодично направляв до банку письмові звернення щодо повернення депозитних коштів, однак банк відповідав відмовою, посилаючись на кримінальне провадження, за результатом закінчення якого буде вирішено питання про повернення цих коштів. З метою вирішення питання щодо повернення коштів позивач звертався, у тому числі, до Національного банку України, який роз`яснив право на звернення до суду з позовом з підстав невиконання банком зобов`язань за договором стосовно повернення депозитного вкладу. Оскільки ним не було реалізовано право на пред`явлення цивільного позову в рамках кримінального провадження, такий позов подається окремо в цивільному провадженні. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача 2481,11 доларів США депозитного вкладу та 16336,60 грн відсотків за його користування. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ», укладеним 11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 2481 долар США 11 центів. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних за користування утриманими коштами за договором №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ», укладеним 11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 16336,60 грн. Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2024 року стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями АТ «Ощадбанк» подало апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказані рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Павленко Л.М. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача адвокат Березовська І.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі завідуючої операційного сектору ОСОБА_2 укладено договір №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ», за умовами якого позивач передав відповідачу депозитний вклад у сумі 2402 долара США 54 цента. Строк дії депозиту становив 6 місяців. Днем повернення депозиту сторони визначили 11 травня 2017 року. Відповідно до п.1.2 договору розмір депозитної ставки становить 4,50 %. Згідно п.4.1 договору він набув чинності з моменту його підписання сторонами і продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За умовами п.4.2 договір вважається припиненим і рахунок закривається з моменту виплати банком вкладнику всієї суми депозиту та нарахування процентів. Пунктом 1.1 договору передбачено можливість зміни строку дії депозиту за взаємною згодою сторін договору шляхом укладення додаткового договору (а.с.21-22). Як свідчить меморіальний ордер від 11 листопада 2016 року №76769881 позивач переказав кошти на депозитний рахунок АТ «Ощадбанк» згідно з укладеною депозитною угодою (а.с.140). Як свідчить довідка Бобринецького ТВБВ ПАТ «Державний ощадний банк України», видана ОСОБА_1 , в нього є депозит у відділені банку із залишком вкладу станом на 11 листопада 2016 року 2402,54 доларів США (а.с.23). Починаючи з 2018 року між сторонами відбувалося листування, про що свідчать листи ПАТ «Державний ощадний банк України» від 10 липня 2018 року за №109.27-13/2-77/3330/2018-10с, від 07 лютого 2019 року №11/5-17/178/585/2019-00с, 23 вересня 2019 року №114/5-17/800/6253/2019-00/с, в яких зазначалося, що залишок коштів на депозитному рахунку №26301019344110 відсутній. За даним фактом призначене та проводиться службове розслідування (а.с.24-26). Як свідчить виписка по депозитному договору №19344110 за період 11 листопада 2016 року по 20 грудня 2018 року сума, яка вкладена позивачем на рахунок банку з відсотками становить 2481 долара США 11 центів, вихідний залишок на 20 грудня 2018 року складає 0,00 (а.с.28). У матеріалах справи також міститься виписка з банківського рахунку, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України», сформована за період з 10.08.2015 по 18.07.2023, згідно з якою станом на 18 липня 2023 року на рахунку ОСОБА_1 наявний залишок коштів у сумі 3645,7 долара США, у тому числі 2402,54 долара США як отримання/прийняття 11.11.2016 та виконання/зарахування 14.11.2016 ОСОБА_1 коштів (а.с.77-79). Вказана виписка завірена печаткою ТВБВ філії кіровоградське обласне управління АТ «Державний ощадний банк», яка заперечувалася стороною відповідача як належний та допустимий доказ, проте сумнівів у її достовірності у суду не викликає (а.с.77-79). Згідно виписки з банківського рахунку по депозитному договору №19344110 ОСОБА_1 за період 11 листопада 2016 року по 21 липня 2023 року сума, яка вкладена позивачем на рахунок банку з відсотками становить 2481 долара США 11 центів, вихідний залишок на 21 липня 2023 року складає 0,00 (а.с.98-100). Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторона відповідача, діючи у недобросовісний спосіб, безпідставно та системно відмовляла позивачу у задоволені його вимог у поверненні коштів депозитного вкладу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно з ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Частинами другою-третьою та шостою статті 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Згідно з вимогами ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, відповідно до договору. Частиною першою статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За змістом статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов`язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі №6-352цс16. Відповідно до ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.2 ст.1068 ЦК України). Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Відповідно до ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду. Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516, зареєстрованого у Мінюсті 29 грудня 2003 року за №1256/8577, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Згідно з п.2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Пунктом 2.9 Положення передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів. При цьому, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку (ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України, п.2.1 Положення). Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, чинної на час виникнення спірних правовідносин, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції). Так пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Згідно з п.п.2.9 п.2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Інструкція №174) банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Відповідно до п.п.1.1 п.1 розділу IV Інструкції №174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10). Підпункт 1.2 п.1 розділу IV Інструкції №174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом. Відповідно до п.п.1.3 п.1 розділу IV Інструкції №174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. Аналіз зазначених вище норм матеріального права та нормативно-правових актів свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції №174). Відповідно до п.п.1.6 п.1 розділу IV Інструкції №174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необліковування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом було правильно встановлено факт укладення 11 листопада 2016 року договору №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) на суму депозитного вкладу в розмірі 2402,54 долара США між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України», у письмовій формі, який підписано уповноваженими на те особами, скріплено печаткою Бобринецького ТВБВ, тому доводи відповідача з приводу того, що вказаний договір не може бути взятий до уваги, як належний доказ у справі суд відхиляє. Крім того, факт виконання позивачем зобов`язання за цим договором, а саме внесення коштів на депозитний рахунок, було підтверджено меморіальним ордером від 11 листопада 2016 року №76769881. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Отже, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України). Як убачається з виписки по рахунку позивача ОСОБА_1 за період з 11 листопада 2016 року по 21 липня 2023 року дебет по рахунку вкладу з відсотками за користування ним по договору від 11 листопада 2016 року №19344110 складає 2481,11 доларів США (а.с.98-100) Враховуючи ту обставину, що в порушення вищезазначених норм законодавства та умов договору, на неодноразові вимоги ОСОБА_1 до відповідача депозитний вклад повернуто не було, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що є підстави для захисту прав вкладника шляхом стягнення вказаних у позові коштів з урахуванням відсотків в сумі 2481,11 доларів США. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Відповідно п.2 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу. Апеляційний суд погоджується з висновками щодо стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача ОСОБА_1 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання за договором №19344110 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ» укладеного 11 листопада 2016 року в сумі 16336,60 грн за період з травня 2017 року по травень 2023 року з урахуванням курсу НБУ станом на 29 березня 2023 року за 1 долар США 36,58 грн. При цьому колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності на вимоги про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України, оскільки на час звернення до суду з позовом відповідач суму депозитного вкладу позивачеві не повернув. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 рокута додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2024 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 травня 2024 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко