Постанова Чернівецький апеляційний суд № 718/2073/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 8 лютого 2024 року м. Чернівці справа № 718/2073/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., секретар Скулеба А. І. позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , відповідачі: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_3 апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2023 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Мінів О. І. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом. Просили: - визнати за ними право власності на грошові кошти в сумі 279 000 гривень на депозитному рахунку в Акціонерному товаристві «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») відповідно до договору від 22 травня 2013 року №134/2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 в рівних частках; - стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь кожного з позивачів в рівних частках суму банківського вкладу в розмірі 279 000 гривень, інфляційні втрати в сумі 235 722 гривні 48 копійок, три проценти річних в сумі 50 230 гривень 72 копійки, пеню в сумі 5 134 827 гривень 60 копійок. Посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 ОСОБА_4 . На початку 2023 року ОСОБА_1 виявила вдома договір банківського вкладу №134/2 від 22 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Василькової Г. В. та розпорядження за договором №134/2 від 01 жовтня 2013 року. У вказаному договорі зазначено, що банк продовжує дію договору №48/2 вклад «Інвестиційний» з поточним рахунком № НОМЕР_1 на суму 179 000 гривень. Згідно з вказаним розпорядженням сума внесення на депозит становила 100 000 гривень. Отже, загальна сума депозиту по цьому договору була 279 000 гривень. З метою оформлення спадкових прав на вказані грошові кошти та отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса. Однак, АТ «Сенс Банк» 21 лютого 2023 надав відповідь, що ОСОБА_4 не був клієнтом банку. З вказаних підстав нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вказує на те, що вона та її неповнолітня дочка ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 . Її покійний чоловік ОСОБА_4 був обманутий колишнім начальником Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанку» ОСОБА_5 , яка, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволоділа коштами у вигляді банківських вкладів. Вважає, що за таких обставин банк зобов`язаний повернути їй та її дочці, як спадкоємцям, суму банківського вкладу в розмірі 279 000 гривень з врахуванням інфляційних втрат, а також три проценти річних та пеню за період з 08 червня 2017 року по 08 червня 2023 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рівних частках кожному право власності на грошові кошти на депозитному рахунку відповідно до договору №134/2 від 22 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Васильковою Г. В. у розмірі 279 000 гривень. Стягнуто з АТ «СенсБанк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частках кожному, суму банківського вкладу в сумі 279 000 гривень, інфляційні втрати у розмірі 235 722 гривні 48 копійок, три проценти річних в сумі 50 230 гривень 72 копійок, а всього стягнуто 564 953 гривні 20 копійок. В решті позову відмовлено. Суд виходив з того, що факт укладення договору банківського вкладу, на виконання якого видано розпорядження, та внесення спадкодавцем коштів підтверджено належними та допустимими доказами. Померлий ОСОБА_4 був споживачем банківських послуг та станом на момент його смерті мав неповернутий банківський вклад в сумі 279 000 гривень. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 , які звернулись із заявами до державного нотаріуса за прийняттям спадщини у строк встановлений ЦК України та успадкували майно померлого. ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_2 є спадкоємцями грошового вкладу з відповідними відсотками та усіма видами нарахувань. Позивачі позбавлені можливості у позасудовому порядку визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , а саме грошові кошти на депозитному рахунку відповідно до договору №134/2 від 22 травня 2013 року у розмірі 279 000 гривень. Позивачі звернулися із вимогою про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 08 червня 2017 року по 08 червня 2023 року за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням встановлення карантину на території України у межах строку позовної давності. Суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних за останні 6 років, що передують зверненню до суду, з огляду на доведеність належними та допустимими доказами суми вказаних нарахувань. Виходячи зі змісту положень частини другої статті 1230 ЦК України, враховуючи встановлені обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вкладником ПАТ «Укрсоцбанк» був спадкодавець ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та останні не успадкували права на стягнення штрафних санкцій (пені), оскільки такого права за життя не набув спадкодавець. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу за встановленою підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції порушив правила територіальної підсудності, відмовивши відповідачу у задоволенні заяви про направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва. Зазначав, що позивачі не є споживачами, договірних відносин між сторонами не має. Отже, справа підсудна Голосіївському районному суду міста Києва за місцезнаходженням банку. Справа була передана судді Мінів О. І. з порушенням автоматизованого розподілу справ між суддями. У банку є сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Мінів О. І. Позивачами не сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви. Судом першої інстанції не враховано, що позивачами не надано жодних доказів внесення померлим ОСОБА_4 коштів на депозитний рахунок в сумі 179 000 гривень. Надане позивачами розпорядження про внесення коштів відноситься до іншого договору від 20 травня 2012 року №134/2 та не підписано касиром. Договір від 22 травня 2013 року №134/2 без будь-якого підтверджуючого документа про внесення коштів на рахунок банку не підтверджує передачу коштів. Позивачі не надали доказів, які підтверджують порушення, невизнання або оспорювання їх прав банком. ОСОБА_4 не мав статусу потерпілої особи у кримінальній справі по обвинуваченню колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» та не звертався до банку з вимогою про повернення коштів. Позивачі не можуть бути спадкоємцями за вкладом після смерті ОСОБА_4 . Постанова державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вклад у АТ «Сенс Банк» позивачами не оскаржена та є чинною. Три відсотки річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані виключно після набрання законної сили можливого рішення суду про визнання права на вклад в порядку спадкування. Позивачами пропущено трьохрічний строк позовної давності на звернення до банку з вимогою про стягнення коштів за договором, який зазначено у позовній заяві, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилалася на те, що апеляційна скарга є безпідставною. На підтвердження укладення договору банківського вкладу позивачами було надано оригінали договору №134/2 від 22 травня 2013 року та розпорядження від 1 жовтня 2013 року. Необліковування банком коштів, внесених ОСОБА_4 , не можна вважати недодержанням сторонами договору банківського вкладу його письмової форми. Позивачам перейшло право ОСОБА_4 звернутися до суду з позовом про захист прав споживача. Вимога банку про застосування положення закону щодо строку позовної давності свідчить про визнання позову відповідачем.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій В договорі №134/2 банківського вкладу «Інвестиційний» (депозитний вклад зі сплатою процентів щоквартально - мультивалютний) зазначено, що він укладений 22 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанку» Васильковою Г. В. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору банк продовжує дію договору №48/2 вклад «Інвестиційний» з поточним рахунком № НОМЕР_1 на суму 179 000 гривень з нарахуванням відсотків в розмірі 28 процентів річних. Внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору. Депозитний вклад залучається на строк з 22 травня 2013 року по 22 травня 2014 року включно (а.с.10-11 т.1). Із розпорядження на внесення коштів на депозит від 01 жовтня 2013 року, виданого Кіцманським відділенням ЧОФ ПАТ «Укрсоцбанк», вбачається, що його видано на виконання умов договору №134/2 від 20 травня 2012 року. У вказаному розпоряджанні зазначено: дата внесення коштів 20 травня 2013 року, дата закінчення депозиту 20 травня 2014 року, загальна сума депозиту 179 000 гривень, сума внесення на депозит 100 000 гривень, сума депозиту -279 000 гривень, а також наявні підписи у графах: «клієнт ОСОБА_4 та «Начальник Кіцманського відділення ОСОБА_5 ». Дата рахунку 01 жовтня 2013 року. Також наявний відтиск печатки каси №1 ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 12 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Ставчанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 16 січня 2020 року (а.с.15 т.1). Згідно з копією спадкової справи № 228/2020 заведеної до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями після його смерті є дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_6 , донька ОСОБА_2 (а.с.112-156 т.1) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли спадщину. Донька ОСОБА_7 відмовилась від одержання спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , подавши письмову заяву Кіцманській державній нотаріальній конторі 09 червня 2020 року (а.с.114 т.1). ОСОБА_3 визнала позовні вимоги в частині визнання права власності на банківський вклад за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, в порядку спадкування за законом після смерті батька. Згідно з листом АТ «Сенс Банк» від 21 лютого 2023 року №7447-17.5/2023-б/б, ОСОБА_4 не був клієнтом АТ «Сенс Банк» (а.с.13 т.1). 2 травня 2023 державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори Беженар А. М. відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті чоловіка та батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на грошові заощадження, що зберігаються в АТ «Сенс Банк» (а.с.14 т.1) У зв`язку із реорганізацією правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанку» з 15 жовтня 2019 року стало АТ «Альфа-Банк», яке з 30 листопада 2022 року змінило найменування на АТ «Сенс Банк» (а.с.34 т.1). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Щодо підсудності Апеляційний суд погоджується з аргументом апеляційної скарги про те, що вирішуючи питання щодо підсудності справи помилковим є посилання на Закон України «Про захист прав споживачів». Між сторонами відсутні договірні відносини з приводу видачі позивачам банком грошових коштів, оскільки договірні відносини з приводу грошових коштів могли існувати між ОСОБА_1 за час його життя та АТ «Сенс Банк». Тому у спірних правовідносинах позивачі не можуть бути споживачами послуг АТ «Сенс Банк» у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 2 листопада 2022 року у справі № 202/3447/20. Разом з тим, колегія суддів вважає, що справа підсудна Кіцманському районному суду Чернівецької області з наступних підстав. Згідно з частиною 15 статті 29 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. З позовної заяви вбачається, що позов був пред`явлений до двох відповідачів, а саме АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_3 . Отже, позивачі мали право пред`явити позов за їх вибором до Кіцманського районного суду Чернівецької області за місцем проживання ОСОБА_3 . Щодо позовної вимоги про визнання прав на грошові кошти на депозитному рахунку в порядку спадкування за законом Суд першої інстанції не врахував, що позовна вимога про визнання прав на грошові кошти на депозитному рахунку в порядку спадкування за законом пред`явлена до неналежного відповідача. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18) та від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (провадження № 61-3014св19) зазначено, що відповідачами у справах про спадкування (визнання права власності в порядку спадкування на будинки, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи (право власності на які не оформлене у встановленому законодавством порядку)), за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом або усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, мають бути територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Отже, належними відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі N 308/3162/15-ц (провадження N 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі N 127/93/17-ц (провадження N 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі N 570/3439/16-ц (провадження N 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (провадження N 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі N 554/10058/17 (провадження N 14-20цс19). З позовної заяви вбачається, що вимога про визнання права на грошові кошти на депозитному рахунку в порядку спадкування за законом пред`явлена до ОСОБА_3 , яка відмовилась від прийняття спадщини, а тому не є належним відповідачем у таких правовідносинах. Вказане є підставою для відмови в позові про визнання прав на грошові кошти на депозитному рахунку в порядку спадкування за законом. Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції задовольнив частково позовну вимогу про визнання прав на грошові кошти на депозитному рахунку в порядку спадкування за законом до АТ «Сенс Банк», чим порушив принцип диспозитивності. Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. З позовної заяви вбачається, що позивачі заявляли вимогу про визнання прав на грошові кошти на депозитному рахунку в порядку спадкування за законом виключно до ОСОБА_3 , а тому підстави для задоволення такої вимоги до АТ «Сенс Банк» відсутні. Щодо позовної вимоги про стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь кожного з позивачів в рівних частках суми банківського вкладу, інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору. Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно зі статтею 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Під час вирішення питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі Положення) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі Інструкція № 492) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Відповідно до пункту 1.9 Інструкції № 492 договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис. Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред`явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує реєстрацію фізичної особи-резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів у порядку, установленому главою 2 цієї Інструкції; між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі Інструкція № 174) банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції № 174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди (пункт 1.19). Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом (пункт 1.2). Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. З позовної заяви вбачається, що позивачі просили визнати за ними право власності на грошові кошти в сумі 279 000 гривень на депозитному рахунку в АТ «Сенс Банк» відповідно до договору від 22 травня 2013 року №134/2 в порядку спадкування за законом. Однак предметом договору від 22 травня 2013 року №134/2 зазначено продовження дії договору №48/2, вклад «Інвестиційний» з поточним рахунком № НОМЕР_1 на суму 179 000 гривень. Разом з тим вказаний договір №48/2, документ про внесення коштів на депозитний рахунок банку в сумі 179 000 гривень на виконання такого договору в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк» договору банківського вкладу на суму 179 000 гривень та умови такого договору. В матеріалах справи також відсутні докази того, що за вказаним договором банк повернув ОСОБА_4 внесені на депозитний рахунок кошти в сумі 179 000 гривень. Розпорядження на внесення коштів на депозит в сумі 100 000 гривень від 1 жовтня 2013 року було видано на виконання договору від 20 травня 2012 року. Договір банківського вкладу від 20 травня 2012 року в матеріалах справи відсутній. Доказів про те, що вказане розпорядження було видано на виконання саме договору 22 травня 2013 року №134/2 позивачами не надано. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували внесення коштів в сумі 100 000 гривень на виконання договору від 22 травня 2013 року №134/2 матеріали справи не містять. За таких обставин позовна вимога про визнання права на грошові кошти на депозитному рахунку в порядку спадкування за законом є недоведеною. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі не довели порушення їх прав чи законних інтересів, що є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 28 грудня 2022 року №285/6579/21 Щодо інших аргументів апеляційної скарги Суд погоджується з аргументом АТ «Сенс Банк» про те, що справа розглянута неповноважним судом, оскільки був порушений порядок розподілу справи між суддями. Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: за два місяці до закінчення повноважень судді; за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів); за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів; у період відпустки судді; за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження становить більше семи календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні; під час тимчасової непрацездатності судді; за один робочий день до направлення судді на навчання, підвищення кваліфікації, для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у дні перебування судді на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у разі призначення судді членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - з моменту прийняття рішення про призначення; в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2023 року вбачається, що суддя Скорейко В. В. був виключений з розподілу у зв`язку з перебуванням у нарадчій кімнаті у іншій справі. Разом з тим вказана обставина не є підставою не розподілення цивільної справи судді Скорейко В. В. в розумінні пункту 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Отже, колегією суддів встановлено порушення порядку автоматизованого розподілу цієї справи між суддями. Згідно пункту 4 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи. Суддя першої інстанції Мінів О. І. підлягала відводу у зв`язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи. Згідно з пунктом 1 частиною 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду. Отже, у даній справі наявна підстава для обов`язкового скасування судового рішення у зв`язку із вказаним вище порушенням норм процесуального права. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №201/15068/14-ц. Помилковим є аргумент АТ «Сенс Банк» про те, що позивачі не є спадкоємцями за вкладом після смерті ОСОБА_4 . Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Системний аналіз положень статей 1268 та 1296 ЦК України дає підстави зробити висновок про те, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. При цьому виникнення у спадкоємця права на спадщину пов`язується саме з її прийняттям. Закон не обмежує спадкоємця в часі отримання свідоцтва про право на спадщину, а тільки передбачає його обов`язок звернутися за отриманням свідоцтва на майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація. З огляду на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , вони є спадкоємцями та мають право на грошові кошти, які є на депозитних рахунках ОСОБА_4 у банку при умові доведення вказаної обставини. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що незалучення судом першої інстанції третіх осіб до розгляду даної справи є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до статті 54 ЦПК України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони. Наслідки незалучення третьої особи передбачені положеннями статті 54 ЦПК України. Незалучення третьої особи не є підставою для скасування судового рішення відповідно до статті 376 ЦПК України. Щодо застосування строку позовної давності У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18) зазначено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог,звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність,суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні,чи було порушене право,за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено,що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі,суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)». Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в позові через його необґрунтованість, підстави для застосування строків позовної давності відсутні. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд приходить до висновку про відмову в позові. З платіжної інструкції від 15 грудня 2023 року вбачається, що АТ «Сенс Банк» сплатив за подання до суду апеляційної скарги судовий збір в сумі 8 474 гривні 30 копійок (а.с.13 т.2). Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. З огляду на те, що судовий збір за подання до суду позову в інтересах ОСОБА_2 не справляється, відповідно до правил частини 6 статті 141 ЦПК України судовий збір в сумі 4237 гривень 15 копійок слід компенсувати банку за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 7 квітня 2021 року у справі №461/1488/19. З ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» слід стягнути 4237 гривень 15 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір». ОСОБА_1 зверталася до суду з позовною заявою, яка містила вимоги майнового характеру. Ціна позову в частині, яка стосується вимог ОСОБА_1 складала 2 849 890 гривень 40 копійок. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем встановлена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 гривні. Судовий збір за подання до суду вказаного позову складав 13 420 гривень (2684х5=13420). З квитанції від 23 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1073 гривні 60 копійок (а.с.1 т.1). Отже, недоплачена сума судового збору в розмірі 12 346 гривень 40 копійок підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави (13420-1073,60=12346,4). Помилковим є аргумент позивачки про те, що вона звільнена від сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів». Як зазначено вище ОСОБА_1 у даних правовідносинах не може бути споживачем, а тому зобов`язана була сплатити судовий збір. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2023 року скасувати. В позові ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання права власності на грошові кошти банківського вкладу в порядку спадкування відмовити. В позові ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення коштів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 4237 (чотири тисячі двісті тридцять сім) гривень 15 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Судові витрати, понесені Акціонерним товариством «Сенс Банк» за подання до суду апеляційної скарги в сумі 4237 (чотири тисячі двісті тридцять сім) гривень 15 копійок, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 12 346 (дванадцять тисяч триста сорок шість) гривень 40 копійок в дохід держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 8 лютого 2024 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді Мирослава КУЛЯНДА Наталія ПОЛОВІНКІНА