Ухвала КАС ВС № 215/1152/23

УХВАЛА 09 травня 2024 року м. Київ справа №215/1152/23 адміністративне провадження №К/990/11813/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Загороднюка А.Г., Білак М.В., Соколова В.М. від участі у розгляді справи №215/1152/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни на підставі статей 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, УСТАНОВИВ: 27 березня 2024 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі №215/1152/23. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Загороднюку А.Г., суддям Білак М.В., Соколова В.М. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику усунути її недоліки шляхом: уточнення вимог касаційної скарги щодо дати судового рішення суду апеляційної інстанції, яке скаржник має намір оскаржити; надання належних та допустимих доказів, що підтверджують наведені ним причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, зокрема конверт, або зазначення інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів, що підтверджують ці обставини. 07 травня 2024 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід, у якій вона просить відвести суддів Загороднюка Андрія Григоровича, Білак Мирославу Вікторівну, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №215/1152/23. У заяві про відвід ОСОБА_1 зазначає, що судді Загороднюк А.Г., Білак М.В., Соколов В.М. мають неналежну професійну спрямованість, зацікавленість у кінцевому рішенні і відмовляються з`ясувати строк по поштовим відправленням, по єдиному реєстру поштових відправлень. На думку заявника, судді не знають порядку обчислення строків на касаційне оскарження, дотримання яких має з`ясовуватися виходячи з поштових повідомлень та за інформацією з реєстру поштових відправлень. Вказує, що судді відмовляються витребувати докази, необхідні для повного, всебічного розгляду справи для того, щоб не наводити лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та створюють штучні перешкоди, затягують строки розгляду скарги. Ці обставини зумовлюють виникнення у заявника сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності суддів під час розгляду цієї справи. У зв`язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії - судді Верховного Суду Білак М.В. у період з 01 травня 2024 року по 08 травня 2024 року (наказ від 26 квітня 2024 року №280-кв), питання про відвід суддів від розгляду цієї справи вирішується після виходу судді з відпустки. Оцінюючи доводи заяви про відвід, Суд керується таким. Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У цьому зв`язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»). У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», від 10 червня 1996 року, пункт 38). Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Доводи заявника зводяться до незгоди з ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху, а саме мотивами, якими Суд керувався, визнаючи неповажними наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження. Між тим, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, мотиви заявленого позивачем відводу не є тим чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів та не може слугувати підставою для відведення суддів Загороднюка А.Г., Білак М.В., Соколова В.М., оскільки фактично зводяться до незгоди заявника з процесуальним рішенням суддів. За таких обставин, заява про відвід суддів Загороднюка А.Г., Білак М.В., Соколова В.М. є необґрунтованою. Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Керуючись статтями 36, 40 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Загороднюка А.Г., Білак М.В., Соколова В.М. від участі у розгляді справи №215/1152/23 визнати необґрунтованою. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Загороднюка А.Г., Білак М.В., Соколова В.М. від участі у розгляді справи №215/1152/23 на автоматизований розподіл для визначення у встановленому КАС України порядку судді, який вирішуватиме питання про відвід за цією заявою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та не може бути оскарженою. Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк Судді: М.В. Білак В.М. Соколов