Постанова 4814 № 554/9195/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/9195/23 Номер провадження 22-ц/814/1992/24Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ткаченко Світлани Василівни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року, ухвалене суддею Бугрієм В.М., повний текст рішення складено дата не вказана у справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 02.10.2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 55 589,56 грн. та сплачений судовий збір. Позовні вимоги мотивовані тим, що, що 24.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24.11.2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 08.08.2023 року заборгованість відповідача становить 55 589,56 грн., з яких: 55 589,56 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитним лімітом. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 55 589,56 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684, 00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті. З врахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд визнав, що АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ткаченко С.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, вкладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. за тілом кредиту, а в решті позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони не погоджували умови овердрафту по кредиту, а саме, відсотки за користування кредитом та щомісячний платіж за витрати у розстрочку.Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» від 27.11.2021 року, згідно яких банк рахує відсотки, відповідачем не підписувалися і противного банком не доведено жодним доказом. Анкета заява від 24.11.2019 року не містить умов про овердрафт по кредиту (нарахування відсотків за кредитом). Також вважає, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, на яку посилається суд першої інстанції. Отже, відповідач зобов`язаний повернути банку лише тіло кредиту. Наведена позиція по справі підтверджується ревалентною практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 697/302/20. Крім того, зазначає, що протягом періоду, за який банк стягує заборгованість, законом заборонено нарахування неустойки за невиконання зобов`язань, то на користь банку підлягає стягненню виключно тіло кредиту, що становить 25 000,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (Монобанк), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 12). У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав витяг з умов обслуговування рахунків фізичної особи (ресурс: Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) та тарифи (а.с. 13-25). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 55 589,56 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) 55 589,56 грн. За результатами розгляду справи по суті позовних вимог суд першої інстанції визнав, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості ОСОБА_1 по виконанню кредитного договору становить, 55 589,56 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь АТ «Універсал Банк». Апеляційний суд у складі колегії суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Закон України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. При цьому, банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Згідно матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що 24.11.2019 року ОСОБА_1 підписано анкету-заява до договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити йому поточний рахунок у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору (а.с. 12). При цьому, колегія суддів зазначає, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка, а отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини. Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість. Таким чином, встановивши, що основне зобов`язання за цим договором не виконано, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за його невиконання. Звертаючись до суду з позовом, позивач АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 08.08.2023 року у розмірі 55 589,56 грн., з яких: 55 589,56 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитним лімітом. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 з врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що «в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року особа просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив; оскільки в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (10 961,72 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків (у розмірі) з 9 776,12 грн. до 1 185,60 грн.». Таким чином, з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то у стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив правильно. Згідно матеріалів справи встановлено, що за період з червня 2020 року по жовтень 2022 року з ОСОБА_1 проводилося списання відсотків у загальному розмірі 24 785,22 грн. Таким чином, з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 24.11.2019 року процентна ставка не зазначена, тобто ОСОБА_1 не погоджувалася сплата відсотків за користування кредитними коштами за договором від 24.11.2019 року, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму заборгованості за тілом кредиту (55 589,56 грн.) за рахунок списаних банком відсотків у розмірі 24 785,22 грн.Таким чином, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором про надання банківських послуг від 24.11.2019 року складає 30 804,34 грн. (55589,56 грн. 24 785,22 грн.), який підлягає до стягнення. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.. Згідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно матеріалів справи, АТ «Універсал Банк» при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн. (а.с. 39, 36), при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4 026 грн. (а.с. 148, 154). На підставі викладеного, з врахуванням принципу пропорційності задоволених позовних вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1487,20 грн., сплачений при подачі позовної заяви, з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1795,19 грн., сплачений при подачі апеляційної скарги. Згідно ч. 10 ст. 141 УПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, шляхом взаємозаліку понесених судових витрат, з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 307,99 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, а також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 року у справі №925/1090/18. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Ткаченко С.В. надано документи на підтвердження повноважень представника, копію договору №19 про надання правової допомоги від 23.02.2024 року, згідно якого визначено, що за підготовку та подання до суду апеляційної скарги на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31.01.2024 року у справі №554/9195/23 відповідач ОСОБА_1 сплачує адвокату 4 000,00 грн., копію квитанції про сплату гонорару 4 000 грн. (а.с. 106-109). Дослідивши подані документи, апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Ткаченко С.В. правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 при підготовці та поданні апеляційної скарги. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило. З врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, відсутності клопотання АТ «Універсал Банк» про зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу, з врахуванням принципу пропорційності задоволених позовних вимог колегія суддів дійшла висновку про стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1783,60 грн. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3, 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткаченко Світлани Василівни- задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 24.11.2019 року та в частині розподілу судових витрат змінити, зменшити розмір заборгованості з 55 589,56 грн. до 30 804,34 грн. Стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 307,99 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1783,60 грн. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов