Постанова 4805 № 296/984/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/984/24 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В. Категорія 57 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., за участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/984/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 5 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Петровської М.В., ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 16 лютого 2015 року подала до голови Житомирської міської ради клопотання про надання їй дозволу на одержання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. При розгляді цієї заяви відповідач допустив численні порушення вимог з законодавства, а саме: незаконно відмовився здійснювати контроль за терміном розгляду її клопотання та змістом довідки від 16 лютого 2015 року; незаконно відмовився здійснювати контроль стосовно дотримання вимог законодавства, оскільки проєкт рішення про відмову у задоволенні її клопотання не був підготовлений та відсутній у міськраді. Вказані неправомірні дії призвели спричинення їй моральної шкоди. Враховуючи вищезазначене, просила стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 5 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно обмежив її у доступі до правосуддя та позбавив можливості захистити порушені права. Вказує, що суд незаконно змінив суть позовної вимоги та залишив поза увагою обгрунтування позову. Стверджує, що суд відмовив їй у реалізації прав, які не заборонені законом та порушив вимоги процесуального права. ОСОБА_1 також подано ще одну апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, в якій вона просить суд « окремою мотивувальною ухвалою встановити юрисдикцію позовної заяви про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів незаконною відмовою мати не заборонені законом цивільні права при складанні довідки від 16 лютого 2015 року №262/13». Оскільки скарги, які позначені: « (1) та (2)», подані ОСОБА_1 одночасно на одне судове рішення, суд вважає, що вони містять доповнення й обгрунтування, які слід розглядати як одну апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що, на її думку, при розгляді клопотання від 5 лютого 2015 року, в якому вона просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач порушив вимоги законодавства. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України). Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачкою та відповідачем, який є виконавчим органом місцевого самоврядування, й під час розгляду заяви ОСОБА_1 виконував владні управлінські функції, покладені на нього відповідно до вимог законодавства. Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли. При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Отже, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 5 лютого 2024 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 8 травня 2024 року.