Постанова 4873 № 910/10278/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" травня 2024 р. Справа№ 910/10278/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2022 у справі № 910/10278/22 ( суддя І.О. Андреїшина) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості у розмірі 9 335,57 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 9335,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу від 30.06.2015 № 5/30-06/2015 та з огляду на положення підпункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача (як нового кредитора) виникло право звернення до відповідача про стягнення заборгованості за вищенаведеним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Враховуючи, що відповідачем грошове зобов`язання перед позивачем було виконано лише частково, позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом про стягнення з відповідача 9335 грн. пені, 2 481, 00 грн. витрат по сплаті судового збору, 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" підлягає стягненню 9335,57 грн. пені, судовий збір в розмірі 2 481, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000, 00 грн. Cуд першої інстанції, з урахуванням ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ч.5 ст. 45, ст. 41.1, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 9.1 ст. 9, п.2,3 ст. 20, п.20.3, п. 22.1 ст. 22, ст. 29, п.п. ґ п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшов висновку, що розмір позовних вимог про стягнення пені є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/10278/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не було належним чином досліджено строк, коли позивач звернувся з позовом до суду та на який продовжено строк позовної давності, позов подано з пропуском позовної давності, який має обраховуватись від дати ДТП; судом покладено додатковий обов`язок на МТСБУ щодо виплати пені, тобто, притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов`язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу; оплата пені, 3% річних та інфляційні - це відповідальність страховика-банкрута, які ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 визнано погашеними, і така відповідальність не входить до зобов`язань МТСБУ; позивачу за договором про відступлення права вимоги не переходило право вимоги щодо інфляційних втрат та 3% річних, а отже позовні вимоги є безпідставними та не ґрунтуються на договорі. Узагальнений виклад позиції позивача Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті В провадженні Північного апеляційного господарського суду знаходиться справа № 910/10278/22 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/10278/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Тищенко А.І., суддів: Іоннікової І.А., Разіної апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 08.02.2023 зупинено провадження у справі № 910/10278/22 до розгляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/16820/21. 07.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Розпорядженням Керівника апарату від 24.08.2023 №09.1-08/3222/23 у зв`язку з перебування судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та рішення Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 про звільнення судді Разіної Т.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відставку, справу №910/10278/22 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 справу №910/10278/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 поновлено провадження у справі № 910/10278/22 за клопотанням відповідача, яке обґрунтовано тим, що 19 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 910/16820/21, у якій відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 13.02.2015 року близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Audi А6 », д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Богатирська, дачний кооператив «Чорнобилець», в м. Києві, порушив вимоги п. 16.12 ПДР України, а саме не надав дорогу транспортним засобам, що рухались праворуч, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів. Постановою Оболонського районного суду міста Києва № 756/2021/15-п від 20.02.2015 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників акціонерним товариство «Страхова компанія «Україна». Відповідно до Звіту №3708 від 19.02.2015, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Горобцем Ю.М. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №14149/13 від 02.01.2013), вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_3 , становить 45410,75 грн. 03.03.2015 ОСОБА_2 (власник пошкодженого автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 ) подав до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування. 10.06.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та ФОП Шиян Д.С. (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, за умовами якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку з фактом настання ДТП за участю автомобіля Audi, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4131720 в страховій компанії ПрАТ «СК «Україна». Відповідно до п.1.2 договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 10.06.2015 внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, в передбачених законом випадках. Відповідно до п.1.3 договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 10.06.2015 характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 37342,29 грн. 30.06.2015 між ФОП Шиян Денисом Сергійовичем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-06/2015. Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору. В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору). Згідно з п. 1.3 договору характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 593549,30 грн. Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є особи відповідно до додатку №1 до цього договору; страхова компанія Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Як зазначає позивач, починаючи з 30.06.2015 він є кредитором у договірному зобов`язанні за полісом, яке виникло в результаті вищевказаного ДТП. Позивач також зазначає, що ПрАТ "СК "Україна", порушуючи умови договору обов`язкового страхування, не здійснило виплату страхового відшкодування до 02.06.2015 потерпілій особі та, в подальшому, позивачу. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1). Таким чином, судом встановлено, що на підставі договору факторингу № 5/30-06/2015 від 30.06.2015 до позивача, як нового кредитора, з 30.06.2015 перейшло право вимоги до боржників - ПрАТ "СК "Україна" та МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", щодо страхового відшкодування за договором страхування (полісом) № АІ/4131720. Однак ПрАТ "СК"Україна" в порушення умов договору страхування (полісу) № АІ/4131720 не здійснило виплату грошового зобов`язання до 02.06.2015 потерпілій особі та в подальшому позивачу. Разом із тим, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 стосовно ПрАТ "СК "Україна" було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство. 30.03.2018 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна". 24.04.2018 позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18, які стосувались детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед позивачем. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 позивача визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна" першої черги на суму 9 547 674,57 грн., четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн. та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн. (загальна сума грошових вимог - 15 298 994,30 грн.). За твердженнями позивача, його грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у зобов`язанні, яке виникло на підставі Полісу, були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна", у зв`язку з неможливістю виконати свої зобов`язання перед кредиторами. Як зазначає позивач, 19.08.2019, у зв`язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна", він звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу. 05.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов`язання за договором страхування № АІ/4131720 виплачено страхове відшкодування у розмірі 37 342,29 грн. У подальшому, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2022 по справі № 910/432/22 відповідачем було сплачено 3% річних у розмірі 3 081,51 грн. втрати у розмірі 19 356,20 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання за договором страхування у повному обсязі, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення пені у розмірі 9 335,57 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав. Предметом спору в цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за договором страхування, право вимоги за яким набув позивач. Суд першої інстанції встановив, що відповідачем було виплачено позивачу 05.09.2019 37342,29 грн., у подальшому на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2022 у справі № 910/432/22 було сплачено 3% річних у розмірі 3 081, 51 грн. втрат у розмірі 19 356, 20 грн. Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у випадку несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17). Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування. Положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів/майна, тому лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. З огляду на зазначене, передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми виникає у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати не допустило прострочення виконання цього зобов`язання. Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що обґрунтування доводів позивача та встановлені обставини справи свідчать про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ "Страхова компанія "Україна", а не відповідачем, яким є МТСБУ. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки суду першої інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону. Висновки за результатами апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Підсумовуючи вищенаведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача сум трьох процентів річних та інфляційних втрат в повному обсязі. Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судовою колегією при розгляді даної справи враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21, предметом розгляду якої був аналогічний спір між ТОВ "Маркс.Капітал" та МТСБУ але по іншій дорожньо-траспорній пригоді. Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Враховуючи, що колегією суддів встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення. Таким чином, наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що не належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/10278/22 скасуванню, оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на суму 1500,00 грн. додано до заяви про поновлення апеляційного провадження такі копії документів: копію договору про надання послуг в сфері права від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 укладеного з Адвокатським об`єднанням "ІНС.ЛОУ ГРУП" про надання послуг в сфері права; копію додаткової угоди від 21.12.2021 до договору про надання послуг в сфері права від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021; копію додаткової угоди від 04.10.2022 № 819 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021. Зі змісту копії додаткової угоди № 819 від 04.10.2022 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 вбачається, що замовник передав, а виконавець прийняв завдання на ведення від імені замовника, в тому рахунку, справи № 970/21 (внутрішній обліковий номер) за позовом ТОВ "Маркс.Капітал" до МТСБУ із сумою позову 9335,57 грн. та вартістю відповідних послуг у розмірі 1500,00 грн. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 910/20654/21, від 14.09.2023 у справі № 910/19122/21. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на наявні у матеріалах справи докази відповідача згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України довело обставини надання останньому послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи та обґрунтувало заявлений остаточно до стягнення розмір цих послуг, тому колегія суддів вважає вимоги заяви відповідача про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, такими, що підлягають задоволенню. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/10278/22 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/10278/22 скасувати повністю. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, м. Полтава, вул. Колективна 10, код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код 21647131) 3721,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги), 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи № 910/10278/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка