Постанова 4813 № 947/7150/23

Номер провадження: 22-з/813/78/24 Справа № 947/7150/23 Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.05.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за заявою адвоката Губської Христини Юріївни, представника Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20»про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, - в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20» (далі ЖБК «Жовтневий-20») про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, в якому просила стягнути з ЖБК «Жовтневий-20» на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 30701,24 грн., а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 34899,64 грн. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. 14 червня 2023 року адвокат Губська Х.Ю., представник ЖБК «Жовтневий-20» звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Жовтневий-20» судові витрати у розмірі 10 924 грн. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2023 року заява представника ЖБК «Жовтневий-20» Губської Х.Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволена. Ухвалено додаткове рішення у справі № 947/7150/23 за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Жовтневий-20» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ЖБК «Жовтневий-20» судові витрати у розмірі 10 924 грн. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Також не погодившись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила додаткове рішення суду скасувати, ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволені заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року залишено без змін. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2023 року залишено без змін. 11 січня 2024 року адвокат Губська Х.Ю., представник ЖБК «Жовтневий-20» подала до суду заяву про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, в якій просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Жовтневий-20» судові витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткової постанови, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення заяви, з наступних підстав. За змістом статей 269 - 271 ЦПК України після проголошення рішення суд, що ухвалив його, не може, як правило, сам скасувати або змінити власне рішення. Тому, за загальним правилом, допущені недоліки судового рішення виправляються вищестоящим судом. Проте суд має ряд повноважень, передбачених цими положеннями, з усунення недоліків чи доповнення ухвалених ним рішень. Такими повноваженнями є виправлення описок та арифметичних помилок в судовому рішенні, ухвалення додаткового рішення або роз`яснення рішення суду. Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Аналізуючи вимоги статті 270 ЦПК України, слід дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Згідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати. Частинами другою-п`ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Розподіл судових витрат між сторонами врегульовано статтею 141 ЦПК України, відповідно до положень частини 1 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ЖБК «Жовтневий-20» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. 14 червня 2023 року адвокат Губська Х.Ю., представник ЖБК «Жовтневий-20» звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2023 року заява представника ЖБК «Жовтневий-20» Губської Х.Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволена. Ухвалено додаткове рішення у справі № 947/7150/23 за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Жовтневий-20» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ЖБК «Жовтневий-20» судові витрати у розмірі 10 924 грн. Не погодившись з рішенням суду та додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційними скаргами. На апеляційну скаргу, яка подана ОСОБА_1 на рішення суду, адвокат Губська Х.Ю., представник ЖБК «Жовтневий-20» подала відзив, в якому просила крім іншого вирішити питання про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 3000 грн. витрат на правову допомогу. Постановами Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2023 року залишені без змін. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23.03.2023 року між Адвокатським об`єднанням «Губський та партнери», в особі тимчасово виконуючої обов`язки керуючого партнера Губської Х.Ю. та ЖБК «Жовтневий-20», в особі голови правління Сивця О.І. був укладений договір про надання правової допомоги №

604. Відповідно до п. 2.2 договоруАдвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, також зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта у судах загальної юрисдикції та здійснювати професійну адвокатську діяльність з усіма правами представника. Для надання правової допомоги клієнту, Адвокатське об`єднання призначило адвоката Губського А.В. та адвоката Губську Х.Ю. Відповідно до п. 4 договору гонорар погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору або на підставі рахунку, наданого Адвокатським об`єднанням. Згідно з п. 3 договору договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 23 березня 2024 року. Адвокат Губська Х.Ю., представник ЖБК «Жовтневий-20» звертаючись до суду апеляційної інстанції надала рахунок-фактуру №53 від 17 серпня 2023 року, з якого вбачається, що послуга за складання відзиву на апеляційну скаргу складає 3000 грн. З платіжної інструкції № 129 від 17 серпня 2023 року вбачається, що за складання відзиву на апеляційну скаргу по справі №947/7150/23 за договором про надання правової допомоги №604 від 23.03.2023 року згідно рахунку-фактурі №53 від 17.08.2023 року ЖБК «Жовтневий-20» сплатило Адвокатському об`єднанню «Губський та партнери» 3000 грн. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36),від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заява адвоката Губської Х.Ю., представника ЖБК «Жовтневий-20» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат була направлена ОСОБА_1 на її електронну адресу, яку вона отримала 18 березня 2024 року. Проте, ОСОБА_1 не подала до суду заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу, які відповідач просив стягнути з позивача. Враховуючи те, що при ухваленні постанови Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року судом не було вирішено питання розподілу витрат на правову допомогу, співмірність заявленого розміру витрат, відсутність заперечень щодо заявленого стороною відповідача розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів в порядку статті 270 ЦПК України, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає ухвалити у справі додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Жовтневий-20»понесені витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн. Керуючись ст.ст. 141, 270, 381-384, 389, 390 ЦПК України,апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Заяву адвоката Губської Христини Юріївни, представника Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20»про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20»(ЄДРПОУ 20994132) понесені судові витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 гривень. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 09 травня 2024 року. Головуючий ______________________________________О.С. Комлева Судді ______________________________________С.О. Погорєлова ______________________________________Є.С. Сєвєрова