Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/4132/22

09.05.24 33/812/249/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/4132/22 Головуючий суду І інстанції - суддя Скрипченко С.М. Номер провадження: 33/812/249/24 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В. Категорія: ст. ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 травня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Голощаповою А.О., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, в с т а н о в и в : Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 327441 від 03 вересня 2022 року, водій ОСОБА_1 03 вересня 2022 року о 09 00 год керував транспортним засобом ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві, вул. 3-я Воєнна на перехресті з вул. Екіпажною,з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння кінцівок). Огляд на стан наркотичного сп`яніння проходити у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погодившись із зазначеною постановою суду, 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а її висновки не відповідають обставинам справи. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим на думку ОСОБА_1 огляд є не дійсним, а протокол недопустимим доказом його вини. Вказує на те, що від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння він не відмовлявся. Крім того, в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Звертає увагу суду на те, що протягом 10 хвилин після складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а саме о 09 год 20 хв 03 вересня 2022 року пройшов огляд в КНП «МОЦПЗ» МОР, про що свідчить виписка № 1662 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Стверджує, що його не відстороняли від керування транспортним засобом, що на його думку свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну. Вислухавши аргументи і доводи ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, згідно ч. 1 ст.130КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину). Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998). Системний аналіз норм ст. 130 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням /обвинуваченням. При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції). Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Оскаржена постанова судді не відповідає наведеним положенням закону. Відповідно до частин 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Аналіз наявних в матеріалах справи доказів, свідчить про те, що викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами. Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення; відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського. Відповідно до п.2, п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (тобто, відповідно до п.3 цієї Інструкції, порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння лише за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, а саме: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість чи одного з ознак алкогольного сп`яніння. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. При цьому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 327441 від 03 вересня 2022 року, водій ОСОБА_1 03 вересня 2022 року о 09-00 год керував транспортним засобом ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві, вул. 3-я Воєнна на перехресті з вул. Екіпажною, з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння кінцівок). У той же час, з відеозапису, що доданий до вказаного протоколу не вбачається, що працівниками поліції встановлювались будь - які ознаки наркотичного сп`яніння. Більш того, працівниками поліції не перевірялась реакція зіниць очей ОСОБА_1 на світло. Зокрема на відеозаписі зафіксовано наступне: працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 за порушення ПДР України, а саме через те, що водій не був пристебнутий паском безпеки. Після перевірки документів водія, працівник поліції запитав чи не вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, на що водій відповів ні. Інший працівник поліції запитав чи не вживав він наркотичні речовини, на що водій також відповів негативно. Після чого працівник поліції запитав у водія: на освідування підемо? ОСОБА_1 відповів так. В подальшому водій декілька разів повторював про свою згоду пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, але наголошував, що хоче це зробити у присутності свідків - його побратимів, які мали прийти. На момент коли підійшли його побратими, працівник поліції повідомив, що протокол про адміністративне правопорушення вже складено за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 запитав у поліцейського, що йому тепер роботи. Працівник поліції відповів: «я б Вам зараз радив підписати протокол, отримати його копію, після чого піти у лікарню й пройти медичний огляд. Після чого у Вас буде два документа з якими Ви підете в суд». Після чого, ОСОБА_1 зауважив, про те, що він просто зараз піде у лікарню й пройде медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння (а.с.6). В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що 03 вересня 2022 року будучи військовослужбовцем, поспішав у військову частину, ознак наркотичного сп`яніння мав, працівниками поліції ознаки, зазначені в протоколі не встановлювались та йому не повідомлялись. Проти проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не заперечував, а навпаки, одразу після складання протоколу пройшов огляд на стан сп`яніння в найближчому медичному закладі у присутності своїх побратимів. Згідно наданої ОСОБА_1 виписки, 03 вересня 2022 року о 09- 20 год він пройшов огляд в КНП «МОЦПЗ» МОР на стан сп`яніння, про що свідчить виписка № 1662 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. За результатами огляду, ОСОБА_1 встановлено діагноз тверезий. Згідно проведених тестів як на стан алкогольного так і на стан наркотичного сп`яніння, показники тестів негативні (а.с.27). Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення. Отже працівниками поліції не було дотримано вимог п.п. 2,4 розділу 1 та п.12 розділу 11 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, та вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103. Проаналізувавши зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, оскільки відсутні належні докази наявності у водія саме ознак наркотичного сп`яніння, які нібито були виявлені поліцейськими перед пропозицією правопорушнику пройти огляд на стан такого сп`яніння. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій». Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами. Зазначене вище є істотним порушенням встановленої законом (ч.3 ст.266 КУпАП) процедури огляду водія на стан сп`яніння, що має наслідком її недійсність (ч.5 ст.266 КУпАП) Суд не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи. За такого, до даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, апеляційний суд відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту що, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння. Враховує апеляційний суд також те, що протокол про адміністративне правопорушення є специфічним доказом у справі, оскільки за змістом статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається про вже вчинене правопорушення. Тобто його складанню мали передувати, відповідно до фактичних обставин справи, яка переглядається, встановлення як факту керування особою транспортним засобом, виявлення ознак, які давали підстави для обґрунтованої підозри вживання особою наркотичних препаратів, так і проведення огляду водія з метою встановлення стану сп`яніння, проведеного у встановленому законом порядку, тоді як належні та допустимі докази дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні. Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 03 вересня 2022 року о 09 -00 год керував транспортним засобом ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві, вул. 3-я Воєнна на перехресті з вул. Екіпажною,з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння кінцівок) та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції). На підставі наведеного та враховуючи матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена «поза розумним сумнівом». А тому, з огляду на те, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, в тому числі наркотичного сп`яніння, а у справі відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, та враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, слід дійти висновку про не встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення з огляду на встановлені вище порушення вимог статті 266 КУпАП. Отже, висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є помилковими, у зв`язку із чим постанова судді Центрального районного суду м. Миколаєва 16 травня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко