Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/10518/23

ПОСТАНОВА Іменем України 07 травня 2024 року м. Кропивницький справа № 404/10518/23 провадження № 22-ц/4809/756/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А., за участю секретаря судового засідання Гончар О.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2024 року у складі судді Павелко І.Л. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначав, що між ним та відповідачкою укладено шлюб, який зареєстровано 15.06.2023 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис

418. Вказував, що шлюбно-сімейні стосунки між ними припинені, в тому числі щодо фінансових питань і вони не вели спільний сімейний фінансовий бюджет, з причин того, що в них різні погляди на життя та на вирішення сімейно-побутових проблем. Шлюб носить формальний характер, спільне господарство, побут та бюджет не ведуться. Подальше збереження сім`ї є неможливим, а тому просив суд, розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2024 року позов задоволено. Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15.06.2023 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) управління юстиції, актовий запис 418 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073 грн.60 коп. на користь ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечуючи проти рішення суду, ?зазначала, що вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Судом не взято до уваги її клопотання про розірвання шлюбу мирним шляхом. Вказувала, що син позивача ОСОБА_3 чинив перешкоди у їх спільному житті, не давав їй доступу до особистих речей у зв?язку з чим вона вимушена була звертатися до поліції. Вважає, що суд безпідставно стягнув з неї людини пенсійного віку, судовий збір. Просила скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та стягнути сплачений нею судовий збір. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Зазначав, що доводи відповідачки є надуманими та не підтвердженні належними доказами. Вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено обставини справи та ухвалено законне рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 15.06.2023 зареєстрованому Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис

418. Сторони припинили подружні стосунки, спільного господарства не ведуть. Позивач не бажає надалі перебувати у цьому шлюбі, його намір розірвати шлюб з відповідачем є остаточним. Збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка підтримала апеляційну скаргу, позивач та його представник ОСОБА_4 заперечили проти її задоволення, просили рішення суду залишити без змін. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам в повному обсязі. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сімейне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини між сторонами припинено, а тому за таких обставин, доцільним є розірвати шлюб. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Положеннями частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 10, 11 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проаналізувавши наявні у справі докази та обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження їхнього шлюбу буде суперечити інтересам позивачки. Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже являється таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України. Оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що являється неприпустимим. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Колегія суддів вважає, що примирення і подальше подружнє життя сторін є неможливим, оскільки сім`я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, який не бажає перебувати в шлюбі з відповідачем, тобто на даний час не існує його вільної згоди на шлюб, а відтак наявні підстави для розірвання шлюбу. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Колегія вважає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача і новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадк у передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 09 травня 2024 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Дуковський О.А. Письменний