Постанова 4823 № 733/533/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 01 травня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 733/533/22 Головуючий у першій інстанції Овчарик В. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/440/24 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого-судді: Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. секретар: Мальцева І.В. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Овчарика В.М. від 19 грудня 2023 року, місце ухвалення рішення - м.Ічня, дата складання повного тексту рішення - 20 грудня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в якому просила: скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,2367 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, проведену Ічнянською районною державною нотаріальною конторою Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області 14.09.2020 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.08.2013 року та додаткової угоди від 03.12.2018 року; скасувати запис про реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №38150143 від 30.07.2014 року; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,2367 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дорогинської сільської ради Ічнянської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, шляхом повернення їй вказаної земельної ділянки від ТОВ АПК Магнат; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником земельної ділянки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2020 року, виданого Ічнянською державною нотаріальною конторою, площею 2,2367 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку позивач отримала у спадщину від своєї матері ОСОБА_2 . Після реєстрації своїх прав на земельну ділянку - 12.09.2020 року, позивач виявила, що відповідач незаконно володіє її земельною ділянкою, оскільки після отримання інформаційних довідок із Державного реєстру їй стало відомо, що станом на 21.02.2022 року зазначена вище земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача, на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.08.2013 року, укладеного між ТОВ АПК Магнат та ОСОБА_2 , строком до 03.12.2018 року, та на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 03.12.2018 року, які її мати не підписувала. Враховуючи, що у учасника правочину не було волевиявлення на його вчинення, позивач просила скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено повністю. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 2,2367 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території колишньої Дорогинської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області (на даний час - Ічнянської об`єднаної територіальної громади), шляхом повернення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат. Скасовано державну реєстрацію речового права: права оренди земельної ділянки площею 2,2367 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, проведену Ічнянською районною державною нотаріальною конторою Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області 14.09.2020 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.08.2013 року та додаткової угоди від 03.12.2018 року, скасовано запис про реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №38150143 від 30.07.2014 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат на користь ОСОБА_1 992 грн. 40 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанії Магнат на користь ОСОБА_1 20 074 грн. 32 коп., витрат за проведення судової експертизи. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат просить скасувати рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 року не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В доводах апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки постанов Верховного Суду у зазначеній категорії справ. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 зроблено висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору нормам закону. Якщо договір хоч i не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, i надалі він розглядається, як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Тобто, суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а і те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю, i чи приймав він таку оплату. У разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном i сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного, виключається, такий договір оренди вважається укладеним i може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі №227/3760/19-ц, від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 та у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №385/1243/21, від 02.08.2023 року у справі №607/16519/21. Апелянт стверджує, що дослідженими під час судового засідання доказами, які стороною позивача не спростовані, доведено те, що з 2013 року орендодавець та орендар приступили до виконання договору оренди землі, зокрема, ТОВ АПК Магнат використовувало надану йому орендодавцем земельну ділянку за її призначенням та сплачувало орендну плату у встановленому договором порядку та розмірі, яку орендодавець беззастережно приймав, а по закінченню строку дії договору його сторонами було укладено додаткову угоду про продовження строку орендних правовідносин, що свідчить про наявність волевиявлення сторін щодо фактичного укладення правочину. За доводами апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою неодноразові заяви (під час вступного слова та судових дебатів) представника позивача щодо того, що мета, яку переслідувала позивачка при поданні цього позову, є лише перегляд існуючих розмірів орендної плати. Апелянт вказує, що представник позивача у судовому засіданні визначив, що підставою звернення до суду з даним позовом є спроба внести зміни у існуючі між сторонами правовідносини, що виникли на підставі оспорюваного договору, у поза встановлений цим договором та законом спосіб. Апелянт зазначає, що у даній справі позивач, з метою перегляду існуючих між сторонами правовідносин або з інших, невідомих відповідачу підстав, заперечує факт укладання договору оренди землі, який виконувався сторонами протягом тривалого часу на умовах, визначених цим договором та додатковою угодою до нього. За доводами апелянта, дана поведінка позивача є недобросовісною, оскільки не відповідає попереднім заявам або поведінці орендодавця по договору оренди землі від 24.08.2013 року, та є зловживанням правом. Апелянт вважає, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про обґрунтованість позовних вимог, які ґpyнтуються на твердженні про неукладеність договору оренди. В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Івашко В.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, у зв`язку із її необґрунтованістю, а обгрунтоване рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2023 року, залишити без змін. В судове засідання апеляційного суду 01.05.2024 року позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ТОВ АПК Магнат, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.97,102,113,114, том 2), повторно не з`явилися. 29.04.2024 року повторно від представника відповідача - директора ТОВ АПК Магнат Лісного А.Я. через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість представника Товариства у розгляді судових справ №733/435/24, №733/437/24, який відбудеться 01.05.2024 року в Ічнянському районному суді (а.с.116, том 2). До клопотання додано роздруківку з веб-сайту Судова влада України з інформацією щодо призначення вказаних справ до розгляду (а.с.118,зворот-119, том 2). Апеляційний суд вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду від 26.02.2024 року розгляд даної справи було призначено на 10.00 годину 22.04.2024 року. 19.04.2024 року від представника відповідача - директора ТОВ АПК Магнат Лісного А.Я. через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість представника Товариства у розгляді судових справ №733/421/24, №733/422/24, №733/1612/23, який відбудеться 22.04.2024 року в Ічнянському районному суді (а.с.105, том 2). До клопотання додано роздруківку з веб-сайту Судова влада України з інформацією щодо призначення вказаних справ до розгляду (а.с.108-109, том 2). В судовому засіданні апеляційного суду 22.04.2024 року, у зв`язку із задоволенням судом даного клопотання представника відповідача, у розгляді даної справи було оголошено перерву до 13.00 години 01.05.2024 року. Відповідно до приписів п.2 ч.2 статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Згідно ч.4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки має місце повторна неявка представника відповідача ТОВ АПК Магнат в судове засідання апеляційного суду 01.05.2024 року, і при цьому, відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, зважаючи на наявність в матеріалах даної цивільної справи ордера на надання правничої правової допомоги ТОВ АПК Магнат, та враховуючи приписи статей: 223, 372 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення повторного клопотання представника відповідача щодо відкладення апеляційного розгляду даної справи. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,2367 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 821, виданого 12.09.2020 року державним нотаріусом Ічнянської районної державної контори Шарою В.В. (а.с.8,9, том 1). Вказану земельну ділянку позивач успадкувала після своєї матері ОСОБА_2 24.08.2013 року між ТОВ АПК Магнат та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,24 га, строком на 5 років (а.с.11-12, том 1), яка була передана відповідачу за актом прийому-передачі земельної ділянки та актом визначення меж земельної ділянки від 24.08.2013 року (а.с.13, том 1). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованої 30.07.2014 року реєстраційною службою Прилуцького міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області, державним реєстратором Вегерою В.А. було внесено запис про державну реєстрацію права оренди за номером 6501118, земельної ділянки площею 2,24 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, вчинений на підставі договору оренди земельної ділянки №б/н, укладеного 24.08.2013 року між ТОВ АПК Магнат та ОСОБА_2 строком на 5 років (а.с.52, том 1). 03.12.2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ АПК Магнат було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №б/н від 24.08.2013 року, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк дії договору оренди землі №б/н від 24.08.2013 року на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації (а.с.53, том 1). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованої 05.01.2019 року, 30.07.2014 року державним реєстратором Вегерою В.А. було внесено запис про державну реєстрацію права оренди за номером 6501118 земельної ділянки площею 2,2367 га, кадастровий номер 7421784000:03:000:0552, вчинений на підставі договору оренди земельної ділянки №б/н, укладеного 24.08.2013 року між ТОВ АПК Магнат та ОСОБА_2 , та додаткової угоди до договору оренди землі №б/н строком до 03.12.2028 року (а.с.54, том 1). Згідно копій платіжних відомостей, виданих ТОВ АПК Магнат, ОСОБА_2 отримувала орендну плату від відповідача (а.с.35-42, том 1), що також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а.с.12-13, том 2). Із листа-повідомлення від 23.05.2022 року №326, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що ТОВ АПК Магнат повідомляє позивача про зобов`язання повідомити орендаря про зміну власника у місячний строк, та звертає увагу на його переважне право на укладення договору оренди (а.с.43-44, том 1). Як вбачається із довідки ТОВ АПК Магнат від 24.10.2023 року, у відповідача перебуває у користуванні земельна ділянка з кадастровим номером 7421784000:03:000:0552 відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.08.2013 року між ТОВ АПК Магнат та ОСОБА_2 , та додаткової угоди від 03.12.2018 року, укладеної між тими самими сторонами. Право оренди на зазначену земельну ділянку було зареєстроване 30.07.2014 року. Інших договорів оренди між ОСОБА_2 та ТОВ АПК Магнат не укладалося. З моменту укладення договору, сторони приступили до його виконання, зокрема, підприємство сплачувало орендну плату ОСОБА_2 у порядку та розмірі, передбаченому договором, при цьому, ОСОБА_2 жодного разу не порушувала питання перед відповідачем щодо відсутності договірних відносин з приводу оренди належної їй земельної ділянки або неналежного виконання договору. З моменту смерті ОСОБА_2 24.01.2020 року, та до цього часу жодних повідомлень, визначених статтею 148-1 Земельного кодексу України про перехід прав власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421784000:03:000:0552, а також заяв про неналежне виконання умов договору від 24.08.2013 року чи про його розірвання, орендарю не надходило. Після смерті ОСОБА_2 , за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року була нарахована, але не виплачена орендна плата у розмірі 4 951,35 грн., яка буде виплачена ТОВ АПК Магнат невідкладно після отримання відомостей від особи, яка набула право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7421784000:03:000:0552 (а.с.28, зворот, том 2). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджувала, що оспорюваний нею договір оренди земельної ділянки №б/н від 24.08.2013 року попередній власник земельної ділянки - ОСОБА_2 не підписувала, підпис у договорі вчинено іншою особою. 13.10.2022 року позивачем було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.80-81, том 1), яке ухвалою суду першої інстанції від 13.10.2022 року було задоволено (а.с.85-87, том 1). 21.12.2022 року, 27.12.2022 року від Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на адресу суду першої інстанції надійшов лист про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с.88-89,93-94, том 1). 07.02.2023 року позивачем було подано клопотання про доручення проведення судової почеркознавчої експертизи іншій експертній установі (а.с.122-123, том 1), яке було задоволено ухвалою суду першої інстанції від 20.02.2023 року, та доручено проведення судової почеркознавчої експертизи Київському відділенню Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (а.с.139-141, том 1). 14.08.2023 року до суду першої інстанції надійшов висновок експерта №568/686-688 від 09.08.2023 року за результатами проведення судової експертизи (а.с.211-229, том 1), з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_2 на зворотній стороні другого аркушу договору оренди земельної ділянки від 24.08.2013 року, в розділі Орендодавець, в графі Підписи сторін та в акті прийому-передачі земельної ділянки від 24.08.2013 року в графі Орендодавець, наданих ТОВ АПК Магнат, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 03.12.2018 року до договору оренди землі №б/н від 24.08.2013 року, реєстраційний №6501118 від 30.07.2014 року, в розділі Орендодавець в графі (підпис), наданій ТОВ АПК Магнат, виконаний ОСОБА_2 . 24.10.2023 року представником відповідача до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.31-34, том 2). Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що спірний договір оренди земельної ділянки від 24.08.2013 року ОСОБА_2 не підписувала, і тому відсутні підстави вважати, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, у зв`язку з чим він вважається неукладеним. За даних обставин, укладена у подальшому додаткова угода від 03.12.2018 року не має правового значення, оскільки не містить в собі всіх істотних умов, передбачених, зокрема, Законом України Про оренду землі. Сам же факт виплати орендної плати ОСОБА_2 , як вказав суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 19.12.2023 року, не свідчить про укладення нею договору оренди земельної ділянки. Щодо строку позовної давності, про застосування якого було заявлено представником відповідача, суд першої інстанції зазначив, що даний строк не є пропущеним, оскільки позивачем подано до суду негаторний позов, який можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 , виходячи із дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки, обрала ефективний спосіб захисту свого порушеного права на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення спадкодавцем договору оренди земельної ділянки саме у мотивах негаторного позову, із похідною позовною вимогою про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, і зібрані по справі докази доводять, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, і підлягають задоволенню у повному обсязі. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ТОВ АПК Магнат відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 року не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. В доводах апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки постанов Верховного Суду у зазначеній категорії справ. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 зроблено висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору нормам закону. Якщо договір хоч i не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, i надалі він розглядається, як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Тобто, суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а і те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю, i чи приймав він таку оплату. У разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном i сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного, виключається, такий договір оренди вважається укладеним i може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі №227/3760/19-ц, від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 та у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №385/1243/21, від 02.08.2023 року у справі №607/16519/21. Апелянт стверджує, що дослідженими під час судового засідання доказами, які стороною позивача не спростовані, доведено те, що з 2013 року орендодавець та орендар приступили до виконання договору оренди землі, зокрема, ТОВ АПК Магнат використовувало надану йому орендодавцем земельну ділянку за її призначенням та сплачувало орендну плату у встановленому договором порядку та розмірі, яку орендодавець беззастережно приймав, а по закінченню строку дії договору його сторонами було укладено додаткову угоду про продовження строку орендних правовідносин, що свідчить про наявність волевиявлення сторін щодо фактичного укладення правочину. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 року, виходячи із наступного. Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 6.2.-6.28, 6.33-6.38 постанови від 26.10.2022 року у справі №227/3760/19-ц, провадження №14-79цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: …6.2. Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин. 6.3. Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 6.4. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. 6.5. Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). 6.6. Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. 6.7. Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). 6.8. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети. 6.9. Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили. 6.10. Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України. 6.11. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. 6.12. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. 6.13. Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи. 6.14. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України. 6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. 6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. 6.17. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. 6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. 6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. 6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків. 6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. 6.22. Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків). 6.23. За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину. 6.24. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством. 6.25. Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України). 6.26. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 6.27. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 6.28. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). 6.33. Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору. 6.34. Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. 6.35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. 6.36. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. 6.37.Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. 6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 та у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №385/1243/21, від 02.08.2023 року у справі №607/16519/21. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Апелянт в обґрунтування своєї незгоди із рішенням суду першої інстанції посилається на те, що дослідженими під час судового засідання доказами, які стороною позивача не спростовано, доведено, що з 2013 року орендодавець та орендар приступили до виконання договору оренди землі, зокрема, ТОВ АПК Магнат використовувало надану йому орендодавцем земельну ділянку за її призначенням та сплачував орендну плату у встановленому договором порядку та розмірі, яку орендодавець беззастережно приймав, а по закінченню строку дії договору, його сторонами було укладено додаткову угоду про продовження строку орендних правовідносин, що свідчить про наявність волевиявлення сторін щодо фактичного укладення правочину. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Матеріали даної цивільної справи містять в собі докази того, що за життя ОСОБА_2 , як власник спірної земельної ділянки, отримувала орендну плату від ТОВ АПК Магнат, що підтверджується копіями платіжних відомостей, виданих ТОВ АПК Магнат (а.с.35-42,том 1), а також відомостями із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а.с.12-13, том 2). При цьому, позивач, як спадкоємець ОСОБА_2 , і відповідно, новий власник спірної земельної ділянки, орендної плати від ТОВ АПК Магнат не отримувала. Проте, сам лише факт отримання за життя ОСОБА_2 , як власником спірної земельної ділянки, від ТОВ АПК Магнат певних грошових коштів в якості, як зазначає апелянт, орендної плати за спірним договором оренди, не може свідчити, що даний договір виконувався обома сторонами, і тому його кваліфікація, як неукладеного, не виключається. Крім того, даний факт належним чином не доводить тих обставин, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, щодо розміру орендної плати, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату в певному розмірі, що, відповідно до приписів частини першої статті 638 ЦК України, виключає можливість визнання такого договору укладеним. Щодо строку позовної давності, про застосування якого було заявлено представником відповідача, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 19.12.2023 року зазначив, що даний строк не є пропущеним, оскільки позивачем подано до суду негаторний позов, який можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки. Приймаючи до уваги викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 року про наявність підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову, оскільки даний висновок суду першої інстанції узгоджується із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи, та із приписами Закону, які регламентують спірні правовідносини. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2023 року, підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат - залишити без задоволення. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: