Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/149/24

Справа № 930/149/24 Провадження № 22-ц/801/927/2024 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2024 рокуСправа № 930/149/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів : Берегового О. Ю., Шемети Т. М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Немирівської міської ради Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан Валентини Іванівни, про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області про повернення позовної заяви, постановлену у цій справі 27 лютого 2024 року в м. Немирові суддею цього суду ОСОБА_3 , В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Немирівської міської ради Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан Валентини Іванівни, про визнання права власності на спадкове майно. 17 січня 2024 року ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області цей позов залишено без руху для усунення недоліків. 27 лютого 2024 року ухвалою цього ж суду указаний позов позивачам повернуто через те, що ними не усунуто недоліки позовної заяви. Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема скаржник посилається на те, що вимога щодо конкретизації позовних вимог могла бути викладена судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження і така обставина не могла бути перешкодою у відкритті провадження. При цьому, всі наведені в ухвалі підстави для залишення позовної заяви без руху стороною позивача були усунуті. Проте суд першої інстанції вчинив грубе порушення процесуального Закону (ч. 3 ст. 185 ЦПК України) та фактично позбавив позивачів доступу до правосуддя. Сторона позивача не вбачала необхідності на стадії пред`явлення позову збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог та/або змінювати підстави та предмет позову. Про можливу реалізацію даного процесуального права сторони позивача (в підготовчому засіданні, або до першого судового засідання по справі) було вказано у заяві про усунення недоліків позову. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що згідно плану будинку, останній складається з певних жилих та нежилих приміщень, а згідно схематичного плану земельної ділянки поряд із житловим будинком розташовані господарські будівлі, проте вказана обставина не могла слугувати підставою для неможливості відкриття провадження у справі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК Україниокремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви заявникові. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. З матеріалів справи слідує, що 17 січня 2024 року ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області зазначений вище позов залишено без руху. При постановленні цієї ухвали суд виходив з того, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачі є племінниками померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , тобто в силу положень ст. 1265 ЦК України входять до п`ятої черги спадкування. Однак доказів відсутності спадкоємців попередніх черг до суду не надано. Окрім того, позивачі посилаються на те, що житловий будинок, на який вони просять визнати за ними право власності, належав голові колгоспоного двору (матері померлого дядька позивачів) ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак доказів того, що голова колгоспного двору ОСОБА_5 померла, до суду не надано, як і не надано доказів, що лише ОСОБА_4 був єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 . Разом із тим, у позовній заяві позивачами не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме не вказано в якій формі має бути визнано право власності на спадкове майно (спадкування за законом чи заповітом), в якій частці позивачі просять визнати за ними право власності на спадкове майно, до того ж не вказано склад спадкового майна (житловий будинок, його кімнати та господарські будівлі), а також за ким зареєстровано право власності на спадкове майно. Звертаючись до суду, позивачі способом захисту своїх прав обрали саме визнання права власності на нерухоме майно, при цьому нормами ЦПК України прямо визначено, що це майновий позов. Таким чином, при досліджені позовної заяви та доданих до неї документів суд з`ясував, що позивачами не надано належних доказів вартості спірного майна (звіту про оцінку майна), відповідно до яких має бути визначена ціна позову та у пропорційному співвідношенні судовий збір. Отже, позивачам в порядку усунення недоліків позову також слід зазначити ціну позову, виходячи із дійсної ринкової вартості майна на час звернення до суду з даним позовом, надати докази (квитанцію) про сплату судового збору на загальну суму, що буде відповідати заздалегідь встановленій оцінці майна, право на яке вони просять визнати. Позивачам запропоновано протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, усунути зазначені недоліки (а. с. 40). 25 січня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Фєдосєєв Д.О. подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначив, що після померлого ОСОБА_4 відкрилася спадщина за законом та спадкоємцями всього належного йому майна були його рідні сестри ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Проте вказані особи відмовилися від прийняття спадщини та користь позивачів у даній справі ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Відповідні заяви про відмову від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців наявні у матеріалах спадкової справи. При цьому про відсутність у позивачів даних документів було у відповідності до вимог процесуального Закону вказано у тексті позовної заяви. Так, у останньому абзаці четвертої сторінки було зазначено, що у позивачів відсутні матеріали спадкової справи ОСОБА_4 , оскільки відповідні матеріали перебувають у третьої особи - приватного нотаріуса. Крім того, представник ОСОБА_1 адвокат Федосєєв Д.О. вказав, що не може в силу положень Закону України «Про нотаріат» та положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» витребувати вищевказану інформацію самостійно. А тому дане питання мало б бути вирішене судом вже після відкриття провадження у справі ( у підготовчому засіданні або до першого судового засідання, в тому числі за заявою позивачів про витребування доказів). Отже виконати вимогу суду щодо надання інформації та/або підтверджуючих документів про відсутність спадкоємців попередніх черг наразі є неможливим в силу об`єктивних обставин. Факт смерті ОСОБА_5 встановлений рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 року у справі №140/909/17, у якому в першому абзаці другої сторінки описової частини зазначено, що мати заявника ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08 серпня 2016 року (вказане рішення надано разом із позовною заявою). Отже даний факт не потребує доказуванню та вимога суду в цій частині ухвали фактично виконана. Доказами того, що спірний будинок належав померлій ОСОБА_5 є свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння від 20 листопада 1989 року на ім?я ОСОБА_5 (доказ наданий разом із позовною заявою), а також довідка Брацлавської селищної ради від 18 грудня 2023 року, відповідно до якої вищевказаний будинок відноситься до категорії колгоспного двору і станом на 15 вітня 1991 року склад двору був наступним: « ОСОБА_5 та ОСОБА_4 » (доказ наданий разом із позовною заявою). Отже вимога суду в цій частині фактично виконана. Доказом того, що ОСОБА_4 був єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , є юридично встановлений факт рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 року у справі №140/909/17, у якому в третьому абзаці першої сторінки описової частини вказано, що спадкоємцем за законом на майно спадкодавця є заявник, син спадкодавці ОСОБА_4 , інших спадкоємців не має. Вказане рішення надано разом із позовною заявою. Отже, вимога суду в цій частині фактично виконана. Заявлена у позові вимога «визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - житловий будинок (колгоспний двір) АДРЕСА_1 » фактично передбачає визнання права власності на спадкове майно (спадкування за законом, після померлого ОСОБА_4 ). Про це вказано у змісті самого позову та очевидним є визнання права власності на будинок у цілому по частині за спадкоємцями - племінниками померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, оскільки наявні два спадкоємці. Отже вимога суду щодо конкретизації вимог позову фактично виконана, а уточнення позовних вимог буде здійснено в межах норм процесуального закону (вже після відкриття провадження по справі). На виконання вимог процесуального Закону, у позовній заяві в розділі під заголовком «щодо оплати судового збору» указано, що позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в силу положень п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а щодо сплати судового збору позивачем ОСОБА_2 , то для належної його оплати, останнім зроблено оцінку ринкової вартості об`єкту нерухомого майна, яка станом на 22 листопада 2023 року склала 144 057 грн. (копія висновку надана разом із позовною заявою). Далі за текстом позову наведено розрахунок ціни позову для визначання суми судового збору та пояснено чому позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн., тобто у мінімальному розмірі, встановленому станом на 01 січня 2024 року. При цьому у позові зазначено обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (сплачуються). Отже ціна позову та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, зазначені у змісті позовної заяви та вимога суду в цій частині фактично виконана (а. с. 47-49). 27 лютого 2024 року ухвалою цього ж суду указаний позов позивачам повернуто через те, що ними не усунуто недоліки позовної заяви. При постановленні цієї ухвали суд виходив з того, що всупереч вимог ухвали судді Немирівського районного суду Вінницької області від 17 січня 2024 року позивачами та представником позивача не подано позовну заяву у новій редакції, у якій необхідно було, зокрема конкретизувати зміст позовних вимог; зазначити докази, що підтверджують обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги; зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), та подати клопотання про витребування доказів, які представник позивача не може самостійно надати до суду, та які на думку представника позивача можна було б вирішити вже після відкриття провадження у справі (в тому числі за заявою позивачів про витребування доказів). До того ж, сам представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Федосєєв Д.О. вже подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що свідчить про те, що участі у справі він брати не бажає. Відсутність такої інформації позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду, оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог, а такі вимоги не конкретизовані (згідно плану будинку, останній складається з певних жилих та нежилих приміщень, а згідно схематичного плану земельної ділянки поряд із житловим будинком розташовані господарські будівлі). Станом на 27 лютого 2024 року ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не виконана в повному обсязі. Однак із такими висновками суду неможливо погодитись з огляду на таке. Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України). Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У ч. 1 ст. 185 ЦПК Українизазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Виходячи із аналізу ст. 175 ЦПК України, не підтвердження обставин, якими обґрунтовано позов, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для залишення позовної заяви без руху та її повернення. Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у пункті 7 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» звернув увагу судів на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що за змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України суд першої інстанції саме під час ухвалення рішення повинен був вирішити серед іншого такі питання як, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, а не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, натомість суд першої інстанції на стадії відкриття провадження у своїй ухвалі фактично визначив предмет доказування у цій справі, однак указане підлягає встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України), що є неприпустимим. Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачами зазначено обставини, яким обґрунтовуються позовні вимоги, та долучено до позову докази, якими ці обставини підтверджуються, мотивовано розмір сплаченого судового збору, що виключало можливість вчинення такої процесуальної дії судом як залишення позову без руху, а представником ОСОБА_1 у заяві про усунення недоліків позовної заяви було надано пояснення суду на кожен аргумент, а тому підстав повертати позовну заяву останнім у суду не було. Суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі доданих доказів до позовної заяви. Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, зазначених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивачів на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви, тому оскаржувана ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням матеріалів вказаної позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 382384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року скасувати, вказану справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : О. Ю. Береговий Т. М. Шемета