Постанова Львівський апеляційний суд № 463/8071/23

Справа № 463/8071/23 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/223/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мікуш Ю.Р., Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., Секретар Cалата Я.І., З участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника- адвоката Кульчицького О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №463/8071/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Яциника Володимира Васильовича на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 19 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в с т а н о в и в : 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовної вимоги зазначає, що 05 січня 2022 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 . В шлюбі прожили один тиждень, оскільки 12 січня 2022 року відповідач її залишив та виїхав у Німеччину по місцю свого проживання. З того часу вони не підтримують жодних контактів, останній не цікавиться нею та її життям у час війни, не має наміру повертатися в Україну. Зазначає, що сімейне життя між ними не склалось, мають різні інтереси та погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, що подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим. Спільного господарства не ведуть. Просила позов задовольнити, строк для припинення не надавати. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 19 грудня 2023 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 05 січня 2022 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) області, про що зроблено актовий запис №07. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1073,60 грн сплаченого судового збору. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Яциник В.В. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необгунтованим, оскільки спір не підсудний Личаківському районному суду міста Львова, на позивача не розповсюджується ч.1 ст.28 ЦПК України. Позивач зазначала, що вона постійно проживає на території Республіки Італія, у зв"язку з чим підсудність справи має визначатися Верховним Судом, оскільки в даному випадку спір існує між громадянином України та іноземцем, які проживають за межами України. Суд позбавив сторін можливості для примирення і не зупинив провадження у справі, у зв"язку з чим просить суд сприяти в примиренні шляхом надання строку для збереження сім"ї в інтересах обох сторін. Просить скасувати рішення Личаківського районного суду міста Львова від 19 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а також вирішити питання судових витрат. 05 вересня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Кульчицького О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Зазначає, що позивач разом з своєю неповнолітньою дитиною проживали та проживають на території України у зв"язку з чим відсутні підстави для передачі справи до Верховного Суду для визначення підсудності. Посилається на те, що у цій справі до застосування підлягає ч.2 ст.28 ЦПК України, якою передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти, або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Примирення та збереження шлюбу є неможливим з підстав зазначених в позовній заяві. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника -адвоката Кульчицького О.С. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Судом встановлені такі обставини. 05.01.2022 року сторони зареєстрували шлюб у Франківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) області, про що зроблено актовий запис №07. (а.с.3). Позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином Федеративної Республіки Німеччина. Позивач зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15). За цією ж адресою зареєстрована та проживає неповнолітня донька позивачки ОСОБА_5 (а.с.17). Вулиця Костя Левицького територіально відноситься до Личаківського району м.Львова. Звертаючись з позовом про розірвання шлюбу, позивач стверджує, що відповідач одразу після укладення шлюбу, а саме 12 січня 2022 року виїхав за межі України та більше кордон України не перетинав. У зв`язку з цим шлюбні відносини фактично припинилися, сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, шлюб існує формально, тому є всі підстави для його припинення. Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, судом першої інстанції враховані зазначені обставини, а також те, що позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу. Судом взято до уваги вимоги сімейного законодавства, які передбчають добровільний характер шлюбу . Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.51 Конституції України та ч. 1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно із ст.3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч.1 ст.21 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Обов`язки подружжя передбачені у ст.55 Сімейного кодексу України, зокрема, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї. Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції правильно врахував пояснення позивачки про те, що спільне життя між сторонами не склалось, сторони не підтримують подружніх відносин, оскільки проживають у різних країнах, шлюб існує формально. Заперечуючи проти розірвання шлюбу, відповідач не надав жодних доказів про те, що для збереження шлюбу він вживає заходів, зокрема дбає про матеріальне забезпечення сім`ї, надає дружині допомогу, у них існує почуття взаємної любові і поваги. Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України). Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що сторони фактично разом не проживають, не ведуть спільного господарства, шлюб остаточно припинений, оскільки відповідач проживає в іншій країні, примирення за таких обставин не можливе, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення ухвалене з порушенням правил підсудності є безпідставними , враховуючи такі вимоги процесуального закону. Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Яке встановлено вище позивач проживає у Личаківському районі м.Львова і має на утриманні неповнолітню дитину, тому звернулася до суду з дотриманням правил альтернативної територіальної підсудності. Посилання представника відповідача -адвоката Яциника В.В. на те, що у даній справі необхідно застосовувати вимоги ст.29 ЦПК України,якою передбачено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово є безпідставним, оскільки зазначена норма процесуального закону застосовується у тому випадку, коли обидві сторони проживають за межами України, однак позивач проживає в Україні, що стверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с.15). В судовому засіданні апеляційної інстанції, позивач пояснила, що по роботі інколи їй доводиться відбувати у відрядження в Італію, однак постійним місцем її проживання разом з неповнолітньою дочкою є АДРЕСА_1 , що відноситься до Личаківського району м.Львова. У цьому районі її неповнолітня дочка навчається у школі. Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання судом строку для примирення, апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи, судом першої інстанції обґрунтовано враховано категоричне заперечення позивачки на надання строку для примирення, що вона підтвердила і в суді апеляційної інстанції, тому підстав для скасування рішення в цій частині також немає. Як зазначалося вище примушування жінки до збереження шлюбу є порушенням права дружини на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Для збереження шлюбних відносин необхідне бажання як чоловіка так і жінки, а за відсутності такого бажання в одного з них, процесуальні норми закону, які вказують на можливість надання строку на примирення не можуть бути застосовані. З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яциника Володимира Васильовича залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 19 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 02 травня 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк