Постанова 4824 № 753/4181/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №753/4181/22 Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П. Провадження №22-ц/824/301/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 2 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26.07.2023 у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи В травні 2022 року КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12560,88 грн., за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 10114,80 грн, витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира під`єднана до внутрішньобудинкової систем телопостачання. Оскільки від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку відповідач не відмовлявся (не відключався), але своєчасно не сплачує за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2021 становить 10 114,80 грн та складається із заборгованості за послуги центалізованого постачання гярячої води. Крім того, позивач посилався на те, що на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 562,88 грн. Зазначає, що стягненню підлягає сума заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 114,80 грн., за спожиті послуги з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018 - 12 562,88 грн., що разом складає 22 675,68 грн. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.07.2023 року позовні вимоги у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, дійшов до висновку, що позивач довідувався про порушення свого права щомісячно - періодично, після кожної періодичної не сплати відповідачем боргу за надані послуги позивачем. А тому перебіг загальної позовної давності починався з кожного місяця заборгованості. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 10.08.2023, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, в іншій частині рішення залишити без змін. Вважає рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2023 незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарг зазначає, що суд першої інстанції неправомірно застосував строки позовної давності. Вказує, що суд мав надати оцінку доводам позовної заяви з`ясувати чи підлягають вони задоволенню і чи наявний факт порушення права позивача, а лише потім застосовувати строк позовної давності. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що серпня 2014 року у газеті Хрещатик № 111 (4511) опублікований договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ «Київенерго» . 28.03.2018 в офіційному віснику Київської міської ради - газеті Хрещатик (випуск № 34 (5085) на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води . Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація № 591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. 11.10.2018 між ПАТ Київенерго (кредитор) та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, за умовами якого новий кредитор набув право вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 560, 88 грн. за адресою: АДРЕСА_1 . Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго КП Київтеплоенерго визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ Київенерго. За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП Київтеплоенерго видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. За твердженнями позивача, відповідач, будучи споживачем даних комунальних послуг, неналежним чином виконував обов`язки по їх оплаті, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиті до послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води у загальній сумі 22 675,68 грн. Відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 22.06.2009. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року). Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України, Про теплопостачання, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01.05.2018, до 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання здійснювало ПАТ «Київенерго». Частиною 1 статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Згідно із ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 162 ЖК України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Згідно із п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа. Колегія суддів встановила, що на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018 укладеного з ПАТ «Київенерго» набув право вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 560, 88 грн. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Колегія судді зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01.11.2018 по 31.10.2021 сума боргу складає 10 114,80 грн - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води. У відповідача наявна заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018 у розмірі 12 560,88 грн. Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирних будинках, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку , споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менше як двох мешканців будинку. Згідно з п.14 Постанови показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця. Пунктом 20 Постанови встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання абз. 2 п. 21 з централізованого опалення з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством. Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено здійснення споживачем оплати за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Перебіг загальної позовної давності починається від дня коли особа (Позивач) довідався про порушення свого права, з певного моменту (факту) (ст. 261 ЦК України). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, та прийшла до висновку, що КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих від березня 2017 року до травня 2022 року включно. Проте, матеріали справи не містять жодного розрахунку заборгованості відповідача яка утворилася до 01.05.2018 з щомісячними нарахування за весь період боргу, що переданий за договором Договором №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». А тому у суду відсутня можливість перевірити вірність нарахування заборгованості відповідачу нараховану до 01.05.2018. Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів прийшла до висновку, що хоча позивач звернувся з позовом в строк, проте не надав належних доказів на підставі яких можливо було встановити дійсну заборгованості відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 562,88 грн., у зв`язку з чим судом першої інстанції було вірно відмовлено в задоволені позову в цій частині. Інші доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко