Ухвала КЦС ВС № 206/3355/19

Ухвала 01 травня 2024 року м. Київ справа № 206/3355/19 провадження № 61-16087св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та ВСТАНОВИВ: 08 листопада 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, рішення Самарського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року залишити в силі. 13 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу за провадженням № 61-16087ск23 призначено судді-доповідачеві Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О. 20 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В. касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без руху та надано заявнику не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків, а саме для зазначення підстав касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року в частині посилання заявником на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду; надання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвалу від 20 листопада 2023 року направлено на офіційну поштову адресу, вказану заявником в касаційній скарзі, 31 листопада 2023 року. Копію ухвали суду від 20 листопада 2023 року АТ «Укрзалізниця» отримало 07 грудня 2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (поштовий ідентифікатор 0306310488560). 19 грудня 2023 року через систему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку АТ «Укрзалізниця» направило до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій просило поновити встановлений судом процесуальний строк на усунення недоліків касаційної скарги. 10 січня 2024 року розпорядженням заступника керівника Апарату-Керівника секретаріату О. Грицик у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 зі змінами та доповненнями, розділу 4.2 тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року № 9 «Про обрання суддів до Великої Палати Верховного Суду» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-16087ск23. 10 січня 2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за касаційним провадженням № 61-16087ск23 призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Пророк В. В. У зв`язку із увільненням від роботи судді Калараша А. А. на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони 17 січня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Пророк В. В. Виготовлений проєкт ухвали від 31 січня 2024 року про відмову у прийнятті касаційної скарги та повернення її особі, яка її подала, суддями, які входять до складу колегії, підписаний не був з посиланням на те, що ухвалу про повернення касаційної скарги суддя постановляє одноособово. 14 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. (суддя-доповідач) справу № 206/3355/19за касаційним провадженням № 61-16087ск23 було передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про повернення касаційної скарги одноособово суддею-доповідачем та для вирішення питання щодо належного складу суду при поверненні касаційної скарги особі, яка її подала. 19 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду матеріали касаційного провадження № 61-16087ск23 повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на те, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вирішувала питання про відкриття касаційного провадження у справі, а на розгляд Об`єднаної палати згідно з вимогами частини другої статті 403 ЦПК України передається справа, а не матеріали касаційного провадження. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду виснувала, що підстави, передбачені частиною другою статті 403 ЦПК України, для передачі матеріалів касаційного провадження на її розгляд відсутні. З ухвали Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2024 року вбачається, що ЦПК України унеможливлює передачу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду матеріалів касаційного провадження незалежно від характеру спірного питання, що виникло на стадії прийняття касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження. У межах касаційного провадження № 61-16087ск23 заявником матеріали на усунення недоліків касаційної скарги направлено з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року, клопотання про продовження строку на усунення недоліків заявником не подано, що може бути підставою для відмови у прийнятті касаційної скарги та повернення її заявнику. Проте у справі не визначено належний склад суду (колегіальний чи одноособовий) для розгляду питання щодо повернення касаційної скарги. Оскільки Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила про неможливість розгляду вказаного процесуального питання без відкриття провадження у справі, колегія суддів визнала за необхідне врахувати зазначену правову позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та ухвалою від 29 лютого 2024 року відкрила касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, витребувала із Самарського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 206/3355/19. У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду, 10 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхіднепередати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Як зауважив Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11). Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. ЄСПЛ роз`яснив, що право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами щодо єдиного застосування закону. Суперечливі рішення національних судів, особливо судів найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. Верховний суд має забезпечувати єдність судової практики для того, щоб виправляти непослідовності та, таким чином, підтримувати громадську довіру до судової системи (рішення ЄСПЛ від 12 травня 2012 року у справі «Альбу та інші проти Румунії» (Albu and others v. Romania), заява № 34796/09). Існує тісний зв`язок між принципом єдності судової практики, з однієї сторони, та механізмами доступу до Верховного Суду, з іншої. Велика Палата Верховного Суду розглядала питання про склад суду апеляційної інстанції у разі повернення апеляційної скарги. З урахуванням того, що норми ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є уніфікованими, а склад суду як у суді апеляційної інстанції, так і у суді касаційної інстанції є колегіальним, вказані постанови застосовні при визначенні складу суду касаційної інстанції при повернення касаційної скарги. У постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про склад суду апеляційної інстанції у випадках, передбачених, параграфом 2 Глави 1 розділу V ЦПК України та зауважила, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. З урахуванням наведеного й обставин цієї справи, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України). У постанові від 19 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в розумінні частини шостої статті 169 КАС України вирішення питання про повернення позовної заяви у зв`язку з тим, що позивач не усунув її недоліків, мав би вирішувати колегіальний склад суду, визначений за результатами автоматизованого розподілу справи (подібний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у своїх рішеннях раніше, зокрема, у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 9901/588/19 (провадження № 11-47заі20)). Правильність такого висновку зауважується через системний аналіз норм КАС України, зокрема правил його статей 32 та 33, якими врегульовано здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово та колегією суддів. Із цього аналізу випливає, що законодавець запровадив колегіальний розгляд складних справ та перегляд справ судами апеляційної та касаційної інстанцій з метою додаткового забезпечення об`єктивності результатів судового розгляду таких справ. Велика Палата Верховного Суду вважала, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм процесуального права зробив передчасний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви одноособово, що призвело до розгляду справи неповноважним складом суду. Із аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, і Касаційній адміністративний суд у складу Верховного Суду повертають касаційні скарги колегією суддів у складі трьох суддів (див. ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 січня 2024 року у справі № 910/8982/22, від 25 січня 2024 року у справі № 910/12840/23, від 24 жовтня 2023 року у справі № 916/3531/22, від 22 березня 2023 року у справі № 915/1320/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі № 460/19218/22, від 10 січня 2024 року у справі № 580/4856/22 та інші). Велика Палата Верховного Суду, яка відповідно до її повноважень забезпечує однакове застосування судами норм права, також вирішує питання про повернення касаційної скарги всім складом суддів (ухвали від 01 лютого 2024 року у справі № 420/1168/21 (провадження № 11-20за24), від 14 липня 2022 року у справі № 947/25685/20 (провадження № 14-53зц22)). Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики. У частині першій статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Тобто порядок розгляду справ та формування єдиної судової практики у кожній судовій юрисдикції здійснюється відповідно до процесуального закону, яким у судах цивільної юрисдикції є ЦПК України. У частині першій статті 14 ЦПК України передбачено, що в судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІТС). Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в ЄСІТС у день надходження документів (частина друга статті 14 ЦПК України). Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється ЄСІТС у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) (частина третя статті 14 ЦПК України). Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. У статті 33 ЦПК України передбачено визначення складу суду. А саме, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється ЄСІТС під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений ЄСІТС суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду. Частинами четвертою та п`ятою статті 34 ЦПК України визначено, що перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного цивільного суду (палатою), об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду (об`єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду. За вимогами частини одинадцятої зазначеної статті питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів вирішується колегією суддів, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статті 33 цього Кодексу, до початку розгляду справи, з урахуванням категорії і складності справи, про що постановляється відповідна ухвала. Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Отже, можна зробити висновок, що в суді касаційної інстанції розгляд справ здійснюється у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, крім випадків, коли законодавством передбачений розгляд певних питань одноособово. Такий випадок передбачений у 393 ЦПК України, частини перша та друга якої визначають, що касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу, і такий суддя, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовує положення статті 185 цього Кодексу, про що постановляє відповідну ухвалу, а саме залишає касаційну скаргу без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків його касаційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо: 1) касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції; 3) до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання; 4) у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Частина четверта статті 393 ЦПК України не містить посилань на вирішення питання повернення касаційної скарги суддею-доповідачем одноособово. У нормі зазначено слово «суд»: касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом у передбачених законом випадках. Друге речення частини 5 цієї статті передбачає, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. У частині першій статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). При цьому у частині сьомій зазначеної статті вказано, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи. Зазначена ухвала надсилається скаржнику та учасникам справи. До ухвали додаються копії касаційної скарги та доданих до неї документів, крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет. За наявної колізії у статті 394 ЦПК України із практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вбачається, що ним застосовуються загальні вимоги ЦПК України про склад суду при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження справі (відмову у відкритті), а саме колегією у складі трьох суддів (частина перша статті 394 ЦПК України). Можна зробити висновок, що чинним ЦПК України передбачено загальне правило про колегіальний розгляд справи у суді касаційної інстанції. Це правило враховане і в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 (далі - Положення), і в Тимчасових засадах використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (далі - Тимчасові засади). Відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Положення терміни вживаються в такому значенні: - постійно-діюча колегія суддів - колегія суддів, що складається з основного складу та резервних суддів; - основний склад постійно-діючої колегії - визначений процесуальним законодавством кількісний склад суддів, які здійснюють розгляд справи по суті. Положення у підпункті 1.3.1 пункту 1.3 визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції (далі - автоматизована система), яка забезпечує, зокрема: реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, в тому числі судових справ, етапів їх руху; об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження). Розділ II Положення врегульовує порядок функціонування автоматизованої системи. Зокрема, автоматизована система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, а саме: розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів), визначення запасного судді, слідчого судді, присяжних та народних засідателів. Розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 Положення). Згідно з підпунктами 2.3.2 пункту 2.3 Положення визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням. Збори суддів наділені обмеженими повноваженнями щодо визначення особливостей розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених відповідним положенням. Чітко визначений перелік таких випадків перелічено у розділі «Повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями» Положення. Це такі випадки: - збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ. Спеціалізація суддів визначається із розрахунку розподілу не менше двох суддів на одну спеціалізацію (підпункт 2.3.10 пункту 2.3 Положення); - якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою. Збори суддів можуть визначити склади постійно-діючих колегій суддів (підпункт 2.3.11 пункту 2.3 Положення); - збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ: у випадках виконання суддями іншої роботи, не пов`язаної із здійсненням правосуддя (узагальнення судової практики, аналізи стану здійснення судочинства, участь у спеціальній підготовці кандидата на посаду судді, підготовці суддів та працівників апаратів судів, а також здійснення науково-викладацької діяльності в Національній школі суддів України); у випадках виявлення значної різниці в навантаженні на суддів (колегію суддів); у випадках знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу обладнання або комп`ютерних програм чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування автоматизованої системи, що триває понад п`ять робочих днів, згідно з вимогами підпункту 2.3.55 пункту 2.3 цього Положення; які відповідно до законодавства підлягають реєстрації та/або розгляду в неробочі дні; які підлягали передачі раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) у випадках відсутності такого судді, якщо це призведе до неможливості розгляду цих справ та матеріалів у розумні строки (підпункт 2.3.47 пункту 2.3 цього Положення); у випадках повернення до суду вищої інстанції судової справи, в якій судові рішення скасовувались з передачею судової справи на новий розгляд до суду нижчої інстанції (крім справ, у яких наявні обставини, що виключають повторну участь суддів у розгляді справи, в тому числі перегляд справи за нововиявленими обставинами та ін.); у разі повторного надходження до суду позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, з передбачених процесуальним законом підстав; стосовно суддів, щодо яких за рішенням зборів суддів запроваджується (змінюється) спеціалізація з розгляду конкретних категорій справ; у разі неможливості визначення судді-доповідача з числа суддів відповідної спеціалізації (судової палати), у разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів відповідної спеціалізації (судової палати); у інших передбачених законом випадках, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ (в тому числі і у випадку обрання щодо судді запобіжного заходу з покладанням на нього обов`язків, які унеможливлюють здійснення ним правосуддя або участь у розгляді судових справ, та/або у випадку ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя) (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 Положення); - збори суддів відповідного суду мають право визначати коефіцієнт складності категорій судових справ, особливості розподілу судових справ при виконанні суддею інших повноважень, не пов`язаних із здійсненням правосуддя, коефіцієнт адміністративних посад, коефіцієнт, що враховує форму участі судді в розгляді судової справи, тощо (підпункт 2.3.14 пункту 2.3 Положення); - збори суддів відповідного суду мають право зменшити навантаження щодо розгляду справ на суддів, які обіймають адміністративні посади в суді або виконують інші обов`язки, не пов`язані із здійсненням правосуддя (секретаря судової палати, секретаря Пленуму, вченого секретаря НКР та судді, визначеного доповідачем щодо проекту постанову Пленуму або довідки про вивчення чи узагальнення судової практики, а також є членами Ради суддів України або здійснюють науково-викладацьку діяльність у Національній школі суддів України), але не більш ніж на шістдесят відсотків порівняно з навантаженням інших суддів (підпункт 2.3.15 пункту 2.3 Положення); - збори суддів відповідного суду мають право визначати необхідність врахування при розрахунку коефіцієнту навантаження судді на момент автоматизованого розподілу судової справи днів, у які не розподіляються щодо конкретного судді судові справи (підпункт 2.3.16 пункту 2.3 Положення); - збори суддів відповідного суду мають право розглядати питання щодо настання обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді судових справ, що може мати наслідком порушення строку розгляду судових справ, передбаченого відповідним процесуальним законом (підпункт 2.3.17 пункту 2.3 Положення). Відповідно до підпункту 2.3.22 пункту 2.3 Положення судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій. Якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу. Результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів (додаток 2), що автоматично створюється автоматизованою системою (підпункт 2.3.23 пункту 2.3 Положення). Відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів (підпункт 2.3.25 пункту 2.3 Положення). За вимогами підпункту 2.3.32 пункту 2.3 Положення у разі розгляду судової справи колегією суддів відповідного суду до протоколу та звіту автоматично включаються прізвища суддів, які входять до складу колегії, із зазначенням прізвища головуючого судді (судді-доповідача). Щодо розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді, то Положення у підпункті 2.3.44 пункту 2.3 визначає, що раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також: - апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено; - судові справи, повернуті до апеляційного суду після виконання вимог частини сьомої статті 297 ЦПК України та після дооформлення; - судові справи, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз`яснення судового рішення, повернення судового збору. Результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду(додаток 6), що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду (підпункт 2.3.48 пункту 2.3 Положення) Аналогічно вказані питання урегульовані і в Тимчасових засадах. Відповідно до пункту 1.1 Тимчасових засад з метою введення в дію змін, унесених до процесуального законодавства, приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями (далі - Положення) у відповідність із нормами процесуального законодавства (діють до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), визначають правила: 1) застосування Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності Верховного Суду, норм процесуальних кодексів та законів України, зокрема, щодо автоматизованого розподілу позовних та інших заяв, апеляційних, касаційних та інших скарг, кримінальних проваджень, клопотань, подань та інших визначених законом процесуальних документів, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, судових справ (далі - судові справи) між суддями; 2) визначення складу суду у Верховному Суді. Згідно з пунктом 1.2 Тимчасових засад правовою підставою для затвердження цих Засад є положення статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ГПК України, ЦПК України, КАС України, Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Кримінального процесуального кодексу Україниз урахуванням пункту 17.4 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, пункту 15.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. За вимогами пункту 1.3 Тимчасових засад Збори суддів касаційного суду (далі - збори суддів) для здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями: - визначають персональний склад судових палат та кількість суддів у судових палатах; - визначають персональний склад постійних колегій суддів; - визначають резервних суддів для кожної постійної колегії суддів строком на один рік; - обирають суддів до складу об`єднаної палати; - обирають суддів до складу Великої Палати Верховного Суду; - визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; - визначають рівень навантаження на суддів з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов`язків; - визначають у разі необхідності особливості застосування Засад відповідними касаційними судами з урахуванням положень процесуального законодавства. Судові справи у Верховному Суді відповідно до процесуального законодавства розглядаються суддею одноособово, колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, палатою, об`єднаною палатою, складом Великої Палати Верховного Суду (пункт 1.6. Тимчасових засад). Відповідно до пункту 1.7 Тимчасових засад визначення судді-доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ здійснюється автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) під час реєстрації документів відповідальною особою секретаріату відповідного касаційного суду або Великої Палати Верховного Суду - користувачем АСДС, який має відповідні функціональні обов`язки та права, а також в інших випадках необхідності визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу з урахуванням спеціалізації (за наявності). Згідно з пунктом 2.2 Тимчасових засад під час автоматизованого розподілу судових справ враховується, що вони розглядаються колегією суддів, до складу якої входить визначений АСДС суддя-доповідач, а саме: касаційним судом як судом першої інстанції - у складі трьох суддів, а у випадках, встановлених процесуальним законом, - у складі п`яти суддів; касаційним судом як судом апеляційної інстанції - у складі трьох суддів; касаційним судом як судом касаційної інстанції - у складі трьох суддів або більшої непарної кількості суддів, палатою, об`єднаною палатою. За вимогами пункту 2.3 Тимчасових засад для розгляду судової справи колегією суддів АСДС визначає суддю-доповідача в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цих Засад. Після визначення судді-доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійної колегії суддів, до якої входить суддя-доповідач, з урахуванням наявності процесуальних повноважень на момент автоматизованого розподілу. Заяви про роз`яснення судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення у судовій справі, повернення судового збору тощо передаються раніше визначеному судді-доповідачу, який розглядав судову справу, незалежно від його перебування на цей час у складі іншої судової палати (пункт 2.10 Тимчасових засад). Із системного аналізу зазначених правових актів можна зробити висновок, що розгляд справ у суді касаційної інстанції, яким у складі Верховного Суду є Касаційний цивільний суд, відбувається колегіально, у складі колегії суддів із трьох, або, у передбачених ЦПК України випадках, більшої непарної кількості суддів. Повноваження загальних зборів суддів Касаційного цивільного суду щодо вирішення питання про визначення складу суду обмежено як у ЦПК України, так і у відповідних Положенні та Тимчасових засадах. Тобто, вирішувати питання про те, що суд касаційної інстанції може діяти у складі одного судді, а відтак, і вносити відповідні обмеження у автоматизовану систему розподілу справ загальні збори суддів Касаційного цивільного суду не уповноважені, що і було зазначено на нараді суддів у грудні 2023 року при розгляді питання про формування складу суду для постановлення ухвали про повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 393 ЦПК України. Однак, із протоколу наради суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2020 року вбачається, що на нараді суддів від 18 лютого 2020 року обговорювалося питання складу суду при постановленні ухвали про повернення касаційної скарги. За результатами голосування прийнято рішення, що ухвалу про повернення касаційної скарги суддя постановляє одноособово (результати голосування: «за» - 27, «проти» - 15). У частинах першій-п`ятій статті 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день проведення наради суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року) унормовано як порядок скликання, так і компетенцію зборів, а саме визначено, що збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менше третини загальної кількості суддів цього суду. Збори суддів скликаються у разі необхідності, але не рідше одного разу на три місяці. Збори суддів є повноважними, якщо на них присутні не менше двох третин кількості суддів цього суду. У голосуванні беруть участь лише судді цього суду. На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, судді у відставці, представники громадських об`єднань, журналісти, інші особи. Збори суддів: 1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду; 2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; 3) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов`язків; 4) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; 5) звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді; 6) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом. Вважаємо, що вказане рішення наради від 18 лютого 2020 року не є рішенням загальних зборів суддів, на підставі якого можливо вносити зміни до автоматизованої системи документообігу, а також слід врахувати ту обставину, що вирішення питання складу суду, одноособового чи колегіального, врегульовано у ЦПК України і ні Положенням, ні Тимчасовими засадами не віднесено до компетенції загальних зборів касаційного суду. Можна зробити висновок, що у розумінні частин першої та другої статті 393 ЦПК України касаційна скарга передається судді-доповідачу та залишається ним без руху одноособово, про що прямо зазначено у нормі. Разом з тим, у другому абзаці частини третьої, частині четвертій статті 393 ЦПК України вживається визначення «суд» при вирішенні питання про відмову у відкритті касаційного провадження чи про повернення касаційної скарги. Статтею 394 ЦПК України врегульовано питання відкриття касаційного провадження у справі, відмови у відкритті касаційного провадження у справі. У частині першій вказаної статті зазначено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). У частині другій також вживається слово «суд» щодо вирішення питання про відмову у відкритті касаційного провадження, а саме суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Хоч у частині сьомій вказаної статті передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, практика Касаційного цивільного суду свідчить, що з урахуванням загальних вимог щодо колегіального розгляду справи у суді касаційної інстанції вказана колізія вирішена на користь саме колегіального вирішення питання про відкриття касаційного провадження, передбаченого у частині першій цієї статті. Отже, вирішення питання про повернення касаційної скарги також має ухвалюватися колегією суддів у тому складі, який сформовано при здійсненні автоматизованого розподілу судової справи між суддями. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд, встановлений законом, стосується не лише судової інстанції, але і визначення складу суду. Ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду. Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів (ухвали від 17 квітня 2024 року у справі № 911/1095/22 (провадження № 12-14гс24), від 21 лютого 2024 року у справі № 910/3419/22 (провадження № 12-1гс24), від 11 січня 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 14-108цс22), від 17 листопада 2022 року у справі № 201/2485/17 (провадження № 14-94цс22) та інші). З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі та єдності практики при визначенні юрисдикційної спору щодо кількох пов`язаних між собою вимог. Зазначене вище є якісним критерієм, який свідчить про наявність виключної правової проблеми та несталість і суперечливість судової практики. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права. Із аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду повертає касаційні скарги колегією суддів у складі трьох суддів (див. ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 квітня 2024 року у cправі № 906/256/23, від 19 квітня 2024 року у справі № 916/2831/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 908/449/22, від 25 березня 2024 року у cправі № 925/1237/22, від 20 березня 2024 року у cправі № 916/3318/22, від 12 березня 2024 року у cправі № 910/11764/23, від 28 лютого 2024 року у cправі № 904/11028/15, від 25 січня 2024 року у справі № 910/12840/23, від 15 січня 2024 року у cправі № 914/794/21, від 09 січня 2024 року у cправі № 910/8982/22 та інші). У складі колегії із трьох суддів повертає касаційні скарги і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (див. ухвали від 25 квітня 2024 року у справі № 400/9032/23 (адміністративне провадження № К/990/10327/24), від 23 квітня 2024 року у справі № 380/13585/22 (адміністративне провадження № К/990/7940/24),від 22 березня 2024 року у справі №755/16039/23 (провадження № К/990/3721/24), від 22 березня 2024 року у справі №560/18319/23 (адміністративне провадження № К/990/4091/24), від 07 березня 2024 року у справі № 640/31479/21 (адміністративне провадження № К/990/27767/23), від 29 лютого 2024 року у справі №140/709/23 (адміністративне провадження № К/990/3768/24), від 29 січня 2024 року у справі №620/4547/22(адміністративне провадження № К/990/42071/23) та інші). Велика Палата Верховного Суду, яка відповідно до її повноважень забезпечує однакове застосування судами норм права, також вирішує питання про повернення касаційної скарги всім складом суддів (ухвали від 01 лютого 2024 року у справі № 420/1168/21 (провадження № 11-20за24), від 14 липня 2022 року у справі № 947/25685/20 (провадження № 14-53зц22)). Водночас Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повертає касаційні скарги одноособово суддею-доповідачем (див. ухвали від 22 квітня 2024 року у справі № 214/5135/23 (провадження № 61-2104ск24), від 11 квітня 2024 року у справі № 331/102/22 (провадження № 61-3079ск24), від 11 березня 2024 року у справі № 214/2892/23 (провадження № 61-572ск24), від 20 лютого 2024 року у справі № 523/19778/19 (провадження № 61-17659ск23) та інші). Тобто наявний і кількісний критерій, який свідчить про наявність виключної правової проблеми та несталість і суперечливість судової практики із застосування уніфікованих норм процесуального права. Однакове застосування норм процесуального закону судами касаційної інстанції забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому. Існує очевидна необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики, що належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування судами норм процесуального права. З огляду на викладене вище, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Керуючись частиною п`ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 206/3355/19 (провадження № 61-16087св23) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк