Постанова Черкаський апеляційний суд № 693/299/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2024 року м.Черкаси Справа № 693/299/21 Провадження № 22-ц/821/589/24 категорія: 305010900 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого- Василенко Л.І., суддів: Бородійчука В.Г., Карпенко О.В., секретаря:Мунтян К.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроніс Україна», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкасив режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Майструка Євгенія Сергійовича на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроніс Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у складі судді Коцюбинської Ю.Д., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.09.2019 о 09 год. 20 хв. на автодорозі М-05 Київ-Одеса 152 км + 850 м (Черкаська область, Жашківський район), сталася ДТП між автомобілем Opel Insignia, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобілем Audi 1000, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 . Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у ДТП за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату ДТП застрахована в страховій компанії ПрАТ «СК «Євроніс Україна» згідно страхового полісу № АР7912491. Позивач стверджує, що їй завдано майнову шкоду, у розмірі 131 016,00 грн, що підтверджується висновком експертного дослідження. До сьогодні нею не отримано жодного відшкодування від відповідача. Крім матеріальної шкоди позивач зазначає, що їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 20 000 грн. На підставі наведеного, позивач просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 131 016,00 грн, суму моральної шкоди в розмірі 20 000 грн та судові витрати у розмірі 2 218,16 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 131 016,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору при поданні позову до суду в розмірі 2 206,31 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що майнова шкода у розмірі 131 016,00 грн знайшла своє підтвердження, тому суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди. Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанціїї виходив із того, що позивач, потрапивши в ДТП, зазнала певних моральних страждань через хвилювання за життя та здоров`я своє та своєї майбутньої дитини. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення витрат за проведення експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що у висновку експерта не зазначено, що його підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Майструк Є.С., посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що транспортний засіб, який потрапив у ДТП, знаходиться у позивача та нею експлуатується. Водночас, з акту огляду транспортного засобу від 28.09.2019, вбачається, що висновок експерта складався на основі акту огляду від 28.09.2019 без фактичного огляду транспортного засобу в березні 2021, що підтверджує той факт, що наразі транспортний засіб відремонтовано. Тобто, власник транспортного засобу фактично не погодився із визнанням транспортного засобу фактично знищеним, а тому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Вказує, що оскільки цивільна-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Євроніс Україна», за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 100 000 грн 5% від цієї суми складає 5 000 грн. Отже, в межах цієї суми відповідальність з відшкодування завданої позивачу моральної шкоди повинна нести страхова компанія. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази, які підтверджують настання негативних наслідків в результаті участі позивача в ДТП. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Майструка Є.С., який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 04 квітня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Стовбун О.А., вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просив рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року залишити без змін, а у задоволенні скарги відмовити повністю. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено, що 18.09.2019 о 09 год. 20 хв. на автодорозі М-05 Київ-Одеса 152 км + 850 м (Черкаська область, Жашківський район), сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Opel Insignia, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та автомобілем Audi 1000, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. Власником автомобіля Opel Insignia, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на дату ДТП застрахована в страховій компанії ПрАТ «СК «Євроніс Україна» згідно страхового полісу № АР7912491. Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 07.10.2019 в справі про адміністративне правопорушення № 693/1206/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення (т. 1 а. с. 11). Згідно висновку № 02/03/21 автотоварознавчої експертизи автомобіля Opel Insignia, д.н.з. НОМЕР_1 від 26 березня 2021 року матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Opel Insignia, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 228 526,00 грн. Згідно виписки по надходженню по картці/рахунку ОСОБА_1 від 22.03.2021 встановлено, що ПАТ «Страхова компанія «Євроніс Україна» перерахувало на картку ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно акта №26233/20 від 29.01.2020 у розмірі 97 510,00 грн (т. 1 а. с.15). Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2022 року призначено у даній справі судову транспортно-товарознавчу експертизу. Висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 693/299/21 № 418/23-54 від 16.05.2023 встановлено, що ринкова вартість автомобіля Opel Insignia, д. н. НОМЕР_1 , станом на 18.09.2019, складає 344 351,50 грн, а ринкова вартість пошкодженого автомобіля Opel Insignia, д. н. НОМЕР_1 , після ДТП, що мала місце 18.09.2019, складає 98 784,05 грн (том 2 а.с. 59-65).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Стовбун О.А.,переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 статті 367 ЦПК України). Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Як встановлено судом першої інстанції, ринкова вартість автомобіля Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1 станом на 18.09.2019, складає 344 351,50 грн, а ринкова вартість пошкодженого автомобіля Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1 , після ДТП, що мала місце 18.09.2019, згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 418/23-54 від 16.05.2023 складає 98 784,05 грн. Отже суд, врахувавши, що страховиком відповідача виплачено страхове відшкодування у межах ліміту страхової суми, дійшов обгрунтованого висновку, що сума матеріальної шкоди, визначена позивачем знайшла своє підтвердження, тому позов в цій частині підлягає до задоволення. Посилання скаржника, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість пошкоденого автомобіля після ДТП, тому він є фактично знищеним, не варті уваги по наступних підставах. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з п. 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до висновку № 02/03/2021 від 29.03.2021, складеного на замовлення позивача, матеріальний збиток завданий автомобілю в результаті його пошкодження при ДТП, складає 228 526,00 грн. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 418/23-54 від 16.05.2023 встановлено, що ринкова вартість автомобіля Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1 , станом на 18.09.2019, складає 344 351,50 грн, а ринкова вартість пошкодженого автомобіля Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1 , після ДТП, що мала місце 18.09.2019 року, складає 98 784,05 грн. Із наведеного вбачається, що розмір відновлювального ремонту не перевищує розмір вартості автомобіля до настання ДТП. Крім того, відповідачем зазначено в апеляційній скарзі, що позивачем автомобіль відремонтовано. Отже із наведеного слідує, що позивачем не визнано фізично знищеним автомобіль Opel Insignia, державний номер НОМЕР_1 та здійснено його ремонт, оскільки він є технічно можливим, і в подальшоуму експлуатується за призначення, тому відсутні підстави для застосування до вказаних правовідносин положення статті 30Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи згідно частини 1, 2 статті 23 ЦК України. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди. З врахуванням обставин справи, які встановлено судом першої інстанції, колегія суддів, з огляду на наведені вище критерії, вважає, що суд першої інстанції врахував страждання позивача через хвилювання за життя та здоров`я, як своє так і майбутньої дитини та обґрунтовано вважав, що достатнім та співмірним із спричиненою моральною шкодою буде стягнення позивачу на відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що в межах суми страхового відшкодування на одного потерпілого в розмірі 100 000 грн, 5% від якої складає 5 000 грн витрати на відшкодування повинна нести страхова компанія, були предметом розгляду в суді першої інстанції і судом було обгрунтовано з посиланням на статтю 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовлено в цій частині. Так, відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно зі статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у страховика виникає обов`язок відшкодувати моральну шкоду, передбаченустаттею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» лише у разі проведення потерпілому страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, на підставі поданої ним заяви, та у розмірі 5 % саме від такої страхової виплати, а не від ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю. У разі не проведення страховиком потерпілому страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, в такого страховика не виникає обв`язку щодо відшкодування моральної шкоди, передбаченої положеннями статті 26-1Закону № 1961-IV. Близький за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року усправі № 553/3281/14-ц (провадження № 61-13806св18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17 провадження № 14-95цс20) звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Звертаючись із даним позовом в обгрунтування моральної шкоди, позивач посилалась на те, що внаслідок ДТП їй було заподіяно фізичних та моральних страждань через хвилювання за життя та здоров`я, як своє так і майбутньої дитини, тобто позивач не пов`язує настання моральної шкоди у з`язку із заподіянням шкоди її здоров`ю. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Майструка Євгенія Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроніс Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 травня 2024 року Головуючий Л.І. Василенко Судді: В.Г. Бородійчук О.В. Карпенко