Постанова 4821 № 709/370/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Черкаси Справа № 709/370/20 Провадження № 22-ц/821/1312/20 Категорія: 305010900 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В. секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року (ухваленого в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області під головуванням судді Левченка В.В., повний текст судового рішення складено 9 червня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, - в с т а н о в и в : Короткий зміст заявлених вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що 04 вересня 2018 року о 09 год. 15 хв. на автодорозі Чорнобай-Мельники, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21101 д.н.з НОМЕР_1 при виїзді на перехрестя з автодороги Бориспіль-Запоріжжя, не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі та здійснив зіткнення з автомобілем "Mersedes Sprinter" д.н.з НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АЕ/8781317 застрахована в ПАТ "Українська транспортна страхова компанія". Позивач вказує, що в результаті ДТП від пошкодження автомобіля «Mersedes Sprinter» д.н.з НОМЕР_2 він зазнав збитків, які полягають у відновленні вищевказаного автомобіля і складають 88 666,00 грн. та 3 450 грн. послуги евакуатора, всього 92 116 грн. Ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн. за мінусом франшизи -500,00 грн. ОСОБА_1 зазначає, що ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" виплатила йому відшкодування у сумі 44 929,73 грн. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Українська транспортна страхова компанія", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок ДТП відмовлено. Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року рішення Чорнобаївського районного суду від 28 листопада 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу. В цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Українська транспортна страхова компанія", третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу в розмірі 3 000 грн., в решті рішення суду першої інстанції - залишено без змін, вирішено питання про судові витрати. Посилаючись на зазначене та приймаючи до уваги, що саме відповідач є особою, винною в ДТП, внаслідок чого позивачу було завдано матеріальної шкоди, ОСОБА_1 змушений був за захистом своїх порушених прав звертатися до Чорнобаївського районного суду Черкаської області та просив постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 44 186,27 грн. (понесені витрати для відновлення автомобіля 88 666 грн. - 44 929,73 грн. + 450,00 грн.). Крім того, позивач зазначає, що внаслідок ДТП йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням власності, зокрема, неможливістю використовувати автомобіль за призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків, користування своєю власністю та отримання доходу, яку він оцінив у розмірі 30 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року позов - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 44 186,27 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2 000 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик як страхове відшкодування. Законом визначено, що обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у вигляді вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. За таких обставин суд дійшов висновку, що ґрунтуються на законі вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між вартістю відновлювального ремонту та проведеною страховою виплатою в сумі 43 736,27 грн. (88 666,00 грн. 44 929,73 грн.) та 450 грн., за послуги евакуатора, оскільки витрати за послуги евакуатора в сумі 3 000,00 грн. були стягнуті постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, а всього підлягає до стягнення 44 186,27 грн. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходив з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, негативних змін, які відбулись в житті позивача, витрачений час на відновлення життєвих зв`язків, його душевної рівноваги та морального стану, обставин її завдання та вини відповідача в скоєнні ДТП, виходячи з засад розумності та справедливості та стягнув з відповідача на користь позивача суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Додатковим рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 липня 2020 року заяву представника позивача адвоката Манзар Т.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 6 226,00 грн. та судовий збір в сумі 523,48 грн., а всього стягнуто 6 749,48 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 22 червня 2020 року, ОСОБА_2 вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального права, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, просив його скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 до нього про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_2 , зокрема мотивована тим, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то тільки в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Належною особою, з якої має бути стягнута зазначена сума грошових коштів є страховик ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» в межах застрахованого ліміту відповідальності. Стосовно стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 зазначає, що порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законом, зокрема, ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Оскільки спеціального Закону, який би регулював стягнення такої шкоди немає, то відповідно і стягнення з нього 2 000,00 грн. вважає незаконним. Відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 07 серпня 2020 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т.В., вважаючи доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року залишити без змін. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу, мотивовано тим, що ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Українська транспортна страхова компанія». В результаті ДТП позивач зазнав матеріальних збитків на суму 88 666,00 грн. та 3 450,00 грн. за послуги евакуатора, всього на суму 92 116,00 грн. Ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,0 грн. за мінусом франшизи 500,00 грн. ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» позивачу було виплачено страхове відшкодування у сумі 44 929,73 грн. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовлено повністю. Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу в розмірі 3 000,00 грн., вирішено питання про судові витрати. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. За таких обставин вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі, що позивач повинен звернутися з позовом до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», а не до нього є необґрунтованим, оскільки в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України даний факт уже встановлений у рішенні суду і не потребує повторного доказування. Зазначає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені витрати для відновлення автомобіля 43 736,27 грн. та 450,00 грн. за послуги евакуатора, всього 44 186,27 грн. та моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням власності автомобіля, що призвело до неможливості з моменту ДТП з 04 вересня 2018 року по 29 травня 2019 року використовувати автомобіль за призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків позивача: користування своєю власністю та отримання доходу в особистих цілях. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2020 року призначено розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження. Фактичні обставини справи Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 13). Вказана постанова набрала законної сили. Відповідно до Акту № ААВ-0526 виконання робіт (надання послуг) загальна вартість робіт (послуг) по відновлювальному ремонту автомобіля«Mersedes Sprinter» НОМЕР_3 складає 88 666, 00 грн. (а.с.16). Згідно квитанції №0383479 від 29 травня 2019 року за ремонт автомобіля «Mersedes Sprinter» НОМЕР_3 вартість послуги становить 88 666,00 грн. (а.с.17). Згідно квитанції б/н від 16 листопада 2018 року вартість послуг евакуатора авто «Mersedes Sprinter» ДН № НОМЕР_3 450 грн. (а.с.20). Відповідно до Акту виконаних робіт ПП ОСОБА_3 16 листопада 2018 року здійснював навантаження, перевезення та розвантаження автомобіля «Mersedes Sprinter» НОМЕР_3 . Вартість послуги складає 450 грн. (а.с.21). Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року рішення Чорнобаївського районного суду від 28 листопада 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу. В цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Українська транспортна страхова компанія", третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу в розмірі 3 000 грн., в решті рішення суду першої інстанції - залишено без змін, вирішено питання про судові витрати (а.с.26-28). Згідно звіту №119/10-18 про вартість вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, складеного 04 листопада 2018 року вартість (розмір) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу Mersedes-Benz 316 CDI Sprinter 906 637, реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 45 429,73 грн. (за виключенням ПДВ на запасні частини, матеріали кольору) (а.с.29-41). Відповідно до висновку експертного дослідження для визначення суми матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mersedes-Benz Sprinter, р.н. від 07 травня 2019 року №156/18 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, Mersedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , унаслідок його пошкодження на дату проведення його огляду становить 70 112,86 грн. (а.с.42-63). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків. Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ. Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо їх застосування, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, (провадження № 14-176цс18) (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно поліса ОСЦПВВНТЗ № АЕ/8781317 і ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну встановлений 100 000 грн. за мінусом франшизи 500 грн., то покладення обов`язку відшкодування майнової шкоди за рахунок особи, яка її завдала ОСОБА_2 можливе лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт). Оскільки таких законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком в межах ліміту відповідальності, передбаченого страховим полісом, не встановлено, покладення обов`язку на ОСОБА_2 щодо відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 44186,27 грн. є необґрунтованим. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим подана ОСОБА_2 апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В решті рішенняЧорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року є законним, обґрунтованим на зібраних по справі доказах, яким судом надано належну правову оцінку і підстав для його зміни або скасування, колегія суддів апеляційного суду не знаходить. Керуючись ст.ст. 258, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП скасувати в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 44 186, 27 грн. Постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 44 186, 27 грн. В решті рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року у зазначеній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак