Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/8775/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/8775/23 пров. № А/857/2726/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Луцовичем М.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач) (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, третя особа)), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області №072050009827 від 31.08.2023 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 14.05.2003 по 03.07.2003, з 07.05.2002 по 25.11.2002, з 08.09.2003 по 18.10.2003, з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023 та відмови у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) та зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 22.08.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до цього Закону із зарахуванням до страхового стажу вказаних спірних періодів роботи. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2023 про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 14.05.2003 по 03.07.2003, з 07.05.2002 по 25.11.2002, з 08.09.2003 по 18.10.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити її позовні вимоги повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що факт нарахування та отримання заробітної плати за цей період підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5, але не за весь період роботи. Вказує, що несплата підприємством страхових внесків за працівника не може бути підставою для не зарахування таких періодів роботи до страхового стажу. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 22.08.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №072050009827 від 31.08.2023 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи на фермерському господарстві за записом у трудовій книжці НОМЕР_1 з 14.05.2003 по 03.07.2003, з 07.05.2002 по 25.11.2002, з 08.09.2003 по 18.10.2003 по причині відсутності сплати страхових внесків за відповідні періоди, період з 07.05.2002 по 25.11.2002, оскільки відсутні дані у відомості про застраховану особу. Також не зараховані періоди згідно індивідуальної відомості про застраховану особу з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023, оскільки відсутня сплата страхових внесків за відповідні періоди. Періоди роботи у фермерському господарстві можливо буде зарахувати до страхового стажу після надання довідки про сплату страхових внесків та звернення до управління. Страховий стаж позивачки становить 21 рік 0 місяців 19 днів, пенсійний вік 60 років. Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивачки з 14.05.2003 по 03.07.2003, з 07.05.2002 по 25.11.2002, з 08.09.2003 по 18.10.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі. Що стосується періоду роботи позивачки з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023, то в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 відсутні записи про вищевказані періоди роботи позивачки, а також згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату за неї страхових внесків. Суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії вказаних спірних періодів роботи позивачки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 було затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктом 1 якого визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як видно з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком стало не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023. За змістом ст.62 Закону №1788 та п.п.4 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відмовляючи у призначенні пенсії, пенсійний орган зазначив, що страховий стаж позивачки становить 21 рік 0 місяців і 19 днів. Не зараховано періоди згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023, оскільки відсутня сплата страхових внесків. Колегія суддів зазначає, що в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 відсутні записи про період роботи позивача з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023. Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у період з 01.07.2015 по 30.06.2017 та з 01.08.2017 по 30.06.2023 відсутні дані про сплату страхових внесків за позивача. Водночас, в матеріалах справи наявний наказ (розпорядження) №2 від 18.12.2014 про прийняття на роботу ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що такий наказ не містить відомостей про трудову діяльність позивачки протягом спірних періодів роботи з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023 і з такого неможливо встановити чи дійсно вона працювала у вказані періоди та отримувала заробітну плату. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях пенсійного органу відсутні ознаки протиправності щодо не зарахування до трудового (страхового) стажу періоду роботи позивачки з 01.07.2015 по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 30.06.2023. При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що позивачка не позбавлена можливості повторно звернутися до пенсійного органу із заявою про зарахування до страхового стажу для призначення пенсії вищевказаних спірних періодів роботи, додавши до неї документи, які будуть підтверджувати таку трудову діяльність. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року по справі №260/8775/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук