Постанова 4857 № 300/6641/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6641/23 пров. № А/857/12/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Глушка І.В., Кузьмича С.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі №300/6641/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу (головуючий суддя першої інстанції - Кафарський В.В., час ухвалення - в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту 4 грудня 2023),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування п. 1 Наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 25.08.2023 №1357 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського РУП ГУНП», яким застосовано до старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що службове розслідування у відношенні нього було проведене з численними порушеннями, а застосування дисциплінарного стягнення відбулося безпідставно та необґрунтовано внаслідок наступного. Зокрема, вважає, що відповідачем не надано оцінки обставинам отримання травми ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків, не враховано, що стосовно ОСОБА_2 вчинялися агресивні дії, що унеможливлювало застосування заходів поліцейського піклування. Окрім того, вказує, що відповідач безпідставно покладає на нього відповідальність за нездійснення безперервної відео зйомки, оскільки повноваженнями щодо забезпечення належного функціонування технічного обладнання, у тому числі, бодікамери він не наділений, а висновки щодо низького рівня знань та навичок у тактиці самозахисту не підтверджені належними та допустими доказами. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25.08.2023 №1357 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського РУП ГУНП» в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає до скасування Апелянт зазначає, що суд першої інстанції ставить під сумнів згоду усіх членів дисциплінарної комісії з результатами службового розслідування, оскільки в матеріалах службового розслідування не міститься наказ про «відрядження» одного із членів дисциплінарної комісії. Проте такий висновок суду першої інстанції вважає необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не вжито визначених законом заходів щодо дослідження наказу про відрядження члена дисциплінарної комісії підполковника поліції ОСОБА_3 , який на думку суду має суттєве значення для правильного вирішення справи та на спростування позиції суду першої інстанції апелянт долучає до витяг із наказу від 23.08.2023 № 352 о/с про відрядження члена дисциплінарної комісії підполковника поліції ОСОБА_4 для виконання завдань на деокупованих територіях з 25.08.2023 року. Також апелянт вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що ГУНП в області недоведено поширення ОСОБА_1 відеозапису із нагрудного відеореєстратора в соціальній мережі Instagram., оскільки не надано безпірних доказів, що сторінка mrotaras, належить саме позивачу. Доведення даних обставин підтверджується поясненням засновника сторінки користувача blacklist.mаn в соціальній мережі Instagram ОСОБА_5 , яке міститься в матеріалах службового розслідування, однак не досліджувалось судом першої інстанції при розгляді справи. Також до пояснення ОСОБА_5 надав деякі зроблені ним скріншоти по переписці з громадянином (сторінка користувача з ОСОБА_6 ), а також скріншот повідомлення, висвітленого на його сторінці blacklist.mаn в соціальній мережі Instagram, які були теж долученні до матеріалів справи. Водночас підтверджуючи свої доводи засновник сторінки користувача ОСОБА_7 .mаn в соціальній мережі Instagram ОСОБА_5 долучив скріншоти по переписці з громадянином (сторінка користувача з назвою mrotaras) на яких видно, що на сторінці користувача з назвою mrotaras міститься фотографія ОСОБА_1 . Після того, як було здійснено вхід на сторінку користувача соціальної мережі Instagram з назвою mrotaras (на даний час уже з назвою bulatblat) на вказаній сторінці містились різні фотографії ОСОБА_1 , що однозначно підтверджує факт приналежності даної сторінки в соціальній мережі Instagram саме ОСОБА_1 . Однак судом першої інстанції знову ж таки покладено під сумнів вищевказані обставини, у зв`язку із не дослідження ним зміст веб- сторінки мережі Instagram, з підстав не ГУНП в області стверджує, що матеріалами службового розслідування повністю доведено, що своїми діями, які виразились у копіюванні та переданні інформації з нагрудного відеореєстратора X5B (128Гб/ GPS) Badge camera X5B (128Гб/ GPS) серійний номер № НОМЕР_1 (відео з місця події за повідомленням про домашнє насильство сином відносно матері, яке мало місце 20.07.2023 у АДРЕСА_1 ) стороннім особам (користувачу сторінки blacklist.mаn в соціальній мережі Instagram), а у подальшому призвело до висвітлення такої інформації у соціальній мережі Instagram з доступом до неї усіх користувачів мережі, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 допустив порушення вимог пп. 5 п. 1, розділу VІІ п. 8 розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Також старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у порушення вимог п. 1, 6 ч. 1 ст. 4 розділ І, п. 7 ч. 1 ст. 21 розділ ІV Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII, передавши відеозапис з нагрудного відеореєстратора користувачу сторінки blacklist.mаn в соціальній мережі Instagram (на відеозаписі видно обличчя кривдника, який є сином постраждалої особи, їхнє місце проживання та сама постраждала особа, облита зеленою фарбою), а також виклавши у переписці з ним обставини події (як саме було вчинено домашнє насильство), не забезпечив конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала йому відома під час опрацювання виклику по домашньому насильству під час роботи з постраждалою особою та захист персональних даних. Крім того зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги також доводи сторони відповідача, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в подальшому замість того, щоб скористатись відповідно до ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII правом на оскарження оголошеного йому дисциплінарного стягнення та дочекатись результатів (у ході проведеного службового розслідування більшість інформації не знайшла свого об`єктивного підтвердження), висвітлив своє негативне бачення ситуації у соціальних мережах, що також додатково підтверджує вчинення позивачем наведених вище дій у зазначений спосіб, що є неприйнятними для працівника поліції. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що ГУНП в області не надано доказів про недотримання ОСОБА_1 положень п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026, оскільки дані вимоги можуть бути пред`явлені лише за умови забезпечення поліцейського таким відеореєстратором, який би був здатним здійснювати запис протягом всього часу несення служби, то апелянт вважає такі невірними, оскільки включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Судом першої інстанції не взято до уваги доводи сторони відповідача, та ненадана правова оцінка встановленим фактам, що позивач під час отримання портативного відеореєстратора жодним чином не висловлював зауважень, а також не доповідав керівництву, що отриманий ним портативний відеореєстратор був розряджений. Натомість позивач, щоб забезпечити безперервну відео зйомку на місці події, відповідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, здійснював декілька включень та виключення відео реєстратора із незрозумілих не те причин. Також зазначає, що матеріалами службового розслідування доведено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 під час намагання затримати громадянина ОСОБА_8 не застосував отриманні ним навички по тактиці дій, діяв з порушенням вимог ряду нормативних документів, що у подальшому привело до непередбаченої поведінки громадянина ОСОБА_8 , падіння лейтенанта поліції ОСОБА_1 та отримання ним тілесного ушкодження у вигляді забою м`яких тканин правого кульшового суглобу. Крім цього апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, щодо застосування дисциплінарного стягнення з порушенням порядку послідовності визначеного даного статтею. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 період з 19.06.2017 по теперішній час проходить службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією послужного списку (т. 3 а.с. 27-33). Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 01.08.2023 №163 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із допущенням порушень пп. 1, 2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, пп. 2, 8, 9 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України та наказу МВС України від 18.12.2023 №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т. 1 а.с. 22-23). У подальшому начальник ВГІ ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_9 звернувся до начальника ГУНП в Івано-Франківській області Безпалька С. із рапортом, у якому клопотав про надання дозволу на призначення та проведення службового розслідування за фактом виявлення у групі Комуналка ІФ статті користувача соціальної мережі Facebook «Анонімний учасник», яка стосувалась обставин притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани (т. 1 а.с. 229). Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 04.08.2023 №1250 за вказаним фактом призначене службове розслідування (т. 1 а.с. 228). Рапортом від 09.08.2023 керівництво ГУНП в Івано-Франківській області повідомлено про необхідність розгляду факту викладення інформації та відео на сторінці користувача blacklist.man в соціальній мережі Instagram в межах призначеного наказом ГУНП від 04.08.2023 №1250 службового розслідування (т. 1 а.с. 230). 16.08.2023 начальник ВГІ ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_10 клопотав про скасування наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 01.08.2023 №163 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин вчиненого порушення службової дисципліни, не встановленням причин і умов учинення дисциплінарного проступку, а також допущенням порушень при застосуванні норм законодавства, що підтверджується змістом відповідного рапорту (т. 1 а.с. 226-227). Наказом відповідача від 16.08.2023 №1311 визнано недійсним та скасовано наказ ГУНП в Івано-Франківській області від 01.08.2023 №163 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с. 225). У подальшому строк проведення службового розслідування продовжено на 15 днів (т. 1 а.с. 224). У ході проведення службового розслідування встановлено, що 20.07.2023 за повідомленням про домашнє насильство відносно матері з боку ОСОБА_8 виїхали старший інспектор сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та інспектор сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенант поліції ОСОБА_11 . Так, під час обслуговування виклику ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , володіючи інформацією, що ОСОБА_8 потребує примусової психіатричної допомоги, не застосували відносно нього поліцейське піклування. Натомість, ОСОБА_1 до ОСОБА_8 було застосовано спеціальний засіб, споряджений речовинами сльозогінної та дратівної дії, без попередження про застосування такого засобу, що становить собою порушення ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію». Також, на переконання відповідача, позивач у порушення п. 5,6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2023 №1026 допустив розрядження портативного відеореєстратора та не забезпечив безперервну відеозйомку на місці події. Окрім того, за результатами службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 здійснив копіювання та передачу стороннім особам інформації з нагрудного відео реєстратора X5B Badge camera, а саме: відео з місця події за повідомленням про домашнє насильство сином відносно матері стороннім особам (користувачу сторінки blacklist.man в соціальній мережі Instagram), що у подальшому призвело до висвітлення такої інформації і соціальній мережі Instagram з доступом до неї усіх користувачів мережі, чим порушив пп. 5 п. 1 розділу VІІ, п. 8 розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Водночас, позивач у порушення вимог п. 1, 6 ч. 1 ст. 4, п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передавши таку інформацію не забезпечив її конфіденційність. Вказана інформація підтверджується змістом висновку службового розслідування від 25.08.2023 (т. 1 а.с. 179-223). Також відповідно до коментованого висновку службового розслідування, встановлено неналежну організацію документального процесу передачі спецзасобів, портативних відеореєстраторів та планшетних пристроїв від одних працівників сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП до інших. При цьому, відповідач вважає, що позивач під час намагання затримати ОСОБА_8 діяв з порушенням вимог ряду нормативних документів, що свідчить про його низький рівень навичок та знань по тактиці дій і тактиці самозахисту поліцейського, що у подальшому призвело до непередбачуваної поведінки ОСОБА_8 , падіння ОСОБА_1 та отримання ним тілесного ушкодження у вигляді забою м`яких тканин правого кульшового суглобу через особисту необережність. Таким чином, наказом від 25.08.2023 №1357, за порушення службової дисципліни, вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 3 ч. 1, ч. 2, 3 ст. 41, ч. 1 ст. 43, п. 3 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 8, 9 ч. 3 ст. 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5, 6 розділу ІІ, пп. 5 п. 1 розділу VІІ, п. 8 розділу VІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, п. 1, 6 ч. 1 ст. 4, п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (т. 1 а.с. 170-178). Не погодившись із наказом від 25.08.2023 №1357 у частині накладення дисциплінарного стягнення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу, оскільки частина порушень в ході розгляду справи не знайшла свого підтвердження та відповідач обрав вид дисциплінарного стягнення, застосованого до позивача, з порушенням вимог ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII), Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Основні обов`язки поліцейського визначені ст. 18 Закону №580-VIII. Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком, згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Змістовний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає змогу зробити висновок, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов`язків поліцейського, визначених законом. Водночас, порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення. Однак, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку. Відповідно до частини 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування ( частини 1, 2 статті 15 Дисциплінарного статуту). До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет. Згідно із ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Згідно із ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Дисциплінарного статуту, висновок за результатами службового розслідування підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. З наявної у матеріалах справи копії висновку службового розслідування від 25.08.2023 та встановлено, що вказаний висновок не відписаний одним із членів дисциплінарної комісії, а саме: старшим інспектором з ОД ВНП УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області підполковником ОСОБА_13 . При цьому, на місці підпису вказаної особи розміщено відмітку «відрядження», однак у матеріалах справи копія відповідного наказу відсутня. Таким чином, суду не надано належних та допустимих доказів згоди усіх членів дисциплінарної комісії з результатами службового розслідування. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не вжито визначених законом заходів щодо дослідження наказу про відрядження члена дисциплінарної комісії підполковника поліції ОСОБА_3 , який на думку суду має суттєве значення для правильного вирішення справи та долучення до апеляційної скарги витягу із наказу від 23.08.2023 № 352 о/с про відрядження члена дисциплінарної комісії підполковника поліції ОСОБА_4 для виконання завдань на деокупованих територіях з 25.08.2023 року, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки наведене не заперечує того факту, що вказаний член дисциплінарної комісії був відсутній на момент складання висновку службового розслідування 25.08.23023 р. та не підписав його. Щодо описаних у висновку службового розслідування від 25.08.2023 ознак дисциплінарного проступку. Суд першої інстанції погодився із висновком службового розслідування в частині допущених порушень щодо застосування лейтенантом поліції ОСОБА_1 спеціального засобу, спорядженого речовинами сльозогінної та дратівної дії до особи яка має психічні розлади, не попередивши при цьому про застосування даного спецзасобу, чим порушено вимоги ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» та щодо незастосування лейтенантом поліції ОСОБА_1 заходів поліцейського піклування визначених ст. 41 Закону України «Про Національну поліцію» щодо особи яка мала ознаки вираженого психічного розладу, що спричинило створення реальної небезпеки оточуючим та собі. Відповідно до ч. 1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому в частині наведених вище висновків рішення суду першої інстанції не переглядається. Щодо порушення про розміщення в соціальній мережі Instagram відео з відео реєстратора, виданого позивачу. Як вбачається з описової частини висновку службового розслідування, відповідачем встановлено, що в соціальній мережі Instagram на сторінці користувача blacklist.man виявлено відео аналогічне тому, яке було відзняте 20.07.2023 на нагрудний відео реєстратор Х5В (128 Гб/ GPS) Badge camera X5B (128 Гб/ GPS) серійний номер №F.21В7200, виданий 20.07.2023 для виконання службових завдань старшому інспектору сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 . Аналізуючи зібрані у ході проведення службового розслідування матеріали, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що інформація, викладена в групі Комуналка ІФ користувачем мережі Facebook «Анонімний учасник» та на сторінці користувача blacklist.man в соціальній мережі Instagram була надана саме позивачем. Також зазначено, що ОСОБА_1 заперечує свою причетність до публікації статті у групі Комуналка ІФ та до передачі відео, у подальшому опублікованого на сторінці користувача blacklist.man в соціальній мережі Instagram. Відповідно до п. 13 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 (надалі - Порядок № 893), поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування. Суд першої інстанції вірно встановив, що письмових пояснень, у яких позивач визнавав би факт публікації ним статті у групі Комуналка ІФ та передачі відео, у подальшому опублікованого на сторінці користувача blacklist.man в соціальній мережі Instagram, суду не надано. Натомість отримані в ході службового розслідування пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та пояснення інших осіб суттєво суперечать одні одним. Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Дослідження електронних доказів відбувається за правилами, встановленими ст. ст. 81, 99 КАС України. Клопотань про дослідження змісту веб-сторінки соціальної мережі Instagram від сторін не надходило. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що письмові доказі, що підтверджують наведені вище факти, суперечать іншим письмовим доказам, що не дозволяє з їх допомогою встановити дійсні обставини справи, є взаємовиключними, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. У матеріалах справи наявні скріншоти з соціальної мережі Instagram (т. 2 а.с. 138-151), на яких міститься фото чоловіка, кількість підписників, повідомлення від користувача mrotaras. Проте, доказів того, що вказана сторінка mrotaras належить позивачу, відповідачем не надано. Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, сама публікація із сторінки blacklist.man в соціальній мережі Instagram, зміст якого описаний у висновку службового розслідування, не містить інформації про дату, коли вона створена (записана чи змонтована), його автора (особи, що проводить запис), технічних умов його створення (пристрої, на яких відбувався запис та відтворення змісту сторінки, наявність та умови підключення до мережі Інтернет). Отже, матеріали службового розслідування не місять доказів того, що дає змогу пов`язати особу позивача з особою чи особами, які виклали відео в соціальній мережі Instagram. Наведені вище обставини позбавляють суд можливості достовірно встановити факт наявності на сторінці відеороліку у момент, що зазначений у висновку службового розслідування, належність сторінки в соціальній мережі саме позивачу, розміщення відеоролику на сторінці саме за сприяння позивача. З урахуванням наведених вище обставин справи, суд першої інстанції вірно висновував, що надані відповідачем докази у повній мірі не підтверджують склад дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 . Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог п. 5 та п. 6 розділу II Інструкції під час виконання службових обов`язків, суд звертає увагу на наступне. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 року затверджено «Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (надалі - Інструкція №1026). Згідно п. 1 розділу 1 Інструкції №1026, ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів. Портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу 1 Інструкції №1026). Відповідно до п. 5 розділу 2 Інструкції №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Підпунктом 1, 2 пункту 6 розділу 2 Інструкції №1026 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції. Отже, за загальним правилом, передбаченим п. 5 Інструкції №1026, позивач мав обов`язок здійснювати запис відеореєстратором протягом всього часу несення служби. За результатами службового розслідування відповідачем також встановлено неналежну організацію документального процесу передачі спецзасобів, портативних відеореєстраторів та планшетних пристроїв від одних працівників сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП до інших. Відповідачем не надано доказів, що наданий ОСОБА_1 відео реєстратор за технічної можливості дозволяв забезпечити здійснення безперервної фіксації протягом усієї зміни поліцейського. Як наслідок, колегія суддів вважає недоведеним порушення позивачем вимог п. 6 розділу ІІ Інструкції №1026. Доказів того, що позивач допустив розрядження портативного відео реєстратора або що мало місце пошкодження відеореєстратора, у спірному випадку не має, тому відповідно відсутні підстави стверджувати про недотримання позивачем обов`язку щодо розрядження портативного відео реєстратора. Навпаки, встановлені обставини справи свідчать про те, що відеореєстратор позивача містив файли записів виконання ним службових обов`язків протягом зміни (т. 2 а.с. 200). Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно посилається на ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо послідовності застосування дисциплінарних стягнень. За результатами проведеного службового розслідування відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку до позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани. Разом з тим, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 по справі №360/4790/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням. Водночас Дисциплінарний статут було доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», відповідно до Закону №2123-IX від 15.03.2022. Особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану та особливості доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності визначені ст. ст. 29, 30 Дисциплінарного статуту, якими передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану» в Україні було введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває до сьогодні. Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції ( ч. 2 ст. 29). Дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь. Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. У разі застосування до поліцейського інших заходів дисциплінарного впливу, не пов`язаних із застосуванням дисциплінарного стягнення, прямий керівник посадової особи, яка призначила службове розслідування, має право переглянути це рішення шляхом видання наказу про притягнення цього поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Отже, дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, на час воєнного стану обмежені вказаною нормою права, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення. Доводи апелянта про те, що згадана вище норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосується послідовно, як помилково вважає суд першої інстанції є невірними з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст.13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 вказаного статуту. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби ( ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту). У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції ( ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту). Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби ( ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту). Отже, наведеними вище нормами визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту. Натомість, як уже зазначалось вище, Дисциплінарний статут було доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», відповідно до Закону №2123-IX від 15.03.2022. Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції ( ч. 2 ст. 29). Тобто, дисциплінарному стягненню у виді суворої догани передує менш суворе дисциплінарне стягнення, тобто дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, послідовно, від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Так, відповідно до довідки від 16.08.2023 №13449/108/46/00-23, за період проходження служби позивач притягався до дисциплінарної відповідальності 6 разів, а саме: зауваження наказ ГУНП в Івано-Франківській області від 30.03.2018 №587, зауваження наказ Івано-Франківського ВП від 28.12.2018 №63, зауваження наказ Івано-Франківського ВП від 25.03.2019 №57, зауваження наказ Івано-Франківського ВП від 22.06.2019 №83, зауваження наказ Івано-Франківського ВП від 29.12.2022 №197, догана наказ Івано-Франківського ВП від 01.08.2023 №163 (т. 2 а.с. 124). Згідно із ч. 1 ст. 23 Дисциплінарного статуту, строк дії дисциплінарних стягнень з моменту оголошення їх порушникові становить: зауваження - протягом двох місяців; догана - протягом трьох місяців. Відповідно до ч. 6 ст. 23 Дисциплінарного статуту, поліцейський вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо його нагороджено державною нагородою, заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення або закінчився строк дії дисциплінарного стягнення. Судом вказується, що на момент прийняття спірного наказу строк дії дисциплінарних стягнень у вигляді зауважень закінчився. Також сторонами не заперечується, що наказ від 01.08.2023 №163, яким до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, було скасовано за ініціативою відповідача. Окрім того, у п. 16 послужного списку позивача відсутня інформація про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани (т. 3 а.с. 32-33). Отже, під час проведення службового розслідування та прийняття спірного наказу позивач не мав діючих дисциплінарних стягнень. З урахуванням наведених вище обставин справи, суд першої інстанції вірно висновував, що відповідач обрав вид дисциплінарного стягнення, застосованого до позивача, з порушенням вимог ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. В ухвалі Верховного Суду від 17.04.2023 у справі № 560/8721/22, Суд вказав, що «положеннями статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, встановлено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, зокрема, відповідно до частини другої зазначеної статті Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Разом з тим, як зазначають суди попередніх інстанціях в оскаржуваних судових рішеннях, на момент проведення службового розслідування у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень, тому обраний вид дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність є незаконним, непропорційним та необґрунтованим, та таким, що обраний з порушенням положень статті 29 Статуту». Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що оскаржений наказ ГУ НП в Івано-Франківській області від 25.08.2023 №1357 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського РУП ГУНП» в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі №300/6641/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко С. М. Кузьмич