Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/8094/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8094/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (суддя Сіпака А.В) у справі №280/8094/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №1223 від 25.07.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області «По особовому складу» в частині звільнення 25.07.2024 зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 07.08.2024; стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.08.2024 по день ухвалення рішення суду. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для звільнення позивача з посади. Позивач зазначає, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків. Разом з тим, матеріалами службового розслідування не підтверджується склад дисциплінарного проступку в діянні позивача, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків. Зазначене, на думку позивача, свідчить про необ`єктивність проведеного відповідачем службового розслідування. Також, позивач посилався на те, що під час перевірки його вину «поза всяким розумним сумнівом» не встановлено. Позивач вважає, що спірні накази містять лише загальні норми чинного законодавства та посилання на загальні фрази нібито недоліків позивача в роботі, проте у наказах відсутні будь-які конкретні докази їх порушення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено. Суд за встановлених у справі обставин дійшов висновку про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, що має наслідком звільнення зі служби, виходив з того, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. Суд зазначив, що до поліцейського може бути застосовано дисциплінарне стягнення у разі неналежного виконання ним саме службових обов`язків, які на нього покладено. В спірному випадку позивач діяв в межах функціональних обов`язків згідно посадової інструкції. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що дії позивача щодо ігнорування заяв про вчинення відносно громадян кримінальних правопорушень, передбачених ст. 152, 187 КК України, дискредитували звання поліцейського, оскільки за своєю суттю, полягають у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет Національної поліції та їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, оскільки однією з основних функцій поліції є служити та захищати, а не ігнорувати вчинення кримінальних правопорушень. Вчинки, що дискредитують працівників поліції та власне Національну поліцію, як орган державної влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення дотримання законності, прав та свобод тощо, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Позивач вказує, що суд першої інстанції за результатами аналізу доказів на законних підставах зазначив про безпідставність висновків відповідача щодо обставин того, що ОСОБА_1 не було прийнято 12.07.2024 заяву про кримінальні правопорушення від ОСОБА_2 за фактом скоєння відносно нього розбійного нападу. Суд першої інстанції дійшов законного висновку стосовно того, що не відповідають дійсності посилання відповідача в оскаржуваному наказі на невжиті позивачем заходи щодо невідкладного повідомлення отриманої інформації про кримінальні правопорушення до чергової частини підрозділу. Щодо неприйняття заяви від ОСОБА_3 за фактами, щодо яких у подальшому внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 152 КК України, судом встановлено, що ОСОБА_1 не було надано керівництвом вказівки щодо відібрання саме від неї заяви. Обставини справи, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що про факт зґвалтування 12.07.2024 позивачу взагалі не було відомо. Сама ОСОБА_3 особисто не повідомляла ОСОБА_1 про такі події, ОСОБА_2 також про це не повідомляв, оскільки він бажав, щоб саме прийняли заяву стосовно злочину, вчиненого проти нього. Судом також досліджені обставини не ввімкнення позивачем портативного відеореєстратора під час спілкування на вулиці із заявником ОСОБА_2 та встановлено, що це було обумовлено тим, що він після вжиття спиртних напоїв погано себе відчував, у нього була блювота, що саме і було підставою для виходу на подвір`я. Такі події з точки зору позивача не потребували фіксації на реєстратор та могли порушити честь та гідність заявника. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізької області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області «По особовому складу» №542о/с вiд 06.08.2024 відповідно до п. 6 ч. 1ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області звільнено зі служби в поліції. Підставою звільнення ОСОБА_1 стало притягнення його до дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Запорізької області від 25.07.2024 №1223 «Про застосування дисциплінарних стягнень». Означений наказ видано за результатами службового розслідування, призначеного наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 17.07.2024 №865. 25.07.2024 начальником ГУНП в Запорізькій області затверджено Висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливого приховування від обліку заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, які були відомі окремим поліцейським ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області. За змістом вказаного Висновку протиправні дії старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 виразились у неприйнятті 12.07.2024 письмових заяв від ОСОБА_2 за фактом скоєння відносно нього розбійного нападу двома невідомими особами, який мав місце 11.07.2024, а також від ОСОБА_3 за фактом її зґвалтування неприродним способом. Зазначеними діями останній приховав повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, які йому стали відомі у зв`язку з перебуванням на службі. Вказані повідомлення не отримали реєстраційного номера в ІКС ІПНП та не були зафіксовані ним в установленому законодавством України порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1, 2, 3, 6.13 частини 3 статті 1, частини 5 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року №2123-ІХ), пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, пунктів 1,3,5 частини 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію», пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, статті 38, частини 1 статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1,6,7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, пункту 6 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, частини 4 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов`язків). Крім того, за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поза межами адміністративної будівлі відділу поліції №1, в порушення вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, не було увімкнено відеозапис на нагрудний відеореєстратор. Виходячи із встановлених в ході службового розслідування обставин, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за порушення вимог пунктів 1, 2, 3, 6.13 частини 3 статті 1, частини 5 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII, пунктів 1,2 частини 1, частини 2 статті 18, пунктів 1,3,5 частини 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію», пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, статті 38, частини 1 статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1,6,7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, пункту 6 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, частини 4 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов`язків), що виразилось у неприйнятті 12.07.2024 заяв про кримінальні правопорушення від ОСОБА_2 за фактом скоєного відносно нього розбійного нападу та від ОСОБА_3 за фактом її зґвалтування невідомими особами, щодо яких у подальшому внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 187 КК України, перебуваючи при цьому на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи ВП №1 Запорізького РУП, не увімкненні портативного відеореєстратора під час спілкування з заявниками, невжитті заходів щодо невідкладеного повідомлення отриманої інформації про вказані кримінальні правопорушення до чергової частини підрозділу або за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», невжиття заходів щодо установлення осіб, які вчинили зазначені кримінальні правопорушення, викривленні інформації при складанні протоколу прийняття заяви про кримінальні правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 , зазначивши, що останній 11.07.2024 самостійно втратив свій мобільний телефон під час бійки із двома невідомими особами, невжиття заходів щодо утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України та знижують рівень довіри населення до поліції, а також не сприянні проведенню службового розслідування, шляхом надання неправдивих пояснень в частині нібито неповідомлення йому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про обставини скоєних відносно них кримінальних правопорушень, які спростовують зібраними у ході проведення службового розслідування, застосувати до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090655) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Матеріали службового розслідування містять письмові пояснення позивача, посадових осіб Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та осіб, причетних до подій, що мали місце 12.07.2024, а також відеозаписи з камер відеоспостереження у приміщенні ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за 12.07.2024, за 15.07.2024. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію». Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: - неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч.2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: пп.1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; пп.3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; пп.5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Пунктом 3 Розділу IV Правил №1179 передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Згідно із преамбулою вказаного Закону цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту). Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (пункти 1, 2, 3, 6, 13). Згідно з ч. 1 ст. 11, ст. 12 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади (п. 6 ч.4 ст.13). В спірному випадку факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку встановлений службовим розслідуванням, призначеним наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 17.07.2024 №865 і оформленим відповідним висновком, зазначеним вище. За приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту). Відповідно до п.1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до п.4 розділу V вказаного Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Частинами 7, 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було допущено порушень процедури призначення та/або проведення службового розслідування відносно позивача. Під час службового розслідування комісією розглядались пояснення позивача та інших учасників подій, відеозаписи та документи, що стосуються обставин подій за участі позивача. Цим доказам надана відповідна оцінка у висновку за результатами службового розслідування. Саме під час службового розслідування з`ясовані обставини порушення позивачем службової дисципліни, недотримання ним вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції. Відповідно до матеріалів службового розслідування суть скоєного позивачем дисциплінарного проступку полягає у: неприйнятті позивачем 12.07.2024 заяв про кримінальні правопорушення від ОСОБА_2 за фактом скоєного відносно нього розбійного нападу та від ОСОБА_3 за фактом її зґвалтування невідомими особами, щодо яких у подальшому внесено відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 152, ч. 4 ст. 187 КК України, перебуваючи при цьому на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативноїгрупи ВП №1 Запорізького РУП; не увімкненні портативного відеореєстратора під час спілкування з заявниками; невжитті заходів щодо невідкладного повідомлення отриманої інформації про вказані кримінальні правопорушення до чергової частини підрозділу або за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102»; невжитті заходів щодо установлення осіб, які вчинили зазначені кримінальні правопорушення; викривленні інформації при складанні протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 , зазначивши, що останній 11.07.2024 самостійно втратив свій мобільний телефон під час бійки із двома невідомими особами; невжитті заходів щодо утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України та знижують рівень довіри населення до поліції; не сприянні проведенню службового розслідування, шляхом надання неправдивих пояснень в частині нібито неповідомлення йому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про обставини скоєних відносно них кримінальних правопорушень. Суд першої інстанції надав оцінку виявленим в ході службового розслідування фактам та з огляду на функціональні обов`язки позивача згідно Посадової інструкції оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дійшов висновку про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку і як, наслідок, відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується. Дослідивши матеріали службового розслідування в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач правильно встановив, що складені позивачем 12.04.2024 протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію та пояснення від імені ОСОБА_2 не відображають дійсних обставин щодо скоєного відносно ОСОБА_2 злочину, також фактично позивачем залишено без уваги заяву ОСОБА_3 про її зґвалтування. Додатковим підтвердженням того, що 12.07.2024 позивачем не було прийнято заяву про вчинення відносно ОСОБА_2 розбійного нападу, є повторне звернення ОСОБА_2 до відділу поліції 16.07.2024, а щодо ОСОБА_3 її повторне звернення до відділу поліції 15.07.2024. Таким чином, вбачається, що позивач як поліцейський, перебуваючи на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи ВП №1 Запорізького РУП та особисто отримавши від заявників інформацію, яка містила ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 152, 187 КК України, активних дій щодо документування та реагування на такі заяви не вчинив. Пунктами 1, 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, визначено, що:

1. Прийняття заяв (повідомлень) незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така інформація. Заяви (повідомлення) можуть бути усні або письмові: усні заяви (повідомлення) від осіб уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський, до повноважень якого це належить, вносить до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; під час особистого звернення заявника до органу (підрозділу) поліції із письмовою заявою (повідомленням) уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції її (його) приймає і реєструє.

6. Поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

7. Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки. За рішенням керівника органу (підрозділу) поліції або особи, яка виконує його обов`язки, відомості про виявлене кримінальне правопорушення уповноважена службова особа реєструє в ІКС ІПНП (журналі ЄО в разі тимчасової відсутності технічних можливостей унесення таких відомостей до ІКС ІПНП) та невідкладно, але не пізніше 24 годин реєстрації передаються: до органу досудового розслідування для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) або передання цих відомостей до органів (підрозділів) поліції нижчого рівня та їх внесення до ЄРДР; у міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах до органів (підрозділів) поліції, на території обслуговування яких сталася така подія, для прийняття відповідних рішень та внесення до ЄРДР. Відповідно до посадової інструкції оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 позивач у своїй службовій діяльності керується та повинен знати: Конституцію України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Закон України «Про Національну поліцію», інші закони України, акти Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, а також видані відповідно до них акти Міністерства внутрішніх справ України, інші нормативно-правові акти. До основних обов`язків старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 належить: у межах повноважень - надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності; виявлення та припинення кримінальних правопорушень. Таким чином, матеріалами службового розслідування підтверджено недотримання позивачем наведених вище вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку 100, невиконання обов`язків, визначених посадовою інструкцією. Щодо неприйняття заяви від ОСОБА_4 за фактом її зґвалтування суд апеляційної інстанції не приймає наведені позивачем доводи, з якими погодився суд першої інстанції, що ОСОБА_1 не було надано керівництвом вказівки щодо відібрання саме від ОСОБА_4 заяви. З огляду на те, що матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 заявниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було повідомлено про вчинення відносно них кримінальних правопорушень, позивач повинен був діяти у порядок та спосіб, визначений вказаними вище нормативно-правовими актами, незалежно від наявності чи відсутності відповідного розпорядження від керівництва. Стосовно факту не увімкнення позивачем портативного відеореєстратора під час спілкування із заявником ОСОБА_2 на вулиці, суд першої інстанції погодився з позивачем, що це було обумовлено тим, що ОСОБА_2 після вжиття спиртних напоїв погано себе відчував, у нього була блювота, і саме такі події з точки зору позивача не потребували фіксації на реєстратор та могли порушити честь та гідність заявника. Така позиція позивача суперечить п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, відповідно до якої включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Положення Інструкції МВС від 18.12.2018 №1026 не визначають наведені позивачем обставини як виключення із правил безперервного ведення відеозйомки за допомогою портативного відеореєстратора, тому позивач у даному випадку не мав права вимикати портативний відеореєстратор, отже такі дії правильно кваліфіковані відповідачем як порушення службової дисципліни. Таким чином, за встановлених у справі обставин в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки дисциплінарної комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що має наслідком притягнення до дисциплінарної відповідальності. Під час вирішення питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем враховано, що позивачем вчинений проступок проти інтересів служби, суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу. З тексту Присяги, яку складає особа, яка вступає на службу в поліції, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 07 березня 2019 року у справі №819/736/18. Встановлені службовим розслідуванням обставини щодо порушення позивачем вимог статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», які підтверджені зібраними в ході проведення службового розслідування матеріалами, є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 07.12.2021 у постанові №120/278/20-а, згідно яким в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов`язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень. Застосування дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення з посади в органах поліції, здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані накази про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення позивача зі служби в поліції прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування цих наказів, відповідно, відсутні підстави для задоволення вимоги про поновлення позивача на посаді. Висновок суду першої інстанції про задоволення позову є таким, що не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, що відповідно до ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №280/8094/24 скасувати, ухвалити нове рішення. В позові відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко