Постанова 4824 № 357/2397/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2024 року м. Київ Справа №357/2397/23 Апеляційне провадження №22-ц/824/5620/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В. за участю секретаря Бевзи А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Кошель Б.І. 26 жовтня 2023 року в м. Біла Церква, повний текст рішення складений 06 листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 11752380, (одинадцять мільйонів сімсот п`ятдесят дві тисячі триста вісімдесят) гривень, з яких 1024000 (один мільйон двадцять чотири тисячі) гривень сума сплаченої попередньої оплати по договору, 10728380 (десять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч триста вісімдесят) гривень сума неустойки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання та монтажу №25112021/Г/П, за умовами якого відповідач повинен був виготовити, доставити та здійснити монтаж наступного товару: стеля Гастрономія вартістю 960000 (дев`ятсот шістдесят тисяч) гривень; стеля Нонфуд вартістю 1265000 (один мільйон двісті шістдесят п`ять тисяч) гривень; гастрономія щит по контуру скляної камери вартістю 15000 (п`ятнадцять тисяч); гастрономія Обшива вітрин - вартістю 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень; нонфуд Колони - 12 шт.- вартістю 740040 (сімсот сорок тисяч сорок) гривень; тумба складальна - 29 шт. - вартістю 87000 (вісімдесят сім тисяч) гривень. Тобто загальна вартість Договору становила 3301040 (три мільйони триста одну тисячу сорок) гривень. Позивачем було здійснено попередню оплату послуг у розмірі 2310040 (два мільйони триста десять тисяч сорок) гривень. Остаточний розрахунок, за умовами договору, мав бути здійснений не пізніше 10 банківських днів від дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 Сторонами погоджено, що строк поставки та монтажу товару становить 60 календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати. З огляду на те, що остання частина авансу була отримана відповідачем 08 лютого 2022 року, останнім днем строку поставки і монтажу товару є 09 квітня 2022 року. Проте, незважаючи на отримання передоплати від позивача, у вказаний строк відповідач свої зобов`язання по Договору постачання не виконав. Товар не виготовив, не поставив і не змонтував. Після численних перемовин та наполягань з боку позивача відповідач виконав лише частину робіт по виготовленню товару із переліку Специфікації № 1, а саме: гастрономія щит по контуру скляної камери вартістю 15000 (п`ятнадцять тисяч); гастрономія Обшива вітрин - вартістю 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень; нонфуд Колони - 12 шт.- вартістю 740040 (сімсот сорок тисяч сорок) гривень; тумба складальна - 29 шт. - вартістю 87000 (вісімдесят сім тисяч) гривень. Загальна вартість робіт, які виконав Відповідач становила 1076000 (один мільйон сімдесят шість тисяч) гривень. Інша частина послуг залишались невиконаними. Позивач неодноразово в усному порядку звертався до відповідача з вимогою виконати свої зобов`язання за Договором або повернути кошти сплаченого авансу, в частині вартості невиконаних робіт в розмірі 1 024 000 (один мільйон двадцять чотири тисячі) гривень, але останній кожен раз лише обіцяв виконати роботи по Договору і знову порушував строки домовленостей. Після чергового звернення позивача, відповідач відмовився в добровільному порядку повернути кошти, мотивуючи їх відсутністю, а лише в односторонньому порядку, 05 січня 2023 року написав від руки розписку, яку назвав «додаткова угода» і самостійно, без погодження із позивачем, на власний розсуд і за своїм власним бажанням відтермінував виконання робіт по монтажу до 30 березня 2023 року. Втім, відповідач знову порушив власні обіцянки і монтаж Стелі «Гастрономія» ні до 30 січня 2023 року, ні на даний час не виконав. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму попередньої оплати в розмірі 1024000 (один двадцять чотири тисячі) гривень та неустойку в розмірі 1024000 (один мільйон двадцять чотири тисячі) гривень, а всього 2048000 (два мільйони сорок вісім тисяч) гривень. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2561,88 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., всього 22561,88 грн. Рішення суду мотивовано тим, відповідачем було порушено зобов`язання, які він взяв на себе, укладаючи та підписуючи договір постачання та монтажу від 25 листопада 2021 року. Із зобов`язань відповідача невиконаними залишились роботи по виготовленню та монтажу товару. У зв`язку з тим, що відповідачем були частково виконані роботи за договором, позов підлягав задоволенню в частині стягнення з останнього суми сплаченої попередньої оплати та неустойки. Не погодився із вищезазначеним судовим рішенням відповідач, ним подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене за неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд відмовив в задоволенні клопотання про закриття провадження, ніяким чином не обґрунтувавши його відмову, судом не було надано належної оцінки умовам укладеного договору та його предмету, які вказують на те, що між сторонами існували господарсько-правові відносини, оскільки встановлення продукції передбачалось в приміщенні супермаркету, для здійснення підприємницької діяльності. Навіть якщо позивач в договорі не був прямо визначений як фізична особа-підприємець, зазначене не свідчить про використання ним товару для побутових потреб. А тому суд помилково вважав, що між сторонами мало місце укладення договору побутового підряду та розглянув справу в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції не з`ясував той факт, що Договір постачання монтажу №2511221/Г/П від 25 листопада 2021 року припинив свою дію 31 грудня 2022 року, а тому будь яке стягнення за цим договором не допускається. До того ж застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та неустойки за відсутності причинного зв`язку між невиконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором і збитками позивача є необґрунтованим На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Овчаренко Д.К. підтримав подану відповідачем апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній та просив про її задоволення. Представник позивача - адвокат Рашкова В.В., яка приймала участь в режимі відеоконференції, заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 25 листопада 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як постачальником, та ОСОБА_2 , як покупцем, було укладено договір постачання та монтажу №25112021/Г/П. За умовами п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити, доставити покупцю партіями товар (надалі за текстом - Товар), визначений у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору, а також провести розвантаження та монтаж (встановлення), а покупець зобов`язується прийняти товар, роботи з його монтажу та сплатити постачальнику відповідну вартість. Постачальник підписанням цього Договору підтверджує передачу усіх без виключення вихідних даних (в т.ч. ескізної документації), необхідних для виконання робіт, іншої необхідної для виконання робіт документації та інформації, в т.ч. інформації стосовно об`єкту. В п. 1.2. визначено, що найменування, кількість, характеристики, вартість Товару (в тому числі за одиницю), місце поставки (передачі) Товару, що поставляється, та порядок розрахунків визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. За умовами п. 3.4. Договору оплату за договором покупець вчиняє шляхом готівкового розрахунку в національній валюті України на підставі з умовами, визначеними у Специфікації. У пункті 5.3. Договору встановлено, що датою поставки Товару Покупцю вважається дата підписання Сторонами акту прийому-передачі на відповідну партію Товару. Пунктом 5.13. Договору визначено, що постачальник зобов`язується виконати роботи по монтажу товару (встановлення) в строки та за адресами об`єктів покупця, узгоджені Сторонами у відповідній Специфікації. Пункт 5.14. Договору унормовує, що належне виконання Постачальником Робіт по монтажу Товару оформляється (підтверджується) шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт. Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2 Договору постачання та монтажу №25112021/Г/П сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених договором. Постачальник за порушення строку поставки та монтажу товару за вимогою покупця зобов`язаний сплатити останньому неустойку у розмірі 1 % від ціни договору за кожний день такого прострочення. У п.10.4 визначено, що вказаний договір набирає чинності в день його підписання і діє до 31 грудня 2022 року включно.(т.1 а.с.8-14) На останній сторінці договору міститься рукописний напис, з якого вбачається, що відповідач 27 листопада 2021 року отримав 800000 (вісімсот тисяч) гривень; 04 грудня 2021 року отримав 1200000 (один мільйон двісті тисяч) гривень; 08 лютого 2021 року отримав 100 000,00 (сто тисяч) гривень. Відповідач підтвердив, що цей напис вчинений ним власноруч, натомість заперечував факт отримання коштів. Пояснити з якою метою він здійснив вищевказаний рукописний текст відповідач відмовився. Відповідно до додатку №1 до договору постачання та монтажу №25112021/Г/П від 25 листопада 2021 року «Специфікація № 1» визначено, що постачальник повинен виготовити, доставити та здійснити монтаж наступного товару:стеля Гастрономія вартістю 960000 (дев`ятсот шістдесят тисяч) гривень; стеля Нонфуд вартістю 1265000 (один мільйон двісті шістдесят п`ять тисяч) гривень; гастрономія щит по контуру скляної камери вартістю 15000 (п`ятнадцять тисяч); гастрономія Обшива вітрин - вартістю 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень; нонфуд Колони - 12 шт.- вартістю 740040 (сімсот сорок тисяч сорок) гривень; тумба складальна - 29 шт. - вартістю 87000 (вісімдесят сім тисяч) гривень. Загальна вартість становить 3301040 (три мільйони триста одна тисяча сорок) гривень. Пунктами 1,2 Специфікації № 1 передбачено, що оплата по Договору здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати в сумі 2310040 (два мільйони триста десять тисяч) гривень, після підписання Специфікації.Остаточний розрахунок в сумі 991000 (дев`ятсот дев`яносто одна тисяча) гривень здійснюється не пізніше 10 банківських днів від дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. Пунктом 3 Специфікації №1 визначено, що поставка та монтажні роботи здійснюється постачальником на об`єкті замовника: «Реконструкція цілісного майнового комплексу під комплекс об`єктів виробничого та побутового призначення з адміністративними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ». Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 сторонами погоджено, що строк поставки та монтажу Товару становить 60 календарних днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати, згідно п. 1 Специфікації.(т. 1 а.с.15) Матеріали справи містять також «Технічне завдання№1» до Специфікації №1 від 25 листопада 2021 року із зазначення прізвищ сторін у справі, проте без їх підписів. (т.1 а.с.16) Також в матеріалах справи наявна «Додаткова угода», яка містить дату 05 січня 2023 року, підпис відповідача та згідно з текстом якої, виконаним рукописом, ОСОБА_1 зобов`язався виконати монтаж стелі «гастрономія» до 30 січня 2023 року та стелі «Нонфуд» до 30 березня року, згідно договору постачання та монтажу №25112021/Г/П від 25 листопада 2021 року. (т.1 а.с.17) Сторонами визнано, що відповідач ФОП ОСОБА_1 виконав лише частину робіт по виготовленню товару із переліку Специфікації № 1, а саме: гастрономія щит по контуру скляної камери вартістю 15000 (п`ятнадцять тисяч); гастрономія Обшива вітрин - вартістю 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень; нонфуд Колони - 12 шт.- вартістю 740040 (сімсот сорок тисяч сорок) гривень; тумба складальна - 29 шт. - вартістю 87000 (вісімдесят сім тисяч) гривень. Загальна вартість робіт, які виконав відповідач становить 1076000 (один мільйон сімдесят шість тисяч) гривень. За даними ресурсу «Опендатабот» відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 27 червня 2014 року, основний вид діяльності - виробництво інших меблів, додаткові види діяльності: спеціальна медична практика, виробництво меблів для офісів та підприємств, виробництво кухонних меблів, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. (т.1 а.с.22) Матеріали справи містять дані про те, що позивач ОСОБА_2 також станом на 30 березня 2023 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 27 лютого 2014 року, основний вид діяльності - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі. (т.1 а.с.59-61). Оскільки в силу ч.2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги, першим питанням, яке підлягає до вирішення апеляційним судом є саме питання юрисдикції цього спору. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України) Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. У статті 50 ЦК України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 ЦК України). Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Велика Палата Верховного Суду у Постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18 та від 11 січня 2022 у справі № 904/1448/20 вказала на те, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. У Постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19, від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 вказано також на те, що ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25червня 2019 року у справі № 904/1083/18. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17 вказала на те, що неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів. Наявність у особи статусу підприємця не свідчить про те, що вона виступає як така… Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі №522/7909/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі №548/981/15-ц). Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18. З наведених норм чинного законодавства вбачається, що важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. А поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Однак, фізична особа, яка реалізувала своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи - підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. У цій справі, при укладення договору його сторонами визначено: фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) та фізичну особу ОСОБА_2 (позивач). Розрахунки між сторонами проведені в готівковій формі, за розпискою. В умовах договору не має посилання на те, що товар, який є предметом спору, може використовуватися лише з господарською метою, до того ж що цей предмет відповідає виду підприємницької діяльності позивача. А отже колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність цього спору до цивільної юрисдикції. Наступне, на що звертає увагу колегія суддів апеляційного суду є те, що рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем і ним визначені межі апеляційного оскарження, а саме в частині задоволених позовних вимог. В порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині, а саме в частині вимог, які залишені судом першої інстанції без задоволення, рішення суду першої інстанції не оскаржується і, відповідно, не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншим учасником справи не оскаржується, він не був позбавлений такого права і розпорядився ним на власний розсуд. По суті спірних правовідносин апеляційний суд керується наступними нормами чинного законодавства. Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. В силу ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. В порядку ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Положеннями ст. 857 ЦК України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи визначена положеннями ст. 858 ЦК України. Так, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника. Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості. За загальним правилом, визначеним у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. В силу ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов`язання визначені у ч.1 ст. 611 ЦК України. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. (ч.1 ст. 550 ЦК України) Згідно з положеннями ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами у справі був укладений договір підряду, за умовами якого відповідач повинен був виготовити, доставити та здійснити монтаж наступного товару: стеля Гастрономія вартістю 960000 (дев`ятсот шістдесят тисяч) гривень; стеля Нонфуд вартістю 1265000 (один мільйон двісті шістдесят п`ять тисяч) гривень; гастрономія щит по контуру скляної камери вартістю 15000 (п`ятнадцять тисяч); гастрономія Обшива вітрин - вартістю 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень; нонфуд Колони - 12 шт.- вартістю 740040 (сімсот сорок тисяч сорок) гривень; тумба складальна - 29 шт. - вартістю 87000 (вісімдесят сім тисяч) гривень. Загальна вартість товару була визначена сторонами в розмірі 3301040 (три мільйони триста одна тисяча сорок) гривень. Судом встановлено, що позивач на виконання своїх зобов`язань по Договору здійснив оплату авансових платежів в сумі 2100000 (два мільйони сто тисяч) гривень шляхом передачі відповідачеві грошових коштів в готівковій формі, що підтверджується розпискою відповідача. Ця розписка стороною відповідача не спростована і визнано її написання відповідачем. А отже вказана розписка свідчить про отримання відповідачем грошових коштів від позивача. З огляду на те, що остання частина авансу була отримана відповідачем 08 лютого 2022 року, з врахуванням п. 4 Специфікації № 1, останнім днем строку поставки і монтажу товару є 09 квітня 2022 року Сторонами визнано, що відповідач ФОП ОСОБА_1 виконав частину робіт по виготовленню товару із переліку Специфікації № 1, а саме: гастрономія щит по контуру скляної камери вартістю 15000 (п`ятнадцять тисяч); гастрономія Обшива вітрин - вартістю 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень; нонфуд Колони - 12 шт.- вартістю 740040 (сімсот сорок тисяч сорок) гривень; тумба складальна - 29 шт. - вартістю 87000 (вісімдесят сім тисяч) гривень. Загальна вартість робіт, які виконав відповідач становить 1076040 (один мільйон сімдесят шість тисяч сорок) гривень. В порушення умов п. 5.13, 5.14, 5.15 Договору, акти приймання-передачі виконаних робіт сторонами підписані не були. Апеляційний суд не приймає до уваги написану власноруч відповідачем «додаткову угоду», оскільки додаткова угода, як і основний договір мають бути підписаний всіма сторонами договору. А отже за відсутності підтвердження волевиявлення однієї із сторін договору, в даному випадку сторони позивача, не можна стверджувати про наявність укладеної між сторонами додаткової угоди. Матеріали справи не містять даних про виконання відповідачем повного обсягу обумовлених договором послуг. Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що із зобов`язань відповідача по договору залишилися невиконаними роботи по виготовленню та монтажу: стеля Гастрономія вартістю 960000 (дев`ятсот шістдесят тисяч) гривень; стеля Нонфуд вартістю 1265000 (один мільйон двісті шістдесят п`ять тисяч) гривень. Проте враховуючи обставини закінчення визначеного сторонами строку дії договору та відсутності погодження стороні на його продовження, виконання договірних зобов`язань не вбачається можливим. Однак, закінчення строку дії договору не припиняє саме зобов`язання. Тобто враховуючи наявність не в повному обсязі виконаного зобов`язання відповідача, плата за яке була здійснена позивачем, і відсутність погодження сторін на його виконання, у відповідача не виникає права власності на отримані за цим договором грошові кошти і виникає зобов`язання по сплаті позивачу збитку у розмірі вартості неотриманих послуг. Так, умовами договору загальна вартість послуг була визначена в розмірі 3301040 (три мільйони триста одна тисяча сорок) гривень. Позивачем була здійснена оплата в розмірі 2100000 (два мільйони сто тисяч) гривень. Відповідачем були виконані роботи вартість яких у специфікації була визначена в розмірі 1076040 (один мільйон сімдесят шість тисяч сорок) гривень. Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченої попередньої оплати в розмірі 1024000 (один мільйон двадцять чотири тисячі) гривень, відповідає обставинам справи, так як вказана сума становить різницю між здійсненою позивачем оплатою і вартістю наданих відповідачем послуг. При вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, суд першої інстанції вірно виходив з того, відповідач порушив зобов`язання, які взяв на себе укладаючи договір постачання та монтажу №2112021/Г/П від 25 листопада 2021 року, тому до відповідача слід застосувати відповідальність у вигляді сплати неустойки, яка передбачена умовами договору. Проте, враховуючи, що розмір неустойки значно перебільшує розмір сплаченого авансу, то суд першої інстанції вважав, що дана сума не співмірна з основним розміром заборгованості відповідача, а тому стягнення зазначеної суми неустойки призведе до необґрунтованого збагачення однієї із сторін за рахунок іншої, не відповідатиме цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Тому суд вважав за необхідне зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідача за договором постачання та монтажу до 1024000 (одного мільйону двадцять чотири тисячі) гривень. Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на положеннях ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідаютьпринципам розумності і справедливості та вже усталеній судовій практиці, коли розмір неустойки обмежується розміром заборгованості. Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача щодо невірного вирішення судом першої інстанції позовних вимог, не знайшли свого підтвердження, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи, в межах заявлених позовних вимог, вірно вирішено спір по суті. Тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, підстави для компенсації відповідачеві понесених ним витрат пов`язаних з переглядом справи апеляційним судом також відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: Т.О. Невідома Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 30 квітня 2024 року.