Постанова Одеський апеляційний суд № 521/20098/23

Номер провадження: 33/813/492/24 Номер справи місцевого суду: 521/20098/23 Головуючий у першій інстанції Мазун І. А. Доповідач Дришлюк А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.04.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Дришлюка А.І. при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Главацького Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн (а.с. 25-26). Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Главацький Юрій Анатолійович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині призначення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для справи. Таким чином, представник апелянта вказує, що оскільки напередодні ОСОБА_1 зазначав значного душевного потрясіння, котре відчував протягом кількох днів через особисті переживання, враховуючи також, що наслідки вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення відсутні, вважає, що дії останнього є малозначними. До того ж, звертає увагу на те, що накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік обмежить можливість апелянта у повному обсязі виконувати обов`язки щодо фінансового забезпечення родини та є несправедливим внаслідок своєї суворості (а.с. 28-36). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду (а.с. 45-46). В судове засідання, яке відбулося 16 квітня 2024 року з`явився представник апелянта адвокат Главацький Юрій Анатолійович, яким було зазначено наступне, а саме що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем та апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі. Дослідивши матеріали справи, наведенні доводи апелянта, апеляційним судом встановлено наступне. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом серії ААД № 533377 від 31 липня 2023 року; чеком приладу «Alcotest 7510» - позитивна проба 1,42 %; актом огляду на стан сп`яніння; довідкою; відеозаписом. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно положень ст.ст. 245, 256, 280 КУпАП, одним із головних завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Матеріалами протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 533377 від 31 липня 2023 року зафіксовано, що ОСОБА_1 31 липня 2023 року близько 23 год 46 хв у м. Одесі, по вул. Скісна, 74/76 керував транспортним засобом Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку, із застосуванням спеціального технічного засобу «Alcotest DRAGER 7510», результат огляду 1,42 проміле, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За положенням ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В якості додатків до зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення було долучено відповідні відеозаписи з портативного відео реєстратора 474482, котрий у свою чергу фіксує та відтворює події, що відбувалися 31 липня 2023 року, тобто в день складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З відеозапису тривалістю 01 хв 00 сек, наявного на долученому до матеріалів справи диску, встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 проїхав на заборонний сигнал світлофора, через що його було зупинено представниками поліції. З відеозапису тривалістю 39 хв 42 сек встановлено, що працівниками поліції вказано на проїзд транспортного засобу на заборонний сигнал світлофора, перевірено документи апелянта та вміст автомобіля (00 хв 32 сек). В ході розмови з апелянтом у працівників поліції виникли підстави для звернення у відповідності до положень КУпАП та Інструкції до особи із пропозицією проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме наявність запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (03 хв 23 сек). Пізніше ОСОБА_1 було роз`яснено порядок проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі. На запитання представника поліції щодо проходження алкотесту за допомогою технічних пристроїв на місці зупинки (04 хв 35 сек), зазначив, що він вживав алкоголь та погодився на проходження алкотесту (06 хв 50 хв). Результатом проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є 1,42 проміле, що у свою чергу підтверджує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (13 хв 18 сек). В апеляційній скарзі представник апелянта звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване правопорушення через сильні душевні страждання та оскільки протягом року до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався просив визнати дане правопорушення малозначним. При цьому, зазначаючи, що позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік позбавить апелянта можливості повного фінансового забезпечення сім`ї. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що вирішуючи питання про накладення стягнення за вчинення інкримінованого правопорушення, суд в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Зокрема, посилання адвоката апелянта на малозначність справи та застосування ст. 22 КУпАП, то відповідно до примітки до вказаної статті Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130 та 161-1 цього Кодексу. Таким чином, відповідний довід відхиляється. Щодо посилання на надмірну суворість покарання та відсутність наслідків. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Апеляційний суд зауважує на тому, що санкція вказаної статті не передбачає альтернативи застосування адміністративного стягнення, у зв`язку із чим вимоги захисника щодо зміни стягнення ОСОБА_1 , зокрема, виключення з резолютивної частини застосування в якості адміністративного стягнення позбавлення права керування транспортним засобом є необґрунтованими. Більш того, апеляційний суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 30 КУпАП відповідно до яких позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, зазначав апелянт під час зупинки та як підтвердив його представник в судовому засіданні, ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, який виконував бойове завдання та його діяльність не пов`язана з керуванням транспортними засобами, а само по тому накладення такого виду стягнення не перешкоджає апелянтові у здійсненні своєї діяльності, в тому числі задля фінансового забезпечення власної родини. Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а вживання алкоголю за кермом знижує і без того негарантовану межу контролю над цим джерелом. Відповідно з врахуванням цього факту та наслідків, які можуть мати керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння законодавець встановив більш сурові санкції у порівняння з іншими правопорушеннями. При цьому склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП не визначає настання наслідків як обов`язкову умову для притягнення до відповідальності, а тому відповідні доводи відхиляються апеляційним судом. Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, оскільки наведені доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваної постанови без змін. На підставі викладеного та керуючись 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Главацького Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк