Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/6411/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2772/24 Справа № 216/6411/21 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Головуючого судді Тимченко О.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. за участю секретаря судового засідання Бортника В.А. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 216/6411/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від спадкування, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року (суддя Ткаченко А. В.), повне судове рішення складено 14 грудня 2023 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що відповідач ОСОБА_2 є його рідним братом. Їх батькові - ОСОБА_4 , належав на праві власності будинок по АДРЕСА_1 , їх матері - ОСОБА_5 , належав гараж за указаною адресою, а квартира АДРЕСА_2 належала обом батькам по частці кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_4 незадовго до смерті матері, у травні 2020 року він дізнався про наявність письмової відмови ,укладеною між батьками та відповідачем ОСОБА_2 , а саме мати відступила відповідачу свою частку у квартирі АДРЕСА_2 , а відповідач повинен був написати відмову від спадкування усього майна після смерті батьків, у тому числі на будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується власноруч написаною ним відмовою від 03.07.2009 року . Батьки, вважаючи, що відповідач ОСОБА_2 виконав свою частину умови, відступили йому указану квартиру, однак після смерті батьків відповідач теж звернувся до нотаріуса із заявою про отримання спадщини, претендуючи на майно батьків, незважаючи на домовленість. Відповідач ОСОБА_2 написав відмову у довільній формі на папері із зазначенням підпису та дати за 11 років до смерті одного з батьків, що робить такий правочин недійсним. На даний момент дії відповідача свідчать про те, що відмова, яку він написав, не відповідає його справжнім намірам. Батьки передали відповідачу ОСОБА_2 квартиру вважаючи, що той виконав свою частину їх домовленості, однак оскільки відмова, укладена відповідачем, була нікчемною та до неї застосовуються наслідки нікчемного правочину а отже спірна квартира, яка продана ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_3 , була отримана шляхом введення батьків в оману і є частиною спадкового майна, а отже її слід витребувати з чужого незаконного володіння. З урахування уточнених позовних вимог просив суд визнати недійсною відмову від спадкування від 03.07.2009 року ОСОБА_2 та витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від спадкування, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що наслідки нікчемності письмової відмови відповідача ОСОБА_2 на недійсність договорів купівлі-продажу та дарування спірної квартири не впливають, тому, відсутня підстава для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, а вимога про визнання письмової відмови від спадщини недійсною не є ефективним способом захисту прав, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права позивача. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки продана відповідачем квартира по АДРЕСА_3 була отримана ним шляхом введення батьків в оману, то потрібно застосовувати наслідки нікчемності правочину, в результаті чого, квартира буде частиною спадкового майна. ОСОБА_2 знав про недійсність його відмови, тому, в його діях був намір ввести їх в оману. Наразі його дії свідчать про те, що він не мав жодного наміру відмовлятись від спадку. Висновки суду першої інстанції про те, що наслідки нікчемності письмової відмови відповідача ОСОБА_2 на недійсність договорів купівлі-продажу та дарування спірної квартири не впливать, є помилковими. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ На адресу апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує, що ним, взагалі, складалась та підписувалась у 2009 році, долучена до позову відмова. Також акцентує увагу суду на тому, що у вищезазначеній відмові не міститься повних даних особи, яка її склала, відомостей про те, від якого «батьківського майна» відмовляється особа, тощо. Відповідач ОСОБА_2 вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до тексту наданої суду копії відмови, написаної 03 липня 2009 року у простій письмовій формі, ОСОБА_2 відмовляється від батьківського майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після їх смерті, так як ОСОБА_2 в даний момент подарувала йому однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 (а.с. 16 - копія відмови). Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (том 1 а.с. 17 копія свідоцтва), ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (том 1 а.с. 18 копія свідоцтва). Після смерті батьків, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Сьомої криворізької державної нотаріальної контори від 07 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті їх матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та їх батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки між спадкоємцями виник спір стосовно порядку спадкування (том 1 а.с. 116 копія постанови). Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до нотаріуса не зверталися. У матеріалах спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , наявний заповіт ОСОБА_5 від 11 травня 1995 року щодо розпорядження квартири АДРЕСА_4 , яку вона за життя заповідала ОСОБА_8 (том 1 а.с.105). Позивач ОСОБА_1 просив застосувати наслідки нікчемного правочину (том 1 а.с. 150) відмови відповідача ОСОБА_2 від спадкування, оскільки продана відповідачем ОСОБА_2 квартира по АДРЕСА_3 , була ним отримана шляхом введення батьків в оману, а отже вона є частиною спадкового майна. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наслідки нікчемності письмової відмови відповідача ОСОБА_2 на недійсність договорів купівлі-продажу та дарування спірної квартири не впливають, а, отже, відсутня підстава для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, а вимога про визнання письмової відмови від спадщини недійсною не є ефективним способом захисту прав, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права позивача. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За правилами частини першої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України). Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України). Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231і 233цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною першою статті 230 ЦК Українипередбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Обман це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. За висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 303/2113/19 (провадження № 61-16909св20), наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. В оцінці дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо аналізу зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало однією з підстав для вмотивованого висновку апеляційного суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки саме зазначені позивачем обставини, а не висновки суду, про що зазначено в касаційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях. Позивачі мали довести належними та допустимими доказами, що відповідачем порушені їх цивільні права, які підлягають захисту та поновленню. За ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов. Для визнання правочинів (або їх частин) дійсними або недійсними кожна особа може звернутися до суду. У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18) зазначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Таким чином, відмова від спадщини, укладена у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, являється нікчемною в силу вимог закону. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22) зазначила, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 ЦК України. Наслідки нікчемності письмової відмови відповідача ОСОБА_2 на недійсність договорів купівлі-продажу та дарування спірної квартири не впливають, а отже відсутня підстава для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, а вимога про визнання письмової відмови від спадщини недійсною не є ефективним способом захисту прав, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права позивача. Колегія суддів вважає, що позивачем, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, не доведено обставини, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді Я.М.Бондар В.П.Зубакова Повне судове рішення складено 30 квітня 2024 року Головуючий О.О.Тимченко