Постанова 4857 № 460/639/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/639/24 пров. № А/857/7099/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, головуючий суддя Комшелюк Т.О., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : В січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, в якому просила визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення розміру раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 з 19.02.2020 року на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням роботи на посаді стажиста Дубенського міського суду Рівненської області (3 роки 11 місяців 29 днів), починаючи з 19.02.2020 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні перерахунку пенсії з 19.02.2020 року відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу період проходження роботи в якості стажера, що вплинуло на відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці, який без врахування означених періодів становить 50% суддівської винагороди замість 58%. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення розміру раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 з 19.02.2020 року на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/8050/20 до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) у розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням роботи на посаді стажиста Дубенського міського суду Рівненської області з урахуванням 2 років професійної діяльності, починаючи з 19.02.2020 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУПФУ в Рівненській області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі; відповідач скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тими ж доводами, що наводились нею у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. ГУПФУ в Рівненській області свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу було зараховано до стажу роботи судді роботу на посадах, визначених положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII. В результаті чого позовні вимоги задоволенню не підлягають. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 11.09.1995 року по 08.08.1999 року працювала стажистом Дубенського міського суду Рівненської області, що підтверджується витягом з наказу №68-к від 11.09.1995 року відділу юстиції Рівненського обласного виконавчого комітету та витягом з наказу №69-к від 30.07.1999 року Рівненського обласного управління юстиції. З 09.08.1999 року позивач працювала суддею Гощанського районного суду Рівненської області згідно з Указом Президента України від 19.06.1999 року №675/99. Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 року №2554/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Гощанського районного суду Рівненської області у відставку, а 20.09.2017 року було відраховано зі штату Гощанського районного суду Рівненської області. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як отримувач щомісячного довічного утримання судді у відставці. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року в справі №460/8050/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.04.2020 №71/03.5-21 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із її заявою від 25.03.2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 23.03.2020 року №369-04/20, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного рішення відповідачем було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача у розмірі 50% від суддівської винагороди. Не погоджуючись зі здійсненням нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% та з неврахуванням роботи з 11.09.1995 року по 08.08.1999 року стажистом Дубенського міського суду Рівненської області до стажу роботи на посаді судді, позивач звернулася до відповідача з заявою. 13.12.2023 листом №1700-0202-8/105100 відповідач повідомив, що після перерахунку на виконання рішення суду в справі №460/8050/20 розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці з 19.02.2020 року становить 47295,00грн (94 590,00 грн. розмір суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСА України в Рівненській області від 23.03.2020 року №369-04/20 х 50%). До стажу роботи на посаді судді зараховано роботу на посадах, визначених статтею 137 Закону №1402. Врахування періоду роботи на посаді стажиста судді при обчисленні зазначеного збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про її звільнення становить повних 22 роки, що дає їй право на здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 54% суддівської винагороди судді, починаючи з 19.02.2020 року. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів. Відповідно до пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними. Верховний Суд зазначив: "Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI [у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.12.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII)] щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2)члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 року - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - № 2862-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. На час набрання чинності Законом №2453-VI (30.10.2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того, питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювалися такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: постанова Ради міністрів СРСР від 18.07.1972 року №535 «Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні», Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973 року. Так, в підпункті 4.2 пункту 10 зазначеної вище Постанови № 535 від 18.07.1972 року було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи. Відповідно до пункту 1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973 року, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу. Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах. Пунктом 3 цього Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців. Згідно з пунктом 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.11.2018 року у справі № 819/1550/16, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України. Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 11.09.1995 року по 08.09.1999 року працювала стажистом у Дубенському міському суді Рівненської області. 09.08.1999 року ОСОБА_1 призначена на посаду судді Гощанського районного суду Рівненської області. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19 зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами. Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) (аналогічна позиція висловлена у постанові ВП ВС від 08.10.2020 по справі № 9901/537/19). Відтак, колегія судді вважає помилковими висновки суду попередньої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, період роботи на посаді стажиста народного судді, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про її звільнення становить повних 24 роки, що дає їй право на здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 58% суддівської винагороди судді, починаючи з 19.02.2020 року, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі. Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи видно, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн. Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то таким чином на користь позивача слід стягнути 3028 грн. сплаченого судового збору. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №460/639/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення розміру раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 з 19.02.2020 року на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням роботи на посаді стажиста Дубенського міського суду Рівненської області (3 роки 11 місяців 29 днів), починаючи з 19.02.2020 року. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич