Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/24070/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/24070/22 пров. № А/857/14536/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №460/24070/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Друзенко Н.В., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 14.09.2022),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 02.01.1996 по 03.10.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді судді Сарненського районного суду Рівненської області. Наказом голови цього суду від 03.10.2016 №12К, на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VІІІ її виведено зі штату суддів Сарненського районного суду Рівненської області, як звільнену у зв`язку з поданням заяви про відставку. 11.10.2016 позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 20 повних років стажу на посаді судді, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання та без зарахування половини строку навчання за денною формою навчання в Українській державній юридичній академії м. Харків з 01.09.1989 по 30.06.1994. Зазначає, що Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 (набрало законної сили 12.07.2019) у справі №460/248/19 зобов`язано Сарненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати ОСОБА_2 при обчисленні розміру щомісячного утримання, до стажу, який дає право на відставку судді отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання 2 роки 5 місяців за денною формою навчання в Українській державній юридичній академії м. Харків з 01.09.1989 по 30.06.1994, що в сукупності зі стажем на посаді судді з 02.01.1996 по 03.10.2016 складає 23 роки 2 місяця 3 дні. В подальшому, Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №460/2289/21 (зміненим Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_2 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області від 03.09.2020 №130, виданою 03.09.2020 за №909-04/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Вказує, що 23.06.2022 вона звернулась до пенсійного органу із заявою про надання інформації щодо виконання рішення суду від 22.06.2021 у справі №460/2289/21. На вказану заяву відповідач повідомив, що її щомісячне довічне грошове утримання, як судці у відставці, складає з 19 лютого 2020 року, виходячи із стажу на посаді судді 20 років 9 місяців 3 дня, 50% від суддівської винагороди в сумі 94590,00 грн. згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області від 03.09.2020 №130, виданою 03.09.2020 за №909-04/20, та становить 47295 грн. ОСОБА_1 вважає зазначене рішення в частині обчислення розміру щомісячного утримання виходячи зі стажу на посаді судді 20 років 9 місяців 3 дня, а не 23 роки 2 місяця 3 дні як встановлено судовим рішенням у справі №460/248/19 та відповідно змешення відсотку з 56 до 50 протиправним. На підставі викладеного позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №956140161407 від 29.11.2021 «Про перерахунок пенсії» щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року з розрахунку 50% суддівської винагороди, відображеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 03.09.2020 №130, що видана 03.09.2020 за №909-04/20. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з урахуванням стажу на посаді судді повних 23 роки та з розрахунку 56% суддівської винагороди працюючого за відповідною посадою судді згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 03.09.2020 №130, виданою 03.09.2020 за №909-04/20, та з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зауважує, що у позивачки 20 років суддівського стажу, відповідно до розрахунку та трудової книжки, то перерахунок пенсії на виконання рішень суду у справі 460/2289/21 та ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було проведено із 50%. Крім того, зазначив про пропуск строку звернення до суду. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 01.09.1989 по 30.06.1994 навчалась в Українській державній юридичній академії, строк навчання 4 роки 10 місяців, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а також Диплом спеціаліста Української державної юридичної академії (м. Харків) серії КК №016633. ОСОБА_1 працювала на посаді судді Сарненського районного суду Рівненської області з 02.01.1996 по 03.10.2016, що підтверджується відомостями її трудової книжки серії НОМЕР_1 . Наказом голови Сарненського районного суду Рівненської області від 03.10.2016 №12-К, на підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 №1600-VIII, ОСОБА_1 виведено зі штату суддів Сарненського районного суду Рівненської області, як звільнену у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду, де отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 (набрало законної сили 12.07.2019) у справі №460/248/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправними дії Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо встановлення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 20 років 9 місяців 3 дні, без урахування половини строку навчання 2 роки 5 місяців за денною формою навчання в Українській державній юридичній академії м. Харків з 01.09.1989 по 30.06.1994. Зобов`язано Сарненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати ОСОБА_2 при обчисленні розміру щомісячного утримання, до стажу, який дає право на відставку судді отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання 2 роки 5 місяців за денною формою навчання в Українській державній юридичній академії м.Харків з 01.09.1989 по 30.06.1994, що в сукупності зі стажем на посаді судді з 02.01.1996 по 03.10.2016 складає 23 роки 2 місяця 3 дні. Зобов`язано Сарненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області встановити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру, починаючи з 11.10.2016. Зобов`язано Сарненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру, починаючи з 11.10.2016, з урахуванням раніше виплачених коштів. 03.09.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Рівненській області видана довідка №130 про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді на ім`я ОСОБА_1 , згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 01.01.2020 складає 94590,00 грн., у тому числі посадовий оклад 63060,00 грн., доплата за вислугу років (50%) 31530,00 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №460/2289/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.01.2021 №7/03.15-24 про відмову ОСОБА_2 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 21.01.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_2 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків від суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області від 03.09.2020 №130, виданою 03.09.2020 за №909-04/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №460/2289/21 Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 змінено, виключивши з абзацу третього резолютивної частини рішення суду слова «у розмірі 86 відсотків від суддівської винагороди». В решті рішення суду залишено без змін. Відтак, рішення у справі №460/2289/21 набрало законної сили 09.11.2021. 23.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про надання інформації щодо виконання рішення суду від 22.06.2021 у справі №460/2289/21 та надання копії розпорядження про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці із зазначенням його відсотку. 28.07.2022 листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській повідомлено позивача про виконання судового рішення від 22.06.2021 та долучено копію рішення 956140161407 від 29.11.2021 «Про перерахунок пенсії» щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судці у відставці, що складає з 19 лютого 2020 року, виходячи із стажу на посаді судді 20 років 9 місяців 3 дня, 50% від суддівської винагороди в сумі 94590,00 грн. згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області від 03.09.2020 №130, виданою 03.09.2020 за №909-04/20, та становить 47 295 грн. Не погоджуючись з рішенням 956140161407 від 29.11.2021 «Про перерахунок пенсії», ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що здійснюючи з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, які визначені Верховним Судом при розгляді зразкової справи №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20). Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Відтак, при вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20). Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII). Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VI). Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020. Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. При цьому, суд зауважує, що факт правомірності визначення ОСОБА_1 50 відсотків суддівської винагороди відповідач не заперечує. Як слідує з аналізу вищевикладених норм, відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Судом встановлено, рішенням суду у справі №460/248/19 від 09.04.2019, яке набрало законної сили, зобов`язано Сарненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області) зарахувати ОСОБА_2 при обчисленні розміру щомісячного утримання, до стажу, який дає право на відставку судді отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання 2 роки 5 місяців за денною формою навчання в Українській державній юридичній академії м. Харків з 01.09.1989 по 30.06.1994, що в сукупності зі стажем на посаді судді з 02.01.1996 по 03.10.2016 складає 23 роки 2 місяця 3 дні. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, обставини щодо наявності у позивача при обчисленні розміру щомісячного утримання, до стажу, який дає право на відставку судді отримання щомісячного довічного грошового утримання 23 роки 2 місяця 3 дні встановлені рішенням суду у адміністративній справі №460/248/19 та відповідно до ч.4 ст.78 КАС України не потребують доказування при розгляді цієї адміністративної справи. При цьому, суд зауважує, що за змістом п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відтак, беручи до уваги наведенні правові норми, а також спірні періоди (навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу), висновку у справі №460/248/19, що стаж роботи позивача на посаді судді, на момент виходу її у відставку, складав 23 роки 2 місяця 3 дні, позивач має право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді. Таким чином, дії відповідача щодо не врахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання 2 роки 5 місяців за денною формою навчання в Українській державній юридичній академії м. Харків відповідно до рішення суду у справ №460/248/19 є протиправними. Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №592/2569/17, від 30.08.2019 у справі №750/1280/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17, 26.03.2019 у справі №720/454/17, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийняті даного рішення. З огляду на викладене, загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розумінні Закону №1402-VIII складає 23 роки 2 місяця 3 дні. Враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із її стажу 23 роки 2 місяця 3 дні, становить 56%, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 6% - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (з розрахунку: 3 роки роботи на посаді судді х 2%). Таким чином, встановлені рішенням суду у справі №460/248/19 показники стажу ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 2 місяця 3 дні не можуть бути змінені пенсійним органом самостійно, оскільки вказане рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з врахуванням положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, суддівський стаж позивача становить повних 23 роки та відповідно з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 має розраховуватися, виходячи з 56% суддівської винагороди судді, а саме 50% за 20 років роботи на посаді судді + 6% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років - 3 роки (розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді). Щодо покликання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України). Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав, а саме про виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 50% суддівської винагороди (а не 56%) саме з листа відповідача від 28.07.2022. З даним адміністративним позовом позивач звернулася до суду 05.08.2022. Таким чином, позивачем не порушено шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №460/24070/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький