Постанова 4856 № 120/4337/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4337/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 23 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Капустинського М.М. за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., позивача: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу №905090171934 від 13 лютого 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Вінницького апеляційного суду №05-27/51/2020 від 06 лютого 2020 року, починаючи з 01 січня 2020 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про те, що право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці виникає у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, незалежно від факту проходження кваліфікаційного оцінювання. При цьому апелянт посилається на Закон №193-ІХ від 16.10.2019, яким виключено п.22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, що визначали різний розмір суддівської винагороди залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 03 жовтня 2013 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді. 07 лютого 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучив довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №05-27/51/2020 від 06 лютого 2020 року, що видана Вінницьким апеляційним судом. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №05-27/51/2020 від 13 лютого 2020 року позивачеві відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з посиланням на те, що відповідно до частини 4 статті 142 Законом України "Про судоустрій та статус суддів" підстав для проведення перерахунку заявнику щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці немає, оскільки останній не проходив кваліфікаційного оцінювання. Вважаючи вказане вище рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та на час прийняття оскаржуваного рішення №905090171934 від 13 лютого 2020 року положення пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII були чинними, тому підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01 січня 2020 року відсутні. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення). Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Ч.2 ст.142 Закону №2453-VI передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з ч.3 ст.142 Закону №2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до ч.4 ст.142 Закону №2453-VI у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Ч. 3 ст.135 Закону №1402-VIIІ передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з п.22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ в редакції, чинній до 01.01.2020, право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. П.23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII в редакції, чинній до 01.01.2020, передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Відповідно до пп.4 п.24 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, до 01.01.2020 року Закон по-різному визначав розмір суддівської винагороди залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання. Згідно з п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Аналіз пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: а) судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання; за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016; пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. На цих суддів поширюється дія Закону №1402-VIII і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років додатково два відсотки грошового утримання судді. б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто після 30.09.2016. Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Так, у п.35 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року в зразковій справі № 0640/3835/18 залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року, зазначено, що про суддів, які вийшли у відставку до набрання чинності Законом №1402-VIII, тобто до 30.09.2016, у пункті 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII не йдеться, оскільки предметом її регулювання є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку. Зазначена норма не регулює відносин щодо перерахунку розміру грошового утримання. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оскільки позивач вийшов у відставку 03.10.2013, тобто до набрання законної сили Законом №1402-VIII, спірні правовідносини виникли не щодо первинного визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який виходить у відставку, а щодо перерахунку розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, тому положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII на ОСОБА_1 не поширюються. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Водночас, оскільки положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII на ОСОБА_1 не поширюються, прийняття рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 не впливає на право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає про те, що він набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2020 року, а не у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, що підтверджується заявою позивача від 07 лютого 2020 року та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №05-27/51/2020 від 13 лютого 2020 року, прийнятим до визнання неконституційним п.25 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII. Отже, посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20 є необґрунтованими. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні правовідносини регулюються ч. 4 ст.142 Закону №1402-VIII, яка передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Отже, з 01.01.2020 року розмір суддівської винагороди обчислюється за однаковими правилами незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання та складає для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Як встановлено судом з матеріалів справи, до 01.01.2020 року щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 перераховувалося, виходячи з грошового забезпечення судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, обчисленого відповідно до п. 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. У зв`язку зі скасуванням п.п. 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII з 01.01.2020 року змінився розмір складових суддівської винагороди суддів, які не проходили кваліфікаційне оцінювання. Отже, з 01.01.2020 року виникли підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 . Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090171934 від 13 лютого 2020 року про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090171934 від 13 лютого 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Вінницького апеляційного суду №05-27/51/2020 від 06 лютого 2020 року, починаючи з 01 січня 2020 року. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028, ЄДРПОУ: 13322403) суму понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 28 грудня 2020 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Капустинський М.М.