Постанова Полтавський апеляційний суд № 953/18902/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 953/18902/20 Номер провадження 33/814/119/24Головуючий у 1-й інстанції Божко В.В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2024 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріал про порушення митних правил за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2021 року, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Узбекистану, місце проживання : Узбекистан, Сурхандаренска обл., Шурчінський р-н, Елбаен, тимчасово проживаючого: АДРЕСА_1 , гуртожиток визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч.6 ст. 481 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 170 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 гривень. Згідно протоколу про порушення митних № 0874/80700/20 від 02 жовтня 2020 року 02 жовтня 2020 року до зони митного контролю МАПП Гоптівка Слобожанської митниці Держмитслужби у напрямку руху з Російської Федерації до України по смузі піша хода прямував громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ). Під час проведення митних процедур було встановлено, що за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, гр. Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) 24.11.2017 ввіз на митну територію України в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року в зоні діяльності Харківської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування BMW 318 державний реєстраційний знак ( НОМЕР_1 VIN НОМЕР_2 . Громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) не звертався з письмовою заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби щодо продовження терміну тимчасового ввезення у зв`язку з аварією чи настанням дії обставин непереборної сили, при здійсненні митного контролю та під час складання протоколу про порушення митних правил 02.10.2020 документального підтвердження факту аварії або настання дії обставин непереборної сили у відношенні вищезазначеного транспортного засобу громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) не надав. За даним фактом 02.10.2020 у відношенні гр. ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) було складено протокол про порушення митних правил за ч.6 ст. 481 Митного кодексу України. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді, закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що протокол про порушення митних правил складений без його участі, не роз`яснено права та обов`язки, які передбачені положеннями ст.494 та ст. 498 МК України, потребував у послугах перекладача. Письмове пояснення, яке надано в.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби ОСОБА_4 не передбачене формами процесуальних документів про порушення митних правил, затверджених Наказом Мінфіну України від 31.05.20221 №652 , передбачено письмове опитування. В матеріалах справи не долучено документу на підтвердження повноважень головного державного інспектора митного посту «Гоптівка» Слобожанської митниці Держмитслужби ОСОБА_5 . Вказує, що в протоколі не вказано про відмову від отримання примірнику протоколу та підписання протоколу. Витяги з електронних баз не засвідчені належним чином. Зауважує, що станом на 24.11.2018 року стаття 481 МК України мала лише три частини, нова редакція ст. 481 МК України включає шість частин. Суд першої інстанції всупереч ст.3 МК України не врахував та не застосував зворотною дію в часі та не призначив стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваним мінімумів доходів громадян. Одночасно апелянт в апеляційній скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді посилаючись на те, що 11.11.2021 по приїзду в Україну ОСОБА_3 дізнався про постанову судді. Вказує, що повідомлень з Київського районного суду м.Харкова про розгляд справи не отримував. Суд приходить до висновку, що клопотання апелянта підлягає задоволенню, та йому слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, який ним пропущений з поважних причин. ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення не надходило, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно положень ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Наведених вимог суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, не дотримався, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України. Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. З протоколу про порушення митних правил №0874/80700/20 від 02 жовтня 2020 року, вбачається, що громадянин ОСОБА_3 , станом на 02 жовтня 2020 року перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу особистого користування, автомобіля марки BMW 318 державний реєстраційний знак ( НОМЕР_1 VIN НОМЕР_2 , більше ніж тридцять діб. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.6 ст. 481 МК України. Разом з тим, станом на 24 листопада 2017 року (дата ввезення транспортного засобу) ст. 481 МК України складалась із трьох частин. Частиною 3 статті 481 МК України, відповідальність наставала за перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб. Законом України №2612-VIII від 08 листопада 2018 року внесено зміни до ст. 481 МК України. Вказані зміни повинні були набрати чинності через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Відповідно до викладених змін, стаття 481 МК України містить у собі 6 частин. Однак, Законом України №2725-VIII від 16 травня 2019 року строк набрання чинності таких змін збільшено зі 180 до 270 днів, а тому редакція ч.6 ст. 481 МК України набула чинності 22 серпня 2019 року. Частина 6 ст. 481 МК України передбачає відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування і тягне за собою накладення штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів. Проте, ст. 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Згідно ст. 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. У разі, якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей. Норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають. У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 9 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти адміністративного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 7). При цьому, з 22 серпня 2019 року, ст. 481 МК України була доповнена трьома частинами, а ч.6 ст. 481 МК України стала передбачати штраф у розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів, що більше в 10 разів, а ніж максимальний розмір санкції ст. 481 МК України, яка мала чинність до вказаних змін. За таких обставин, на переконання апеляційного суду, вищенаведені положення щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів виключають можливість посилення відповідальності ОСОБА_1 за ч.6 ст. 481 МК України, оскільки на час виникнення обов`язків із вивезення транспортного засобу за межі митної території України (станом на 24.11.2018) таке діяння не утворювало склад правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України. Разом із тим, згідно з редакцією ч.1 ст.522 МК України до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-VIII від 08.11.2018, розгляд справ про порушення митних правил, передбачені частинами першою п`ятою статті 481 МК України був віднесений до повноважень органами доходів і зборів, а відтак суду не підвідомчі. При цьому, протокол щодо ОСОБА_1 за порушення митних правил в редакції закону, яка діяла на той час та яка передбачала більш м`яке стягнення за вчинені нею дії складений не був. Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення зворотної сили не мають. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України, а тому провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю у діях особи складу, передбаченого ч. 6 ст. 470 Митного кодексу України. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду В.М. Герасименко