Постанова 4824 № 759/1077/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 759/1077/19 номер провадження 22-ц/824/1760/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Єрмака Олега Віталійовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року /суддя Єросова І.О./ у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, - В С Т А Н О В И В: 27.04.2023 р. адвокат Єрмак О.В., який представляє інтереси заявника, через систему «Електронний суд» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва в порядку ст. 435 ЦПК України із заявою про зменшення заборгованості зі сплати аліментів визначених рішенням суду, вимогами якої є: звільнити ОСОБА_1 від заборгованості зі сплати аліментів у ВП НОМЕР_1, що стягуються на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4 , згідно постанови Київського апеляційного суду від 25.02.2021 р. у розмірі 166860,00 грн. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про зміну розміру аліментів, відмовлено. /т. 3 а.с. 111-112/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - Єрмак О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення яким звільнити ОСОБА_1 від заборгованості зі сплати аліментів за ВП НОМЕР_1, що стягуються на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4 , згідно постанови Київського апеляційного суду від 25.02.2021 р. у розмірі 166860,00 грн. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 273 ЦПК України, оскільки заявник ставив питання не про зменшення періодичних платежів, а зменшення нарахованої суми боргу, яка виникла в процесі виконання рішення суду, що повинно вирішуватись в порядку контролю за виконанням судового рішення. Правовим обґрунтуванням заяви було ст. 197 СК України, ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» і ст. 435 ЦПК України. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказувала, що ч. 1 і ч. 2 ст. 197 СК України мають різні способи реалізації. Заявник в прохальній частині просить звільнити його від сплати заборгованості (для чого має бути подана окрема позовна заява), але при цьому просить застосувати норму, яка регулює питання відстрочення/розстрочення виконання рішення (для чого дійсно подається заява (не позовна) до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції), тим самим вбачається неузгодженість заявленої вимоги з нормою права, яку використав заявник, обираючи порядок звернення до суду. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, на підставі наступного. Судом встановлено, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни розміру аліментів, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою в порядку ст. 435 ЦПК України про зменшення заборгованості зі сплати аліментів визначених рішенням суду у справі N 757/1077/19. Відмовляючи у вимогах заяви по суті, суд першої інстанції керувався такими нормами. Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд першої інстанції звертав увагу, на те, що у прохальній частині заяви ОСОБА_1 просить «звільнити ОСОБА_1 від заборгованості зі сплати аліментів», в той час як у назві самого документу останній зазначає про «зменшення заборгованості зі сплати аліментів». Враховуючи, що безпосередньо саме прохальна частина містить вимоги, які висуває заявник, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником подано клопотання про звільнення від заборгованості, а не про її зменшення. Зазначеною статтею 435 ЦПК України подання такої заяви (ані про зменшення, ані про звільнення від заборгованості) не передбачено. Стаття 435 ЦК України, на підставі якої заявник звертається до суду, регулює питання відстрочення і розстрочення виконання рішення, зміну чи встановлення способу і порядку його виконання та жодним чином не регулює питання зменшення заборгованості зі сплати аліментів чи звільнення платника аліментів від заборгованості з їх сплати. Питання ж про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами здійснюється в порядку позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. З аналізом правових норм, здійснених судом першої інстанції апеляційний суд погоджується, однак, дійшовши висновків про неузгодженість поданої заяви, суд першої інстанції, процесуально не мав підстав для відмови по суті, не уточнивши процесуальні підстави звернення. Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги звернення ОСОБА_1 із заявою про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів в порядку ст. 435 ЦПК України, а не із позовом згідно вимог ч. 4 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви по суті. Апеляційний суд позбавлений на даній стадії перегляду справи по суті вимог, які фактично не були розглянуті судом першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта, оскільки фактично у вимогах апеляційної скарги відмовлено, справу направлено для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Єрмака Олега Віталійовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року - задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: