Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/4762/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/718/24 Справа № 212/4762/21 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_2 , Держави Україна в особі Фонду державного майна України про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» та ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року, встановив: У червні 2021 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі по тексту АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію. Позов обґрунтований тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» є суб`єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності та населення та з жовтня 2013 року є виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником вказаного нежитлового приміщення в житловому будинку. На адресу вказаного приміщення позивачем направлено лист від 12 лютого 2021 року з вимогами підписати підготовлені позивачем два екземпляри Договору купівлі-продажу теплової енергії № 2003, однак лист відповідачем отримано не було та повернуто на адресу позивача. Система опалення нежитлового приміщення відповідача є єдиною та невід`ємною частиною внутрішньобудинкових систем будинку АДРЕСА_1 , а отже відповідач фактично отримував теплову енергію. Між сторонами фактично склались господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Відповідач продовжує ухилятися від укладення договору на постачання теплової енергії, заборгованість за безпідставно набуту теплову енергію не сплачує. За період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року заборгованість відповідача склала 73 826, 51 гривень. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за безпідставно набуту теплову енергію в розмірі 73 826,51 гривень та відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору. ОСОБА_1 у жовтні 2021 року подано до суду зустрічну позовну заяву до АТ «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_2 , Держави Україна в особі Фонду державного майна України про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування зустрічного позову, вимоги за яким уточнив, зазначав, що незгоден з вимогами АТ «Криворізька теплоцентраль» та безпідставно нарахованими сумами заборгованості. Посилався на те, що він не отримує продукції позивача у вигляді теплової енергії від АТ «Криворізька теплоцентраль». Договір між постачальником та споживачем, укладення якого є обов`язковим, відсутній. Зауважує, що за період з 03 жовтня 2013 року по теперішній час між сторонами не підписано Договір про надання послуг, відсутні акти приймання-передачі послуги, не надано жодного первинного документу у зв`язку з фактичним ненаданням теплової енергії (опалення) до приміщення АДРЕСА_2 та споживачу ОСОБА_1 безпосередньо. Відтак вважає відображення на особовому рахунку сум за період з 01 липня 2013 року по теперішній час безпідставним, незаконним та таким, що підлягає перерахунку за ненадані послуги у повному обсязі. В матеріалах справи знаходяться довідки з персональними даними, якими у незаконний спосіб заволоділа ОСОБА_2 . Докази, подані АТ «Криворізька теплоцентраль», оформлені з порушенням діючого законодавства. Інформація, викладена в них, є виключно суб`єктивною думкою позивача. Жоден доказ не підтверджує факту отримання послуги наявністю первинних бухгалтерських документів в матеріалах справи. Посилається, що до заборгованості має бути застосована позовна давність. Обґрунтовуючи спричинення матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що через відсутність можливості вимагати належних послуг центрального опалення він вимушений нести додаткові витрати для обігріву квартири в належних нормах за рахунок встановлення автономного опалення у відповідності до Наказу № 4 Міністерства житлово-комунального господарства від 2005 року, перевищення норм вживання електроенергії. За останні три роки ним спожито приблизно 2 700 куб. м. природного газу середня ціна якого складає 8 000 гривень за 1 000 куб. м. = 21 600 гривень. Загальна сума складає 42 465 гривень. Моральну шкоду ОСОБА_1 визначив в сумі 32 500 гривень (6 500 х 5, де 6 500 гривень розмір мінімальної заробітної плати за місяць з 01 грудня 2021 року). Також визначив ціну позову без урахування матеріальної шкоди завданої відривом від звичайного роду (способу життя) 74 965 гривень. Просив заборонити АТ «Криворізька теплоцентраль» використовувати та передавати третім особам персональні дані ОСОБА_1 ; вилучити у юридичної особи АТ «Криворізька теплоцентраль» усі матеріальні носії персональних даних ОСОБА_1 і знищити їх під час судового засідання в присутності ОСОБА_1 ; зобов`язати АТ «Криворізька теплоцентраль» знищити усі персональні дані ОСОБА_1 на віртуальних носіях, про що повідомити ОСОБА_1 письмово, встановити ідентифікаційний код та адресу реєстрації відповідача ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 4000 гривень та моральну шкоду в сумі 7 000 гривень; стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» матеріальну шкоду в сумі 38 465 гривень та моральну шкоду в сумі 67 965 гривень на користь ОСОБА_1 ; щодо відповідача ОСОБА_2 постановити окрему ухвалу. (т. І, а.с. 132-153) Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 26 082,81 гривень. В задоволені іншої частини позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за безпідставно набуту теплову енергію відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 801,99 гривень. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_2 , Держави Україна в особі Фонду державного майна України про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишені без задоволення. В апеляційній скарзі АТ «Криворізька теплоцентраль», не погоджуючись з рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з квітня 2017 року по травень 2018 року включно, посилається що судом першої інстанції не було враховано положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 02 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (у томі числі і на час звернення позивача до суду з позовом). Таким чином, станом на дату подачі позовної заяви (02 червня 2021 року) строк позовної давності в частині стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії з квітня 2017 року не сплив та продовжився на строк дії карантину. Вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 02 квітня 2017 року по 14 квітня 2021 року. Посилається, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 02 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року в сумі 9 405,71 гривень. 1238,71 гривень (нараховано за березень 2017 року, строк оплати до 20 квітня 2017 року) + 8 167 гривень (за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року) = 9 405,71 гривень. З урахуванням вищенаведеного АТ «Криворізька теплоцентраль» просить рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію за період з квітня 2017 року по травень 2018 року включно скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з квітня 2017 року по травень 2018 року в сумі 9 405,71 гривень. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на те, що АТ «Криворізька теплоцентраль» порушено порядок звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга подана в паперовому вигляді, що не відповідає вимогам ЦПК України. Має бути подана в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми, що забезпечує обмін документами з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Також зазначає, що в апеляційній скарзі АТ «Криворізька теплоцентраль» просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з квітня 2017 року по травень 2018 року, при цьому в суму заборгованості включає суму нараховану за березень 1 238,71 гривень. Тому сума заборгованості за період з 02 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року складає 8 167 гривень. Зазначає, що вимога про стягнення 1 238,71 гривень не відповідає прохальній частині апеляційної скарги та за відсутності правильного розрахунку, суд має відмовити у вимогах скаржника в повному обсязі. Підсумовуючи, посилається, що апеляційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» не підлягає задоволенню в повному обсязі та повинна бути повернути особі, яка її подала до апеляційного суду у невстановлений ЦПК України спосіб та особою, яка не підтвердила своє право діяти в порядку само представництва та бути представником. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить при розгляді апеляційної скарги розглянути його зустрічну позовну заяву та дослідити всі заяви, клопотання та пояснення, додані до позовної заяви ОСОБА_1 , скасувати рішення Жовтневого районного суду мста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року, повідомити у відповідності до Закону України «Про міжнародні договори України» про невиконання суддею Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкіним І.Б. відповідні державні органи для вирішення питання про притягнення до відповідальності за свідоме невиконання міжнародних договорів, що являються частиною національного законодавства України та забезпечити захист прав ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судове засідання 31 серпня 2023 року відбувалось під час повітряної тривоги. Посилається, що при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» суд мав би керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому засіданні. Але суддя, ігноруючи пріоритетне збереження життя та здоров`я свого, секретаря судового засідання, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , це повідомлення залишив без уваги та розпочав розгляд справи, ухваливши рішення. Також зазначає, що Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з порушенням норм процесуального права прийнято до розгляду позовну заяву, яка підписана представником ОСОБА_2 , яка надала на підтвердження своїх повноважень нікчемний правочин копію «довіреності». Вважає, що позов поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності, підписано особою, яка не має права його підписувати, про що було докладно викладено у поданій заяві (клопотанні) про повернення позовної заяви. Натомість, 15 вересня 2023 року суд першої інстанції постановив у задоволенні заяви (клопотання) про повернення первісної позовної заяви відмовити. При цьому,

мотивувальна частина вказаної ухвали не містить мотивів, з яких суд дійшов таких висновків, а складається лише з переліку законів, яким керувався суд. На думку заявника, дана ухвала є невмотивованою. Оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року встановлено, що ухвала Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення не підлягає, тому обставина, яка встановлена неправильно судом першої інстанції має бути розглянута судом апеляційної інстанції одночасно з апеляційною скаргою на рішення від 31 серпня 2023 року. Зазначає, що зазначені порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Також посилається, що суд першої інстанції неодноразово проявляв ініціативу щодо витребування та надання додаткових доказів позивачем за первісним позовом, тому представники АТ «Криворізька теплоцентраль» подавали додаткові докази протягом усього часу виключно у паперовій формі в порушення норм процесуального закону, згідно якого, зокрема суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють в ЄСІТС свої електронні адреси в обов`язковому порядку та можуть подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно в електронній формі та виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису. Після висловленого клопотання щодо отримання додаткових доказів у невстановлений ЦПК України спосіб та повернення таких доказів судді першої інстанції невмотивовано відмовив у розгляді цього клопотання, чим порушив право учасника на справедливий суд. Посилається, що суд першої інстанції не дослідив надані ОСОБА_1 до зустрічної позовної заяви докази щодо відсутності ліцензії з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у АТ «Криворізька теплоцентраль», а висновки суду зазначені в оскаржуваному рішенні ґрунтуються на припущеннях та недостовірних доказах наданих представником АТ «Криворізька теплоцентраль». Посилається, що АТ «Криворізька теплоцентраль» надано недостовірний, фіктивний розрахунок заборгованості за безпідставно набуту теплову енергію, оскільки АТ «Криворізька теплоцентраль» не здійснює виробництво, транспортування, постачання та комерційний облік товарної продукції споживачам, йому невідома методика розрахунків та він не має обладнання, а в приміщенні відсутнє відповідне обладнання. Судом першої інстанції не досліджено розрахунки споживання теплової енергії та не встановлено справжнє теплове навантаження за адресою АДРЕСА_1 , тому, на думку заявника, спірною являється сума фіктивного боргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 АТ «Криворізька теплоцентраль» посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Фонд державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року залишити без змін. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, вбудованого в перший поверх житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 2012 року (також дата прийняття рішення про державну реєстрацію), власність приватна, частка власності 1/1, загальна площа 35,3 кв. м. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . АТ «Криворізька теплоцентраль» надає послуги з постачання теплової енергії на території Покровського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в тому числі і за адресою відповідача. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» позиція ОСОБА_1 фактично ґрунтується на відсутності укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії між ним та АТ «Криворізька теплоцентраль». Листом АТ «Криворізька теплоцентраль» від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 , як власнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 направлялось два екземпляра Договору купівлі-продажу теплової енергії, з проханням підписати їх та повернути екземпляр договору на адресу товариства. Додатками до договору є обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу, умови припинення постачання теплової енергії, дислокація. Відповідно до вказаних додатків до договору купівлі-продажу теплової енергії видно, що загальна площа нежитлового приміщення 35,3 м.кв. Обсяг теплової енергії на опалення вказаного нежитлового приміщення становить 0,00671 Гкал/год. Також судом першої інстанції встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» регулярно надавались послуги з теплопостачання до нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , що також підтверджується відповідними Рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також актами про подачу та припинення подачі теплоносія за вказаною адресою. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо здійснення оплати за надані послуги у відповідача ОСОБА_1 за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 73 826, 51 гривень, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Згідно розрахунку споживання теплової енергії за адресою: прим. АДРЕСА_2 , за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 73 826, 51 гривень. Обсяг спожитої теплової енергії склав 49,20 Гкал. Отже, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з постачання теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з постачання теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Також суд виходив з того, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» доведені, врахувавши заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, дійшов висновку, що заборгованість підлягає стягненню в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду з позовною заявою, тобто з червня 2018 року по червень 2021 року, що становить 26 082,81 гривень. Аналізуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо заборони АТ «Криворізька теплоцентраль» використовувати та передавати третім особам персональні дані ОСОБА_1 ; вилучення у АТ «Криворізька теплоцентраль» усіх матеріальних та віртуальних носіїв персональних даних позивача за зустрічним позовом та знищення їх під час судового засідання в присутності ОСОБА_1 , стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 4000 гривень та моральної шкоди в розмірі 7000 гривень; з АТ «Криворізька теплоцентраль» матеріальної шкоди у сумі 38 465 гривень та моральної на суму 67 965 гривень на користь ОСОБА_1 , судом не встановлено законності таких вимог, не встановлено обґрунтованості заявленого розміру шкоди, оскільки до суду не надано жодних та допустимих доказів, якими підтверджено факт заподіяння будь-якої шкоди ОСОБА_1 вказаними відповідачами, а також не доведено неправомірності їх дій чи бездіяльності, якими могло бути завдано як моральну так і матеріальну шкоду. Інші вимоги зустрічного позову щодо заборони АТ «Криворізька теплоцентраль» використовувати та передавати персональні дані ОСОБА_1 , зобов`язання знищити такі данні в судовому засіданні та на віртуальних носіях, суд першої інстанції також вважав такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Підстав для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду справи, як про це заявлено ОСОБА_1 судом не встановлено. Перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, апеляційний виходить з наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою КМУ від 24 січня 2006 року № 45 власник, наймач (оорендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках визначених законом. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією № 1198, споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі (орендодавцем) або суб`єктом підприємницької діяльності або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору. Відповідно Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Пунктом 4 Правил встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником (п. 5 Правил). Згідно ст. 24 вказаного Закону, серед основних обов`язків споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Відповідно п. 14 Правил споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання, а відповідно до приписів п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Споживач теплової енергії зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (ст. 40 Правил). Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи, що будинок за адресою, за якою рахується борг, є багатоповерховим, опалення нежитлового приміщення, власником якого є відповідач, зазначеного будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення, система опалення нежитлового приміщення відповідача є єдиною та невід`ємною частиною внутрішньобудинкових систем будинку, а отже, відповідач фактично отримував теплову енергію для опалення приватного нежитлового приміщення. Матеріали справи не містять доказів відключення нежитлового приміщення відповідача від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання теплової енергії. Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Правильність нарахування суми боргу підтверджується розрахунком заборгованості, яким підтверджено факт не внесення відповідачем оплати за період з 02 жовтня 2013 року по 14 квітня 2021 року, оплати за споживання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, що відповідач ОСОБА_1 власних розрахунків не надав та не спростував доводи позивача щодо нарахування, позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» надано детальні пояснення та розрахунки та докази на їх підтвердження. (т. 2 а.с. 104-145) Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має зобов`язання перед АТ «Криворізька теплоцентраль» по оплаті послуг за постачання теплової енергії, як власник приміщення. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від оплати послуг. Відповідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо надання належної послуги відповідачу ОСОБА_1 чим спростовуються обставини, на які посилався відповідач щодо недоведеності факту надання послуг, їхньої якості та обсягу. При цьому судом вірно констатовано в оскаржуваному рішенні, що посилання ОСОБА_1 на недоліки в організації господарської діяльності АТ «Криворізька теплоцентраль», у даному випадку, не є підставою для відмови в задоволенні позову. Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, на те, що позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» має обов`язок обов`язкової реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі і подання процесуальних документів лише в електронному вигляді з використанням ЄСІТС, позовна заява та апеляційна скарга подані в паперовому вигляді у невстановлений ЦПК України спосіб та судом невмотивовано відмовлено у задоволенні клопотання про повернення таких процесуальних документів заявнику, чим порушено право на справедливий та неупереджений суд, колегією суддів апеляційного суду не приймаються, оскільки стаття 14 ЦПК України,в редакції станом на час звернення АТ «Криворізька теплоцентраль» до суду з даним позовом, не містила положення про обов`язкову реєстрацію акціонерних товариств в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. При цьому, чинне станом на день подання позову законодавство, передбачало, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Тобто, звернувшись до суду з позовною заявою в паперовій формі АТ «Криворізька теплоцентраль» діяло в межах вимог ЦПК. Доводи ОСОБА_1 щодо неналежності позивача за первісним позовом, відсутність у нього відповідних ліцензій, повноважень представників під час розгляду справи ретельно перевірені судом першої інстанції з урахуванням діючих норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права і з висновками суду в цій частині погоджується колегія суддів апеляційного суду. Натомість, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо визначення періоду стягнення заборгованості за безпідставно набуту теплову енергію в межах строку позовної давності. Так, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення заборгованості в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду з позовною заявою, тобто з червня 2018 року по червень 2021 року, що становить 26 082,81 гривень. АТ «Криворізька теплоцентраль» оскаржено рішення суду в апеляційному порядку в частині визначення судом періоду стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, тому колегія суддів апеляційного суду перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду щодо визначення строків перебігу позовної давності та періоду, за який з ОСОБА_1 має бути стягнути сума заборгованості за спожиту теплову енергію, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу»(див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)). Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Відповідно ч. 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку. Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовом у червні 2021 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по червень 2018 року включно. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину. У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Виходячи з взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом. За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року. Оскільки, перебіг трирічного строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2017 року. На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення за період з квітня 2017 року по травень 2018 року включно, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги АТ «Криворізька теплоцентраль» в цій частині. Отже, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період, починаючи з квітня 2017 року по травень 2018 року, у зв`язку з чим в цій частині вимоги щодо стягнення цієї заборгованості у судовому порядку підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі АТ «Криворізька теплоцентраль» посилається, що за період з 02 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року відповідачу нарахована заборгованість в сумі 9 405,71 гривень. Натомість, перевіркою наданого позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» розрахунку апеляційним судом встановлено, що за період з 02 квітня 2017 року по травень 2018 року включно відповідачу нарахована заборгованість в сумі 9 334,91 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах строку позовної давності. Отже, підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2017 року по червень 2021 року у загальному розмірі 35417,72 гривень (26 082,81 + 9 334,91), у зв`язку з чим вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо стягнення цієї заборгованості з відповідача підлягають задоволенню. Відповідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію за період з червня 2018 року по червень 2021 року в розмірі 26 082,81 гривень, скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за теплову енергію за період з 02 квітня 2017 року по червень 2021 року. В іншій частині позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволенню не підлягають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Також апеляційний суд враховує, положення практики Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ «Криворізька теплоцентраль» та залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 1 088,92 гривень (47,97%) та судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 3 405 гривень. Витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з квітня 2017 року по червень 2021 року включно, скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з квітня 2017 року по червень 2021 року включно, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 за період з квітня 2017 року по червень 2021 року включно в сумі 35 417,72 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 1 088,92 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року. Головуючий О.І. Корчиста