Ухвала КЦС ВС № 2-771/1994

УХВАЛА 24 квітня 2024 року м. Київ справа № 2-771/1994 провадження № 61-10992св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст апеляційної скарги та ухвалених судових рішень 31 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Запорізького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що 17 червня 1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-яких непорозумінь у сімейному житті у сторін не виникало. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер. Після його смерті позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 16 березня 2023 року державний нотаріус ОСОБА_4 повідомила її, що свідоцтво про право на спадщину їй ще не видавалося, у зв`язку з відсутністю родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28 березня 2023 року ОСОБА_2 отримала у Заводському районному суді м. Запоріжжя архівну копію рішення суду від 17 листопада 1994 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після чого з`ясувалося, що розірвання шлюбу було фіктивним, оскільки було необхідним лише для оформлення ОСОБА_1 спадщини. Посилаючись на те, що рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 просила скасувати оскаржуване судове рішення, а провадження у справі закрити. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2023 року цивільну справу № 2-771/1994 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу витребувано із Заводського районного суду м. Запоріжжя. 03 квітня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли копії документів цивільної справи № 2-771/1994, а саме, копія рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року, копія акта про виділення для знищення документів і справ Заводського районного суду м. Запоріжжя за 2004 рік та архівна довідка від 07 квітня 2023 року № 01-63/212/2023, в якій зазначено, що матеріали справи (крім оригіналу рішення суду) знищені за строком зберігання; оригінал рішення суду від 17 листопада 1994 року зберігається в архіві Заводського районного суду м. Запоріжжя. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року та додані до неї матеріали направлено до Заводського районного суду м. Запоріжжя для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-771/1994. 05 червня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи після відновлення втраченого судового провадження. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-771/1194 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в частині повного тексту рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року матеріали відновленого судового провадження у справі № 2-771/1994 повернуто до Заводського районного суду м. Запоріжжя для усунення недоліків, оскільки суд не відновив провадження в частині позовної заяви ОСОБА_1 з додатками та інших документів. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2023 року внесено виправлення в резолютивну частину ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року. Доповнено резолютивну частину судового рішення абзацом третім, такого змісту: «У відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі ЄУН № 2-771/1994 в частині позовної заяви ОСОБА_1 з додатками, інших документів, які були надані позивачем суду під час здійснення судового процесу та іншим особам зі справи до втрати провадження, копій цих документів, інших відомостей, що стосуються справи, - відмовлено». Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 199 року повернуто заявниці. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове провадження у справі № 2-771/1994 втрачене і ухвалою суду першої інстанції відновлене лише в частині повного тексту рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року, а тому розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року є неможливим. Зважаючи на те, що чинним Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) не врегульовано питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачене судове провадження, суд апеляційної інстанції застосувавши аналогію права дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявниці на підставі статті 357 ЦПК України. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У липні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сердюченко В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до Запорізького апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що про наявність рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року ОСОБА_2 стало відомо лише у 2023 році, а тому вона, з незалежних від неї причин, не могла надати суду позовну заяву та інші документи необхідні для відновлення втраченого судового провадження. Повертаючи апеляційну скаргу заявниці апеляційний суд фактично позбавив її конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення, що є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 24 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сердюченко В. В., на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сердюченко В. В., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 2-771/1994; надано учасникам справи строк для подання відзиву. У вересні 2023 року матеріали справи № 2-771/1994 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року справу № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: П`ята запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України. Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів виходила з необхідності конкретизації висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22). У зазначеній постанові відступлено від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 435/4160/13-ц (провадження № 61-15459св19), від 14 лютого 2022 року у справі № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21), від 20 липня 2022 року у справі № 423/725/13 (провадження № 61-15590св21), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 2-1659/07 (провадження № 61-23248св19), щодо можливості закриття апеляційного провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено неповністю, за аналогією до норми частини четвертої статті 494 ЦПК України. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у вказаній постанові зробила висновок про те, що застосування судом аналогії закону можливе виключно у тому разі, якщо є прогалина у законі у регулюванні певних відносин, тобто існують суспільні відносини, що належать, зокрема, до сфери регулювання процесуального права, проте ці відносини не врегульовані жодними нормами процесуального права, втім за своїм змістом, значущістю та актуальністю вимагають такого правового врегулювання у процесуальному законі. Оцінюючи спірні цивільні процесуальні відносини, Верховний Суд виснував, що перелік підстав для закриття апеляційного провадження чітко та вичерпно визначений у статті 362 ЦПК України, розширеному тлумаченню цей перелік не підлягає, інші підстави закриття апеляційного провадження не можуть бути застосовані судом. Апеляційний суд, будучи судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам. На відміну від суду апеляційної інстанції, Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази. А тому цілком логічно законодавець передбачив у частині четвертій статті 494 ЦПК України виключно для суду касаційної інстанції право на закриття касаційного провадження, якщо втрачене судове провадження не відновлено або відновлено неповністю. Застосування судом апеляційної інстанції за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України є недопустимим, оскільки процесуальне законодавство не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як неповне відновлення судового провадження, й зазначене «мовчання законодавця» не є прогалиною у законі, враховуючи відмінності у призначенні та повноваженнях суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції. У розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких закриття апеляційного провадження не передбачено. На переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, по суті Об`єднана палата заперечила можливість застосування судом апеляційної інстанції аналогії закону, коли судове провадження у справі відновлене тільки частково (як правило, лише в частині одного судового рішення суду першої інстанції). При цьому не надала відповідей на питання: чи взагалі можливий апеляційний розгляд справи за її відсутності, тобто коли суд першої інстанції всупереч вимог статті 494 ЦПК України повністю втрачене судове провадження відновлює лише частково, як правило, в частині лише судового рішення; що робити апеляційному суду у разі неможливості апеляційного перегляду справи внаслідок часткового відновлення матеріалів втраченого судового провадження. При цьому не запропоновано критеріїв для апеляційного суду, на основі яких суд міг би вирішити питання, чи можливо переглянути в апеляційному порядку таку справу. Наприклад, якщо доводи апеляційної скарги стосуються неповідомлення учасника справи про розгляд судом першої інстанції, недослідження судом першої інстанції доказів, то є очевидним, що суд апеляційної інстанції за відсутності матеріалів справи, а наявності частково відновлених матеріалів втраченого судового провадження (лише у частині судового рішення), позбавлений можливості перевірити такі доводи апеляційної скарги. Натомість у разі подання апеляційної скарги не учасником справи з підстав вирішення судом першої інстанції питання про права, обов`язки та інтереси такої особи не виключається можливість апеляційного перегляду за наявності відновлених матеріалів втраченого судового провадження лише у частині судового рішення. На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки повноваження апеляційного суду щодо встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти та прийняття доказів є обмеженими, а тому не виключається ситуація, коли апеляційний суд об`єктивно позбавлений можливості здійснити апеляційний перегляд оскарженого судового рішення за відсутності справи, яка втрачена та відновлена лише в частині. Так, вирішення питання відновлення втраченого провадження віднесено виключно до повноважень суду першої інстанції, і процесуальним законодавством не передбачено жодного судового контролю за його здійсненням, відповідні ухвали оскарженню не підлягають. Повністю втрачені судові провадження відновлюються частково, як правило, в частині лише судового рішення, без урахування положень статті 494 ЦПК України, які не допускають відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю, а у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження. Разом із тим в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина третя статті 359 ЦПК України). Якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки (частина третя статті 365 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України). Тлумачення норм глави 1 «Апеляційне провадження» розділу V ЦПК України, на переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, свідчить, що вони розраховані на застосування до тих випадків, коли існує справа. При цьому повноваження апеляційного суду щодо встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти та прийняття доказів є обмеженими(стаття 367 ЦПК України), у тому числі в зв`язку з цим вирішення питання відновлення втраченого судового провадження віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 490 ЦПК України). Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). З огляду на викладене колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 13 березня 2024 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала на необхідність конкретизувати висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22), та визначити критерії диференціації повноважень апеляційного суду залежно від мети відновлення втраченого судового провадження, який за умови висновку про неможливість апеляційного перегляду справи, в якій судове провадження відновлене тільки частково, має застосовувати за аналогією закону статтю 357 ЦПК України, а якщо апеляційне провадження було відкрито - статтю 362 ЦПК України. Оскаржувані судові рішення у справі № 2-771/1994, що розглядається, та оскаржувані судові рішення у справі № 2-о-29/11, які передані на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, ухвалені у подібних правовідносинах. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2024 року прийнято до розгляду справу № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: П`ята запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 ; призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 2-о-29/11. Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 2-771/1994 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 2-о-29/11. Ухвала оскарженню не підлягає. ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець