Постанова 4803 № 204/2315/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2872/24 Справа № 204/2315/23 Суддя у 1-й інстанції - Ісаєва Д.А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю., за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля, пошкодженого у наслідок ДТП у розмірі 30730,28 грн; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вартість відновлювального ремонту автомобіля (майнову шкоду), пошкодженого у наслідок ДТП у розмірі 62128,37 грн; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 20000, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 23 жовтня 2022 року сталася ДТП між ним та ОСОБА_2 .. Саме відповідач був визнаний винуватцем ДТП, що підтверджено відповідною постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року по справі № 202/8988/22. Як згодом з`ясувалося, у відповідача був оформлений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який був укладений з Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант». З метою виплати страхового відшкодування позивач звернувся до страхової компанії, яка повідомила його, що страхове відшкодування складатиме 21985,56 грн. Позивач наголошував на тому, що вартість значно занижена, адже відповідно до калькуляції ремонтних робіт вартість була більшою. Він був змушений звернутися до експерта-автотоварознавця з метою встановлення дійсної вартості відновлювальних робіт. Відповідно до висновку № 9316 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 09 листопада 2022 року вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу складає 52715, 84 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 84113,93 грн. Однак, ані страхова компанія, ані ОСОБА_2 не бажають сплачувати різницю по ремонту, а тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення різниці для можливості здійснення ремонтних робіт. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП у розмірі 30730,28 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля (майнову шкоду), пошкодженого внаслідок ДТП у розмірі 62128,37 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 1128,59 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.(а.с.179-184). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТДВ СК Альфа-Гарант подало апеляційну скаргу (а.с. 206-212), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до відповідача ТДВ СК Альфа-Гарант, відмовити в повному обсязі. 11 березня 2024 року, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам, встановленим судом, вірно дослідив та надав оцінку доказам у справі, а доводи апеляційної скарги є неспроможними та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, з урахуванням чого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу за участь його адвоката в суді апеляційної інстанції. Відповідач ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав станом на час розгляду апеляційним судом цієї справи, та, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" , а тому в іншій частині задоволених вимог не переглядається. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін, з наступних підстав. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи позовні вимоги, пред`явлені ОСОБА_1 до ТДВ СК Альфа-Гарант, суд першої інстанції виходив з того, що саме дані, які визначені у висновку № 9316 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_3 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 09 листопада 2022 року, а не у звіті № 80-D/11/07 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02 січня 2023 року, належить взяти до уваги, оскільки такий висновок складений експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність, та із дотриманням останнім вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України і Фонду держмайна України №142/2092 від 24 листопада 2003 року. Тоді як звіт № 80-D/11/07 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02 січня 2023 року, складений без урахування положень Методики та без особистого огляду КТЗ оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , що суперечить положенням Методики. Отже висновки вказаного оцінювача складені з очевидним порушенням вимог п.п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки оцінювач, який складав звіт про оцінку збитку, особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб. Доказів того, що вказаний оцінювач ФОП ОСОБА_4 має свідоцтво судового експерта, яке надавало б йому право складати висновки експертного дослідження без особистого огляду об`єкта дослідження, не надано. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2022 року сталася ДТП між автомобілями, якими керували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Саме відповідач був визнаний винуватцем ДТП, що підтверджено відповідною постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року по справі № 202/8988/22. У відповідача був оформлений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який був укладений з Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант». Позивач звернувся до страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування, яка, керуючись звітом № 80-D/11/07 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02 січня 2023 року, який був складений ФОП ОСОБА_4 виплатила позивачу відшкодування у розмірі 21985,56 грн. Позивач, не погодившись з таким розміром відшкодування, звернувся до експерта-автотоварознавця ОСОБА_3 з метою встановлення дійсної вартості відновлювальних робіт. Відповідно до висновку № 9316 експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 09 листопада 2022 року вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу складає 52715, 84 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 84113,93 грн. За клопотанням представника позивача експерт-автотоварознавець Крутінь В.І. був допитаний судом в судовому засіданні, де підтвердив дані, викладені у власному висновку. Також вказав, що виключно експерт, який оглядав транспортний засіб має право складати висновок. Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України). Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у страховика в разі настання страхового випадку (пошкодження транспортного засобу) виникає обов`язок відшкодувати потерпілому витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Тобто саме на страховика покладається обов`язок, щодо відшкодування матеріального збитку з урахуванням зносу. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги саме дані, які визначені у висновку № 9316 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_3 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 09 листопада 2022 року, а не у звіті № 80-D/11/07 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02 січня 2023 року, який складений саме у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України і Фонду держмайна України № 142/2092 від 24 листопада 2003 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), де у п.п.2.4, 8.3 встановлено, що вартість збитку, яка завдана колісному транспортному засобу і яка підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля. Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/839. Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ. Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень,а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку. Однією з головних вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики. Відповідно до п. 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Згідно з п. 8.1, 8.5 вказаної Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно дочастини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством (п. 4.3 Методики). Наведені вище норми Методики, вказують на те, що за результати огляду ТЗ оформлюються оцінювачем (експертом) відповідним документом: звітом про оцінку майна (якщо він складається оцінювачем), експертним дослідженням або висновком експерта (якщо складається судовим експертом). Відповідно п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 № 142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Тобто, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом (а не оцінювачем, як зроблено відповідачем), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), крім цього зазначено, що з метою дотримання п. 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Судом першої інстанції встановлено, що при виплаті страхового відшкодування страхова компанія (відповідач) керувалась звітами про оцінку вартості (розміру збитків), заподіяного пошкодження транспортного засобу складеному ФОП ОСОБА_4 , що суперечить вимогам п.п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки оцінювач, який складав звіт про оцінку збитку, особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб. Доказів того, що вказаний оцінювач має свідоцтво судового експерта, яке надавало б йому право складати висновки експертного дослідження без особистого огляду об`єкта дослідження, не надано як суду першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги, а тому саме висновок № 9316 від 09 листопада 2022 року, який наданий з боку Позивача відповідає вищевказаним нормативним актам та складений у відповідності до вимог, які в них указані (адже ОСОБА_3 є судовим експертом), який, до того ж, був допитаний в судовому засіданні судом першої інстанції та несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення. Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що ТДА СК Альфа-Гарант належить відшкодувати вартість матеріального збитку, нанесеному власнику автомобіля, пошкодженого у наслідок ДТП у розмірі 30730,28 грн. Доводи скарги про те, що представником відповідача було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складений відповідний протокол огляду, який підписаний позивачем, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки за вимогами наведених вище положень Методики, такий огляд пошкодженого транспортного засобу належить здійснювати оцінювачу, який уповноважений страховиком надати звіт про оцінку вартості збитків, як це передбачено ст. 34 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тоді як у відповідності до наданого в матеріалах справи відповідачем у копії протоколу огляду транспортного засобу від 03 листопада 2022 року, при огляді пошкодженого транспортного засобу позивача, власником якого він є, що встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, був присутній представник страхової компанії Артемьєв Р.О., а звіт №80-D/11/07 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02 січня 2023 року, складений оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність особистого огляду транспортного засобу, що пошкоджений, саме оцінювачем ОСОБА_4 (а.с.67 зворот, 68). Разом з цим колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта щодо своєчасності складання зазначеного звіту, враховуючи, що повідомлення про ДТП позивач надав відповідачеві 26 жовтня 2022 року, тоді як звіт, на підстав якого відповідач нарахував страхову виплату позивачеві, датований 02 січня 2023 року, із зазначенням дати оцінки 23 жовтня 2022 року, що не відповідає встановленим у справі обставинам, а тому, суперечить вимогам ст. 34 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо дотримання строків визначення розміру збитків. Також колегія суддів відзначає, що відповідач, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не надав доказів узгодження з позивачем визначеного ними розміру страхового відшкодування, що свідчить про правомірність та своєчасність звернення позивача до незалежного експерта за наданням висновку експерта щодо вартості матеріальних збитків. Це спростовує доводи апелянта про відсутність необхідності звертатись за отриманням висновку експерта позивачем, який, до того ж, дійсно складений за особистим оглядом пошкодженого транспортного засобу експертом у відповідності до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та у відповідності до Методики, як це вірно встановлено судом першої інстанції. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Отже, вирішуючи позовні вимоги, пред`явлені позивачем до ТДВ СК Альфа-Гарант, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову до цього відповідача, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.Ю. Лопатіна